Товариство дослідників української історії, писемності та мови в Ленінграді

Товариство дослідників української історії, писемності та мови в Ленінграді () — історично-наукове товариство, культурно-просвітницька та громадська установа, що об'єднувала літературознавців, фольклористів, етнографів, мовознавців, істориків, археологів, мистецтвознавців для дослідження української історії, мови та літератури й поширення україніки в Росії.

Засноване за ініціативою акад. В. М. Перетця та А. Й. Лященка 25 грудня 1921 року як «Товариство прихильників української історії, писемності, писемності та мови в Петрограді», в 1933 року перейменоване на «Українське наукове товариство» (), яке того ж року було оголошене «контрреволюційною організацією», багато його членів були репресовані за так званою «Справою славістів».

Діяло, як комісія, а з 1928 року — як філія ВУАН.

Очолював товариство В. Перетц, а потім Б. Крижанівський та В. Корабльов. Секретарями працювали І. Фетисов, К. Копержинський, К. Черняк.

Були надруковані «Звідомлення» за 1922—1926, випуски «Наукового збірника» та окремі праці членів товариства.

Вилучено зі складу ВУАН за рішенням листопадової сесії Ради ВУАН.

Товариство припинило існування в 1933 році. Архів товариства зберігається в Петербурзі і філії Архіву РАН. Фонд малоінформативний, містить 6 справ: в основному уставні документи та декілька анкет членів Президіуму Товариства.

Про діяльність Товариства зокрема інформували видання «Записки Історично-Філологічного Відділу», Київ та «Червоний шлях», Харків.

Діяльність товариства

1923 рік У 1924 році Товариство в «Записках Історично-Філологічного Відділу» опублікувало наступний звіт.

У 1923 р. Товариство, що заступило собою давніше «Товариство прихильників української історії і мови», складалося з 16 дійсних членів: проф. Д. І. Абрамович, проф. В. П. Адріянова, проф. С. Д. Балухатий, проф. О. П. Баранників, проф. В. Ф. Боцяновський, В. В. Данилів, К. О. Копержинський, А. Й. Лященко, М. М. Могилянський, акад. В. М. Перетц, П. П. Потоцький, проф. П. К. Сімоні, І. І. Фетисів, проф. В. О. ІЦавинський, проф. С. О. Щеглова, і 3 членів — співробітників: Я. Д. Верховець, П. С. Косюра і С. І. Шкроб. Президія Товариства складалася з голови — акад. В. М. Перетца, його заступника — А. Й. Лященка й секретаря — І. І. Фетисова (до 2-XI), пізніше — К. О. Копержинського.

Діяльність Товариства розвивалася, повільно поширюючись, часом — припиняючись через те, що в минулому році двічі відбувалася перереєстрація; під час неї — від 1-І до 27-IV та від 24-VIII до 19-Х не можна було скликати членів на чергові наукові зібрання. Одначе, не зважаючи на це, у минулому році відбулося 11 прилюдних засідань (27-IV, 11-V, 25-V, 8-VI, 10-VIII, 24-VIII, 19-Х, 2-XI, 23-XI, 7-XII, 21-XII), при участі членів і гостей.

Діяльність Товариства виявилась у двох напрямах: у рефератах, що читалися та обговорювалися на згаданих вище засіданнях, і в працях, що їх провадили поодинокі члени, кожен у царині своїх наукових інтересів. Прочитано було 24 реферати (спис їх у додатку). Крім обговорення рефератів членів і гостей, на зборах своїх Товариство розглянуло дві записки голови: перша записка — про організування допомоги студентам, що хочуть узяти участь у розробленню матеріалів і питань у царині українознавства під керівництвом членів Товариства. Ухвалено: прийняти програму і прохати відповідних членів прийняти на себе керування науковою роботою української молоді в Ленінграді. Друга записка пропонує утворити в Ленінграді дослідчу наукову катедру або Інститут, що охоплюватиме всі парості українознавства. Ухвалено: просити Нар. Ком. Освіти У. Р. С. Р. подбати про утворення такої катедри або Інституту в Ленінграді на підставі нормального статуту, з головним завданням: розроблювати матеріали, що переховуються в ленінградських книгозбірнях, насамперед — рукописних. З проектом Науково-Дослідчої катедри ухвалено вдатися до Української Академії Наук з проханням підперти оцей проект авторитетом вищої наукової інституції в Україні.

