Сибірка

Сибі́рка (міжнародна назва а́нтракс — від  — «вугілля»«Сибірська виразка» — запозичена з російської мови методом буквального перекладу неправильна назва хвороби, адже міжнародна назва хвороби «антракс» характеризує основний клінічний прояв хвороби — чорного кольору струп при шкірному ураженні. Тоді як «сибірська виразка» і «сибірка» відображали хибні погляди лікарів Російської імперії на винятковість і поширеність хвороби лише в Сибіру, що не відповідає дійсності, тому що хвороба зустрічається повсюди в світі. (Володимир ЮКАЛО, старший викладач кафедри філософії та українознавства Тернопільської державної медичної академії ім. І. Я. Горбачевського. МОВНІ ПОРАДИ ,); українські задавнені синоніми — телій, гербарець, жабур(Володимир ЮКАЛО, старший викладач кафедри філософії та українознавства Тернопільської державної медичної академії ім. І. Я. Горбачевського. МОВНІ ПОРАДИ ,)) — гостре зоонозне інфекційне захворювання, яке спричинює Bacillus anthracis. Перебігає в людей найчастіше з ураженням шкіри й утворенням особливого карбункула, набряку та регіонарного лімфаденіту на тлі гарячки та інтоксикації, рідше з ураженням легеневої, кишкової систем і поширенням процесу. Назву у світі хвороба отримала від схожості забарвлення чорного різновиду вугілля — антрациту — і центральної зони сибіркового карбункулу. В Україні досі використовують, зокрема і в офіційних медичних документах, давню назву «сибірка», що мала розповсюдження в Російській імперії та країнах колишнього СРСРТому на сторінці використано як назву «сибірка», так і «антракс»..

Історичні відомості Хвороба відома ще з глибокої давнини, її описали у старовинних медичних джерелах давньої Індії. В історичних відомостях вона часто з'являється під назвою «священний вогонь», «перський вогонь» тощо. В історії відомі оповідання спустошливих епізоотій у Франції, коли квітучі пасовища перетворювалися на «прокляті поля Оверні» або «шкідливі рівнини Босе», в Московському царстві 1643 року, згодом в Угорщині, Німеччині, на Гаїті в 1770 році, коли померло 15 тисяч людей. А епізоотія сибірки 1901 року в Північній Америці в окремих місцевостях спричинила загибель до 90 % коней, мулів та іншої худоби.

1737 року французький хірург М. Дюхамель зауважував те, як на «злоякісну пустулу» захворів м'ясник після оброблення туші вола, коли він покопирсався забрудненим ножем у своєму роті. М. Дюхамель також описав зараження хірурга після того, як останній зробив розріз сибіркового ураження у хворогоJV Costa Pustula E Oedema Malignos.Porto. TYPOGRAPHIA—PERED3A DA SILVA/ 63. Praja de Santa Theresa, 63. 1870.. 1766 року французький хірург Совер-Франсуа Моран зробив перше медичне тлумачення антраксу () у людейStraus, Isidore. (2013). pp. 176-7. Le Charbon des Animaux et de L'Homme. London: Forgotten Books. (Original work published 1888). 1788 року лікар Степан Семенович Андрієвський в експерименті самозараження встановив однаковість недуги у тварин і людей, можливість її переходу від хворої тварини до людини. Його праця «Про сибирскую язву» (рос. 1796 рік) залишилася невідомою для решти світу, але дала назву хворобі в Царській Росії. Цей термін став широко вживаним із часу спустошливих епізоотій цієї інфекційної хвороби у XIX столітті в Ачинському окрузі колишньої Єнісейської губернії Російської імперії, хоча такі епізоотії в Сибіру не були винятковим явищем для світу.

У 1838 році французький ветеринар Онезім Делафон під час мікроскопічного дослідження вперше побачив палички антраксу в крові у тваринLise Wilkinson Animals and Disease: An Introduction to the History of Comparative Medicine. Cambridge University Press, 1992 р. — 272 стор. . 1850 року французькі дослідники Казимир Давен і П'єр Реє чітко виявили збудника антраксу в крові полеглих від цієї інфекції овецьJean Théodoridès, Un grand médecin et biologiste, Casimir-Joseph Davaine (1812—1882), éd. Pergamon Press, 1968, p. 28., а в 1855 році була надрукована праця німецького науковця Алоїза Поллендера, в якій він підсумував свої дослідження антраксу, починаючи з 1841 року, та опублікував свої дані про виділення збудника як із крові тварин, так і з їхніх різноманітних тканинI.W. Fong, Kenneth Alibek Bioterrorism and Infectious Agents: A New Dilemma for the 21st Century (Електронна книга Google). Springer Science & Business Media, 2010 р. — 296 стор. . Збудника антраксу виділив у чистій культурі німецький науковець Роберт Кох у 1876 роціRobert Koch Die Aetiologie der MilzbrandKrankheit, begrundet auf die Entwicklungsgeschichte des Bacillus Anthracis. 1876.. З усіх патогенних для людини мікроорганізмів саме збудника антраксу вперше отримали в чистій культурі. 1877 року англійський лікар Д. Г. Белл описав легеневу форму антраксу під назвою «хвороба сортувальників вовни» та пов'язав її виникнення з сибіркоюJohn Henry Bell, A system of medicine, edited by T. C. Allbutt, London, Macmillan, 1897. Article 'Anthrax', p. 526; John Henry Bell, Dangerous trades, edited by Thomas Oliver, London, John Murray, 1902; Article 'Anthrax-its relation to the wool industry', p. 635.Elizabeth Fee and Thedore M. Brown John Henry Bell Occupational Anthrax Pioneer. Am J Public Health. 2002 May; 92(5): 756—757.. 1881 року французький мікробіолог Луї Пастер отримав і апробував протиантраксову вакцину для тваринPASTEUR, L. , CHAMBERLAND, C. & Roux, E. 1881c. De la possibilité de rendre les moutons réfractaires au charbon par la méthode des inoculations préventives Le vaccin du charbon. — C. R. Acad. Sci., 92: 662—665; 666—668.. 1911 року італійський патолог Альберто Асколі запропонував особливу реакцію для діагностики як хвороби, так і виявлення зараження речей, через які відбувалося поширення.

