Роменські походи — три вдалі походи московських військ на Ромен (Ромни) під час Смоленської війни.
Починаючи з 1620-х років воєвод Путивля турбувала промислова та поселенська активність козаків у прикордонних районах Речі Посполитої та Московського царства. Путивльські ратні люди неодноразово очищали прикордоння у верхів'ях Сули, проте відносна віддаленість Путивля зводила нанівець усі зусилляОсадчий Е. Н. Роменская крепость X—XVIII веков. Gardarika 1 (2016): 59-60..
Після початку Смоленської війни в грудні 1632 року московська рать, послана путивльськими воєводами Андрієм Литвиновим-Мосальським і Ігнатієм Уваровим, а також рильським воєводою Василем РомодановськимРакитин, А. С. Военные экспедиции путивльских служилых людей в годы Смоленской войны (1632-33 гг.) / Военно-исторический журнал. — 2013. — № 5. С. 9., виступила до Ромена, що був значним опорним пунктом. У бою під Роменом московське військо на чолі з путивльським головою Леонтієм ЛитвиновимКулаковський, Петро. Українські землі під час Смоленської війни (1632—1634 рр.), Істор. Стаття, 2014. С. 96. перемогла над загоном урядника Кшиштофа Сіножацького. Після цього було спалено Великий острог Роменської фортеці та обложено «містечко на осипу» (Роменський дитинець). Після деякого часу впав і він. Були спалені навколишні слободи, захоплені полонені, сім прапорів та артилерія.
Після відходу московських військ у Ромені формувалися озброєні загони для походу у відповідь. Навесні 1633 загін під керівництвом Кшиштофа Сіножацького виступив на Бєлгород, зробивши його першу облогу. Похід у відповідь відбувся в грудні 1633 року, коли московський загін під керівництвом воєводи Баїма Болтіна знову захопив Ромен і спалив сотні дворів.
1634 року з Путивля до Ромена був посланий розвідувальний загін Михайла Коренєва. Від мов були отримані звістки, що у Ромені стояв нечисленний гарнізон, а запорізькі козаки були зовсім відсутні. Загін, що виступив з Путивля, під керівництвом Івана Черепова з ходу взяв Ромен і повторно спалив його. У полон потрапила дружина Кшиштофа Сіножацького Федорка, а його брата Манфера було вбито. Пізніше дружину Сіножацького обміняли на сім'ю Івана Колтовського.
Примітки