Конвенція Ради Європи про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, та про фінансування тероризму, також відома як Варшавська конвенція або CETS 198, — це конвенція Ради Європи, спрямована на сприяння міжнародному співробітництву та взаємній допомозі в розслідуванні злочинів, а також у відстеженні, арешті та конфіскації доходів, одержаних злочинним шляхом.

Ця конвенція є першим міжнародним договором, що охоплює як запобігання, так і контроль над відмиванням грошей і . Цей інструмент визнає, що швидкий доступ до фінансової інформації або інформації про активи, якими володіють злочинні організації, включно з терористичними групами, є ключем до успішних превентивних і репресивних заходів і, зрештою, найкращим способом їх зупинити.

CETS 198 ґрунтується на Страсбурзькій конвенції 1990 року та оновлює її; вона враховує той факт, що тероризм може фінансуватися не лише через відмивання грошей від злочинної діяльності, але й через законну діяльність. Конвенція також включає механізм для забезпечення належного виконання Сторонами її положень.

Конвенція була відкрита для підписання у Варшаві 16 травня 2005 року та набула чинності 1 травня 2008 року. Останньою її ратифікувала Туреччина у травні 2016 року, збільшивши кількість сторін до 28. Ще 11 держав та Європейський Союз підписали, але не ратифікували її.

Історія

Контекст Відмивання грошей передбачає серію складних фінансових операцій (внесення на депозит, зняття коштів, банківські перекази тощо), унаслідок яких злочинні гроші стають «чистими» і прийнятними для законних ділових цілей. Ці відмиті кримінальні кошти повертаються у звичайний бізнес і таким чином можуть проникати на легальні ринки та корумпувати цілі економіки.

Зловживання фінансовою системою не обмежується схемами відмивання грошей, розробленими для збереження та максимізації доходів від скоєних злочинів. Фінансова система використовується подібним чином і для фінансування терористичних актів. Після терактів 11 вересня міжнародна спільнота швидко усвідомила важливі подібності між процесами відмивання грошей і фінансування тероризму. Традиційно фінансування тероризму походило з незаконної діяльності, наприклад, пограбування банків, торгівля зброєю та наркотиками тощо. Проте останніми роками з'явилося нове явище: здійснення законної діяльності для фінансування терористичних дій. У цьому випадку явище є протилежним до відмивання грошей: «чисті» гроші, зібрані через благодійні організації, законну комерційну діяльність тощо, можуть використовуватися для фінансування терористичних актів. Вищезазначені міркування призвели до рішення Ради Європи оновити Страсбурзьку конвенцію 1990 року.

Оновлення Страсбурзької конвенції 1990 року Однією з головних цілей Страсбурзької конвенції 1990 року було сприяння міжнародному співробітництву у сфері боротьби з відмиванням грошей, чого можна було досягти лише за умови вжиття кроків для мінімізації значних відмінностей у підходах, які тоді існували у внутрішніх правових системах держав-членів. CETS 198 залишила загальну структуру Конвенції 1990 року незмінною.

На момент її розробки Спеціальний комітет експертів, який готував проєкт Конвенції 1990 року, не мав можливості спиратися на усталену та розвинену базу національного законодавства та практики. Міжнародне співробітництво в цій сфері було відносно невідомим. Дійсно, за винятком обмеженої сфери застосування, передбаченої Конвенцією ООН про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин 1988 року, ця сфера була новою для переважної більшості членів міжнародної спільноти.

За період понад десять років, що минув після ухвалення тексту Конвенції 1990 року, було накопичено цінний досвід. Процедури взаємної оцінки Групи розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF), яка оновила свої Рекомендації у 1996 та 2003 роках, а також додала 8 Спеціальних рекомендацій у 2001 році та ще одну у 2004 році, а також подібна робота, проведена MONEYVAL, дали цінне розуміння проблем, які виникали як у внутрішньому впровадженні заходів боротьби з відмиванням грошей, так і в міжнародному співробітництві. Мандати цих двох оцінювальних органів також були розширені, щоб охопити оцінку ефективності заходів, вжитих у юрисдикціях для протидії фінансуванню тероризму.