Українські науковці, які вивчали антракс: М. Гамалія (1792 року видав німецькою і російською мовами працю про антракс та його лікування), М. Мельников-Разведенков, В. Жуковський, Г. Прокопович, А. Стефанович-Донцов, В. Данилова, А. Каротин, Л. Ценковський, який разом із І. Садовським запропонував живу протисибіркову вакцину як метод специфічної профілактики.

Актуальність У минулому антракс був одним з найпоширеніших інфекційних захворювань, які спричиняли масову загибель тварин, а доволі часто й людей. Останніми десятиліттями захворювання на антракс серед людей трапляється в усіх країнах і на всіх континентах, насамперед у вигляді поодиноких випадків. Проте час від часу спостерігають спалахи антраксу в регіонах, де розвинене тваринництво. Більшість випадків реєструють в країнах Азії, Африки і Південної Америки.Так? в Україні протягом 1920—1978 років зареєстрували 24 502 спалахи сибірки у 9632 населених пунктах. Усього уражених сільськогосподарських тварин було 33 311 голів.Скрипник В. Г., Безименний М. В., Скрипник А. В. СТАН БІОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ЩОДО СИБІРКИ В УКРАЇНІ. Ветеринарна медицина. Випуск 96, 2012 Останніми роками в Україні реєстрували гуртові захворювання на сибірку серед тварин і людей. Це пов'язано з низкою причин: наявність стійких неблагонадійних пунктів з сибірки, де є могильники худоби, що приводить до зараження великої рогатої худоби в разі недотримання умов випасу тварин у цих місцях; недотримання чіткості ветеринарно-санітарних заходів; відсутність в ряді випадків інформації про розташування давніх могильників худоби, хоча стосовно багатьох таких поховань існують певні мапи, зокрема в Україні — «Каталог стаціонарно невдатних на сибірку пунктів на теренах Української РСР 1920—1978 рр.», «Каталог місць поховань трупів тварин, які загинули від сибірки на території Української РСР 1920—1970 рр.»; порушення технологічного режиму та техніки безпеки підприємствами, які здійснюють заготівлю, переробку та продаж м'яса і м'ясопродуктів. Відомі випадки захворювання під час проведення земляних робіт.

Сибірка як ймовірна біологічна зброя Спори збудника сибірки можуть бути використані як біологічна зброя, що отримало підтвердження у США в 2001 році. На сьогодні збудника сибірки віднесено до тих біологічних агентів, які офіційно визнано чинниками біологічної зброї.Приложение 3 Биологические и химические агенты//Руководство ВОЗ «Ответные меры системы общественного здравоохранения на угрозу применения биологического и химического оружия» ;Список товарів подвійного використання, що можуть бути використані у створенні бактеріологічної (біологічної) та токсинної зброї, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.01.2004 р. № 86 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2012)

Приклад подібної серйозної загрози можна було побачити також у випробуваннях Північною Кореєю міжконтинентальних балістичних ракет із сибіркою 2017 року.

Bacillus anthracis, збудник сибірки, класифікується як пріоритетний патоген категорії А для біозахисту, оскільки він легко проникає і поширюється, а також має високий рівень летальності. Припускається, що аерозольний викид спор B. anthracis над великими містами може призвести до подій з численними людськими жертвами, що супроводжуватиметься сотнями тисяч захворювань та смертей. Серед видів сибірки, передбачуваних у разі масового ураження (тобто шкірна, шлунково-кишкова, інгаляційна та менінгеальна), інгаляційна і менінгеальна здатні дати найвищі показники летальності. Для прикладу, 1979 року стався випадковий викид спор B. anthracis на підприємстві з виробництва біологічної зброї у місті Свердловськ колишнього Радянського Союзу, що призвело до смерті 86 % пацієнтів з інгаляційною сибіркою з 79 захворілих, в тому числі всіх 21 пацієнтів із документально підтвердженим сибірковим менінгітом. 2001 року біотерористична атака у Сполучених Штатах спричинила загибель п'яти з 11 хворих на інгаляційну форму сибірки, в тому числі принаймні одного із сибірковим менінгітом.

Запобігання ураження Якщо є підозра, що інгаляційний вплив сибірки мав місце, наприклад, як частини біотерористичної атаки, слід здійснити 60-денну лікарську профілактику (або 100-денну профілактику згідно з рекомендаціями Центру з контролю та профілактики захворювань CDC США) з призначенням ципрофлоксацину, доксицикліну (або амоксициліну у вагітних) у поєднанні з кліндаміцином або рифампіцином.

Оскільки, як передбачається, токсини збудника сибірки відіграють ключову роль у прогресуванні захворювання, антитоксини на основі антитіл рекомендуються як додаткові терапевтичні засоби для запобігання розвитку захворювання. Конкретні цільові етапи антитоксинової терапії на основі антитіл передбачають уникнення зв'язування PA з рецептором токсину, пригнічення транслокації та пришвидшення опосередкованого рецептором Fc кліренсу.

Відомі спалахи антраксу в XXI столітті