Дока́зування — розумова і практична діяльність компетентних учасників процесуальних відносин, що полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Метою доказування є встановлення істини у конкретній справі і вирішення спору між сторонами.

Доказування включає в себе дві невід'ємних складових. З однієї сторони, це діяльність суду та інших уповноважених осіб, врегульована процесуальним законодавством (процесуальна форма), з іншої— пізнавальна (розумова), що відповідає законам логіки.

У структурі доказування незмінно присутні і поєднуються пізнавальні (пошукові та інформаційні процеси), комунікативні (фіксація та забезпечення передачі фактичних даних у часі та просторі), засвідчувальні (закріплення, підтвердження достовірності фактичних даних) та обґрунтовуючі (використання доказів у встановленні істини) елементи .

Пізнавальний елемент доказування полягає у виявленні джерел доказової інформації та отриманні фактичних даних щодо обставин, які належать до предмета доказування. Тобто здійснюється пошук, знайдення та отримання інформації, яка стосується справи. Комунікативний елемент доказування полягає в тому, що, сприймаючи доказову інформацію, слідчий в силу своєї функції так або інакше мислить себе частиною «пізнавальної системи», частками якої є всі посадові особи, які здійснюють пізнавальну діяльність у кримінальному процесі. Його завдання полягає в перетворенні «істини в собі» в «істину для всіх», у тому числі і для себе. Це досягається надійністю засобів вилучення та фіксації фактичних даних. .

Засвідчувальний елемент доказування (збирання та дослідження доказів) проявляється в документуванні та засвідченні в установленому порядку виявлених даних, а водночас і самої процедури одержання доказів з тим, щоб обґрунтувати їх достовірність та правильність зроблених на їх основі висновків. .

Доказування-обґрунтування являє собою логічно комунікативну діяльність з переконування суду та інших учасників судочинства (адресатів доказування) в достовірності доказів, достатності їх системи та істинності суджень, умовиводів, висновків.

Нормативно-правове регулювання доказування Нормативну базу доказового права становлять Конституція України та міжнародно-правові акти у цій сфері — Конвенція про захист прав і основних свобод людини від 4 листопада 1950 р., Міжнародний пакт про громадянські і політичні права від 16 грудня 1966 р., та інші. Законодавчими актами, що встановлюють правила доказування, є: процесуальні закони у відповідній частині (Кримінальний процесуальний кодекс України — глава 4 Розділу І; Господарський процесуальний кодекс України — Розділ V; Кодекс адміністративного судочинства України — глава 5 Розділу І; Цивільний процесуальний кодекс України — глава 5 Розділу І; Закон України «Про третейські суди» — стаття 38); Закон України «Про національну поліцію»; Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність» та ін.

Елементи доказування

Збирання доказів — процес, що складається з таких стадій: а) виявлення доказів — їх відшукування; б) фіксація (закріплення) доказів: зберігання фактичних даних у встановленому законом порядку; в) вилучення доказів: дії, що забезпечують можливість використання доказів, приєднання їх до справи, а також їх дослідження; г) зберігання доказів, що полягає у вжитті заходів щодо збереження самих доказів. Збирання доказів є першим етапом роботи з доказамиГлосарій з дисципліни криміналістика (словник криміналістичних термінів) (відповідно до вимог ECTS) / Уклад.: В. Ю. Шепітько, В. О. Коновалова, В. А. Журавель та ін. — Х.: Нац. юрид. акад. України, 2008. — 96 с.. Дослідження доказів — це безпосереднє сприйняття і вивчення в судовому засіданні інформації про фактичні дані, надані суб'єктами доказування, за допомогою передбачених в законі засобів доказування на підставі принципів усності та безпосередностіКравчук В. М., Угриновська О. І. Науково-практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України. — К. : Істина, 2006. — 944 с. (недослівне цитування). Дослідження доказів повинне бути всебічним, повним, об'єктивним та безпосереднім. Оцінка доказів — визначення достовірності та сили доказівТертишніков В. І.;Цивільний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар. — Харків: Видавець СПД ФО Вапнярчук Н. М., 2007. — 576 с. — ISBN 966-8184-48-3. Оцінку доказів проводить широке коло учасників процесу, проте лише оцінка доказів з боку суду носить владний характер, оскільки судові рішення, у яких відбивається ця оцінка, є обов'язковими.«Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів — з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили». «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті».