Що торкається наукових праць поодиноких членів Товариства, — на запрошення голови подали свої звідомлення оці члени (перечисляючи тільки праці, що належать безпосередньо до українознавства): 1. Д. І. Абрамович — студіював історію давнього слов'яно-руського Пролога в Україні і Московщині в зв'язку з його джерелами.

2. В. П. Адріянова — працювала над історією давнього українського театру в зв'язку з західньо-європейським. Досліджуючи зосібна діяльність вихованців Київської Академії XVIII в., — довела, що один із них, Іван Лятошевич, написав панегіричний діялог на честь наслідника престолу, Петра, поставлений на сцені Тверської семінарії в рр. 1840-х. Розвідка з текстом діялогу надрукована в кн. «Старинный театр в России» під ред. В. П. Перетца. Крім цього, закінчила розвідку про misę en scene українського театру XVII—XVIII вв. (устрій сцени, декорації, вбрання тощо).

3. В. Ф. Боцяновський — написав біографію Т. Г. Шевченка (5-6 арк. друку); використав нові матеріяли про творчість і життя великого українського поета.

4. Я. Д. Верховець — розроблював питання про первісну історію Шостянської пороховні, що офіціяльно святкувала століття свого існування 1871 року; автор доводить, що пороховня в Шостці існувала ще за гетьмана Дорошенка.

5. В. В. Данилів — працював по архівах, розробляючи матеріали, що торкаються діячів українського відродження в XIX ст. Прочитав у Товаристві два реферати.

6. К. О. Кодержинський — студіював історію Острозької школи і друкарні, зокрема діяльність Даміяна Наливайка (к. XVI — поч. XVII ст.). Написав; рецензію на кн. проф. А. Білецького «Стар. театр в России»; написав, використав нові матеріали, розвідку "Драматичні елементи в укр. обрядовій поезії". Студіював українську комічну оперу з поч. XIX в. у зв'язку з французькою та московською. Досліджував літературну долю легенди про «пана, Твардовського» на українському ґрунті.

7. А. Й. Лященко — надрукував у виданні «Пушкинского Дома» Рос. Акад. Н., «Литературные Портфели» статтю про І. П. Котляревського і його, відносини до М. І. Гнідича; крім реферата в Товаристві, прочитав в Общ_ Люб. Др. Письменности свою розвідку «Летописные сказання о смерти Олега Вещего»; в «Пушкинском Доме» — «П. Куліш і П. Плетньов» на підставі листів Куліша. Провадив далі розвідки на полі вивчення староруського епосу; написав статті: «Биліни про Івана Гостинного сина», «Биліни про Іллю Муромця та його сина»; «Биліни про Дюка Степановича», останню прийняла до друку Російська Академія Наук. Заряджував відділом слов'янських літератур у Бібліотеці Рос. Академії Наук, де згромаджено силу українських книг.

8. В. М. Перетц — головним чином розшукував і досліджував пам'ятки давнього українського письменства. В серпні і вересні працював по бібліотеках у Москві та Києві (де переглянув більш, як 60 рукописів); написав розвідки: «Ів. Вишенський і польська література XVI століття» (прочитано в скороченні на зборах Всеукр. Акад. Наук); «Збірник повістей Григорія свящ. Шаргородського з р. 1660»; «Вірші архімандрита Онуфрия р. 1699». Прочитав низку доповідей у Товаристві.

9. П. П. Потоцький — студіював документи з архіву козацького роду Потоцьких про службу і побут укр. військової старшини XVIII ст.; провадив далі бібліографічний опис книг, іконографії і картографії книгозбірні Потоцьких; перекладав з німецької Правдиве і докладне описання Запорозьких козаків Фендриха фон-Ханделовика (вид. Найснгейм, 1789); зробив реферат про відношення до М. О. Максимовича укр. письменників та вчених. Написав начерк історії «Основи» і характеристику цього видання та фундаторів його.

10. В. О. Щавинський — працював над темою «Фарби, що їх уживалося в давній Україні — Руси відносно до техніки малярства», звертаючи особливу увагу на все, що торкається давньої історії України. Оця праця закінчена; потребує вона близько 20 арк. друку; почасти зреферована в засіданнях «Академии Материальной Культуры» в Петербурзі і в «Інституті Археологічної технології». Написав розвідку про те, якого чорнила вживали давні руські книгописці. прочитав її в «Общ. Люб. Древн. Письм.». У другій розвідці — «Фарби в історії давнього побуту України-Руси» зробив спробу визначити склад фарб Остромирового Євангелія. Зібрав матеріали до праці Аіро українські впливи на малярську техніку Моск. Руси (а зреферовано в Товаристві).