Подальші дебати з цього питання стимулювалися розвитком на інших форумах. 26 червня 2001 року Європейський Союз ухвалив Рамкове рішення щодо відмивання грошей, виявлення, відстеження, заморожування, арешту та конфіскації знарядь і доходів від злочинної діяльності. Це включає, серед іншого, значний рух до гармонізованого виконання певних критичних положень Конвенції 1990 року щодо дій на національному рівні, а також втілення угоди про практику, розроблену для підвищення ефективності міжнародного співробітництва. Директива Ради ЄС від червня 1991 року про запобігання використанню фінансової системи з метою відмивання грошей також була суттєво змінена у грудні 2001 року. На той час Єврокомісія представила пропозицію щодо Третьої директиви про відмивання грошей та Регламенту щодо контролю за готівкою, що ввозиться або вивозиться з території Співтовариства; ці пропозиції обговорювалися в Європейському парламенті та Раді ЄС, а Третю директиву ЄС з боротьби з відмиванням грошей було ухвалено у 2005 році.

Інші важливі ініціативи, які відбулися останніми роками, включають розвиток і розширення Групи підрозділів фінансової розвідки «Егмонт», ухвалення Конвенції ООН проти транснаціональної організованої злочинності, Конвенції ООН проти корупції та Конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму, а також виникнення міжнародного тиску через запровадження контрзаходів щодо «країн і територій, що не співпрацюють» і не відповідають міжнародним стандартам.

Розробка Варшавської конвенції Обговорення в рамках Ради Європи щодо доцільності розробки оновленого Протоколу до Конвенції 1990 року та масштабів такого заходу почалося ще в 1998 році. З огляду на розбіжності в поглядах серед держав-членів, у 2000 році було проведено опитування на основі анкети з цього питання. З цього опитування з'ясувалося, що переконлива більшість держав висловилася за якнайшвидший початок переговорів щодо протоколу. Група аналізу щодо доцільності розробки додаткового протоколу до конвенції про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом (PC-S-ML), подала свій звіт до CDPC на його 51-й пленарній сесії 17–21 червня 2002 року та висловила конкретні пропозиції щодо можливого змісту такого договору.

Європейський комітет із проблем злочинності (CDPC) наприкінці 2003 року доручив Комітету експертів з перегляду конвенції про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом (PC-RM), розробити такий протокол.

Цей мандат (технічне завдання) був переглянутий у березні 2004 року і мав такий зміст: «У контексті переговорів щодо проєкту Протоколу слід розглянути можливість запровадження положень щодо запобігання відмиванню грошей та фінансуванню тероризму:

a. що стосується превентивних заходів, слід розглянути, наприклад, введення контекстного положення або положень щодо заходів запобігання, щоб сприяти подальшому охопленню розгляду повноважень і обов'язків ПФР, зокрема тих, що стосуються обов'язку контролю (ідентифікація та перевірка особи клієнтів, ідентифікація бенефіціарних власників, звіти про підозрілі транзакції), визначення ПФР та принципів співпраці між ними, а також прозорості юридичних осіб. Таке положення або положення, у разі їх введення, повинні містити належне посилання на чинні міжнародні стандарти і, зокрема, посилання на рекомендації FATF щодо відмивання грошей і фінансування тероризму або в Преамбулі до Протоколу, або як окреме положення;

b. що стосується фінансування тероризму, слід розглянути можливість запровадження одного або кількох положень, які забезпечують застосування положень Конвенції про відмивання грошей 1990 року до боротьби з фінансуванням тероризму і які, надаючи додану вартість, повністю відповідають міжнародно визнаним стандартам, включно з Міжнародною конвенцією ООН про боротьбу з фінансуванням тероризму;

c. слід також знайти механізм для забезпечення того, щоб Конвенція, переглянута Протоколом, могла бути відповідно адаптована, якщо міжнародно визнані стандарти, на які в ній міститься посилання, будуть змінені.»