Суб'єкти доказування. Обов'язок доказування

Кримінальний процес Цивільний, господарський, адміністративний процес Суб'єктами доказування, тобто учасниками процесу, які здійснюють доказову діяльність, є органи досудового розслідування і суд. Сторони і суд. Обов'язок доказування обставин, що становлять предмет доказування, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, — на потерпілого.«Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину» (стаття 62 Конституції України) Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Предмет і межі доказування

Предмет доказування — це коло фактів об'єктивної дійсності, необхідних для вирішення справи по суті.

Кримінальний процес Цивільний, господарський, адміністративний процес У кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження;5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання;6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення;7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру. Сукупність юридичних фактів матеріально-правового характеру, тобто фактів, з якими закон пов'язує виникнення, зміну й припинення правовідносин між сторонами та на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і запереченьВасильєв С. В. Цивільний процес: Навчальний посібник. — X.: ТОВ "Одіссей, 2008. — 480 с.. Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Підстави звільнення від доказування: 1. Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. 2. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. 3. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (див. Преюдиція). 4. Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Див. також Процесуальні докази Доведення (математика) Кримінально-процесуальні документи Засади кримінального провадження Взаємодія держави у сфері кримінального судочинства Докази Показання Речовий доказ Експертиза

Примітки

Посилання Доказування у кримінальному процесі // Дослідження доказів // Обов'язок доказування // Оцінка доказів // Юридична енциклопедія Предмет доказування // Докази і доказування у цивільному процесі Коментар до Розділу V ГПК Консультація: Подання доказів в апеляційній інстанції Доказування в цивільному процесі Фарковець М. Поняття та особливості доказів і доказування у цивільному процесі Предмет доказування в адміністративній справі Адвокат Кучерявий О. П.: Докази і доказування по КПК-2012 Острійчук О. П. Використання даних оперативно-розшукової діяльності у процесі доказування. — Юридична газета. — 2011. — № 12 (276)

Література

Адміністративне судочинство: Підручник / За заг. Ред. Т.О. Коломоєць. К.: Істина, 2009. 256 с. Азаров Ю. І., Хабло О. Ю., Конюшенко Я. Ю. Окремі питання збирання доказів у кримінальному провадженні.  Юридична наука. 2015. №5. С. 135-141. Ангеленюк А.-М.Ю. Використання електронних доказів у кримінальному процесуальному праві України (проблемні питання). Науковий вісник Ужгородського Національного Університету. 2023. Серія: Право. Випуск 79. Т. 2. С.214-218. Васильєв С.В., Попович С.М. Господарське судочинство України: підручник. Київ: Алерта, 2023. 394 с. Васильєв С. В., Ніколенко Л.М. Доказування та докази у господарському процесі України. Х.: Еспада, 2004. 415 с. Вчення про механізм доказування у цивільному судочинств: [монографія] / А. С. Штефан. Київ: Інтерсервіс, 2018. 392 с. – ISBN 617-696-824-5. Докази та доказування у кримінальному провадженні: навч. посіб. / [кол. авт.: Р.І. Благута, Ю.В. Гуцуляк, О.М. Дуфенюк та ін.]. Львів: ЛьвДУВС, 2018. 272 с. ISBN 617-511-254-0. Доказове право: підручник / В.М. Тертишник, О.І. Тертишник, А.Є. Фоменко, В.В. Ченцов; за заг. ред. д. ю.н, професора В.М. Тертишника. Київ: Алерта, 2022. 448 с. Доказування у кримінальному провадженні: навч. посіб. / М.В. Гузела, В.С. Канцір, М.М. Олашин, С.О. Сорока; за ред. В.С. Канціра. Львів: Львівська політехніка, 2018. 236 с. ISBN 966-941-111-2. Доказування кримінальних правопорушень щодо прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою: кримінальний, кримінально-процесуальний та криміналістичний аспект: метод. рек. / В. Г. Дрозд, Ю. М. Чорноус, Л. В. Гаврилюк та ін. Київ: Нац. акад. внутр. справ;  Держ. наук. досл. ін-т, 7БЦ, 2023. 222 с.  ISBN 978-617-549-188-1 Ковальчук С. О. Вчення про речові докази у кримінальному процесі: теоретико-правові та практичні основи: монографія. Івано-Франківськ: Супрун В.П., 2017. 618 с.