11. І. І. Фетисів — досліджував впливи давньої Київської агіографії на північно-руську в XIV-XV ст. і розшукував сліди польського впливу на українську агіографію XVI—XVII вв., скільки він відбивався на перекладі Тріодних синаксарів. Про це читав доповідь в засід. Товариства.

12. С. О. Щеглова — написала статтю про вірші П. Беринди 1616 р., вистежила джерела, що з них користувався цей український віршописець. Надрукувала статтю: «Русская пастораль XVII в. („Беседы пастушеские“ Симеона Полоцкого)».

Доповіді за 1923 рік Могилянський М. — Шевченко і Сковорода. Перетц В., До історії українізації церковних книг у XVII ст. Фетисів І., Джерела українських Тріодних синаксарів XVII ст. Щеглова С., Вірші Памви Беринди р. 1616. Копержинський К., Драматичні елементи в укр. обрядовій поезії. Данилів В., П. О. Куліш і М. О. Максимович в їх взаєминах. Перетц В., До джерел думи про Олексія Поповича. Симон П., Давня звістка про велетенські могили біля Переяслава. Перетц В., Новітні праці про «Слово о полку Ігоревім» (1922-23 рр.), Лященко Л., Збірник прислів'їв Смерницького 1834 р. і його доля. Адріянова В., Український театр в кн. проф. Білецького «Старинный театр в России». Копержинський К., Народня українська драма. Перетц В., Нові ukrainica (1920-23 рр.). Данилів В., М. О. Максимович як письменник і людина. Перетц В., Праці М. О. Максимовича з історії, історії письменства і мови. Потоцький П., Українські вченії і громадські діячі про Максимовича. Щавинський В., Український вплив у підручниках малярства старої північної Руси. Щавинський В., Старі укр. граматки і нові укр. книжки для дітей. Верховець Я., З історії Шостенської пороховні до пол. XIX ст. Кудрицький Ф., Філософічні ідеї Гр. Сковороди. Ільїнський Гр., Українська мова в книзі проф. С. М. Кульбакіна. Филипович П., Куліш і Гомер (композиція «Орисі»). Богаєвський Б., Сучасний стан питання про Трипільську Культуру («Ukrainische Kultur») Гордіев Д., Нові праці з історії української культури і мистецтва.

1924 рік У 1925 році Товариство в «Записках Історично-Філологічного Відділу» опублікувало наступний звіт.

Товариство складалося з 20 дійсних членів і 3 співробітників, під головуванням акад. В. Перетца. Протягом 1924 р. одбуло воно 16 прилюдних засідань з 31 доповіддю. Товариство, як єдиний представник української науки в Ленінграді, використовує й обробляв багатий український матеріял, що переховується по ленінградських архівах та музеях. Голова Товариства акад. В. Перетц, опріч розшукування матеріялів до історії українського письменства, з доручення Відділу проводить складання наукової бібліографії давнього українського письменства, насамперед огляд рукописів українського походження або таких, що їх читано та переписувано в Україні. Досі описано 820 рукописів з різних бібліотек та музеїв.

Товариство знаходилось за адресою Мойка, 21..

Доповіді за 1924 рік П. П. Потоцький, Часопис «Основа» та її фундатори. Акад. В. М. Перетц, Збірник повістей панотця Гр. Шаргородського. А. Й. Лященко, Відгомін укр.-руської биліни про бій Іллі Муромця в старо-німецькім епосі. Проф. В. П. Адріянова, Український паломник кінця XVI в. Данило Корсунський. В. О. Щавинський, Шевченко і Рембрандт. В. Ф. Боцяновський, Гуманізм Шевченка. К. О. Копержинський, Посланіє Шевченка «до мертвих і живих і ненарождених земляків». Акад. В. М. Перетц, До історії польсько-українських літературних взаємовідносин в XVI в. С. О. Красильников, Рукописне джерело збірник а українських пісень Гоголя. Акад. В. М. Перетц, Сліди українського. перекладу Печерського Патерика в XIII в. А. Й. Лященко, Новітні студії про Шевченка. Проф. В. П. Адріянова, До історії українського шкільного театру XVII—XVIII вв. А. Й. Лященко Нові «україніка».