PC-RM розробив текст, який як доповнював, так і змінював положення Конвенції 1990 року. Зважаючи на масштаби передбачуваних змін та розширення сфери дії договору для включення питань, що стосуються фінансування тероризму, розробники вирішили, що цей текст має бути самостійною Конвенцією, а не Протоколом до Конвенції 1990 року. CDPC схвалив цю конвенцію 11 березня 2005 року та передав її Комітету міністрів для ухвалення. Комітет міністрів ухвалив цю конвенцію 3 травня 2005 року.

Загальні міркування

На момент розробки не існувало єдиного спеціального міжнародного договору, який охоплював би як запобігання, так і контроль над відмиванням грошей та фінансуванням тероризму. Існуючі юридично обов'язкові міжнародні інструменти передбачали низку конкретних заходів, які були зосереджені на правоохоронній діяльності та міжнародному співробітництві (наприклад, криміналізація відмивання грошей, конфіскація, тимчасові заходи, міжнародне співробітництво), але превентивні аспекти переважно залишалися неврегульованими міжнародним правом або розглядалися у дещо загальних рисах.

З моменту ухвалення Конвенції 1990 року методи відмивання грошей та стратегії боротьби з ним значно еволюціонували. Наприклад, методи відмивання дедалі частіше націлювалися на нефінансовий сектор і використовували професійних посередників для інвестування злочинних доходів у легальну економіку. Багато юрисдикцій створили Підрозділи фінансової розвідки (ПФР) для обробки звітів про підозрілі або незвичні транзакції, що спричинило збільшення кількості розслідувань щодо відмивання коштів. Ці зміни необхідно було врахувати шляхом переоцінки фокусу конвенції, коригування деяких її вимог та доповнення додатковими положеннями. Крім того, деякі з цих змін уже були включені до стандартів, встановлених іншими міжнародними форумами (Європейський Союз, ООН, FATF), які нова конвенція не могла ігнорувати. Натомість текст нової Конвенції було приведено у відповідність до цих нових подій, щоб забезпечити взаємну узгодженість із цими стандартами та зробити можливими гармонізовані національні заходи у відповідному правовому форматі.

З огляду на ефективність методів боротьби з відмиванням грошей на практиці для боротьби також із фінансуванням тероризму, Варшавська конвенція мала на меті розширити сферу дії своєї попередниці, щоб її можна було використовувати в боротьбі з тероризмом та його фінансуванням, беручи до уваги існуючі міжнародні інструменти (наприклад, Конвенцію ООН про боротьбу з фінансуванням тероризму 1999 року). Події 11 вересня 2001 року змусили країни по всьому світу вжити швидких заходів для заморожування коштів терористів, і виявилося, що багато з них мали серйозні труднощі у виконанні цієї вимоги: деякі були нездатні швидко відстежити майно або банківські рахунки; іншим довелося виходити за межі законності, щоб відповісти на запити або надати необхідні докази. Світ усвідомив, що швидкий доступ до фінансової інформації або інформації про активи, якими володіють злочинні організації, включно з терористичними групами, є ключем до успішних превентивних і репресивних заходів та припинення їхньої діяльності.

Основними причинами включення положень щодо фінансування тероризму до Варшавської конвенції були такі: a. чіткий зв'язок між фінансування тероризму та відмиванням грошей визнаний на міжнародному рівні, зокрема в контексті мандату FATF та її 40 + 9 Рекомендацій, ООН, ЄС, Світового банку, МВФ та мандату MONEYVAL; b. інструменти, які довели свою ефективність у протидії відмиванню грошей, мають бути однаково ефективними в боротьбі з фінансуванням тероризму;