Ромни

Ромни́ () — місто в Україні, центр Роменського району й Роменської міської громади в Сумській області. Лежить на високому плато, омитому з трьох боків водами річок Сула й Ромен. Розташоване на історичному Посуллі. Первісна назва міста — Ромéн.

Є одним із провідних промислових центрів Сумщини. Поліграфічне обладнання (нині завод-виробник демонтовано), облицювальна цегла, нафтогазоустаткування, м'ясомолочні та борошняні вироби, одяг, взуття та гардинно-тюлеве полотно роменських підприємств широко відомі в Україні та за її межами.

В околицях Ромен, на горі Золотусі, 1937 року вперше в УРСР видобули нафту.

У ході російського вторгнення на Сумщину місто було частково окуповане. Місто було повністю звільнено від російських загарбників 31 березня 2022 року.

Назва У багатьох історичних документах, зокрема в давньоруських і козацьких літописах, гетьманських універсалах і царських указах, місто згадується як Ромен. Ця давня назва походить від однойменної річки, що в цій місцині впадає в р. Сула. Народна легенда пов'язує походження назви з «ромен-цвітом» — польовою ромашкою, що влітку вкриває білим килимом околиці міста й навколишні лукиРомни — офіційний сайт міста :: Історія міста Ромни. Під літописним найменням місто фігурує й на багатьох українських, російських і західноєвропейських картах, у творах письменників (Тарас Шевченко, Іван Котляревський), працях відомих дослідників і краєзнавців (Олександр Потебня), усній народній творчості, місцевій пресі, офіційному і приватному листуванні.

У сучасному вигляді назва з'являється в російських документах починаючи з другої половини XIX століття. На думку доктора філологічних наук Тетяни Беценко, «... назва Ромни неправильна, витворення її як з погляду історичного, так і мовознавчого науково не виправдане». Втім, обидві форми назви вживалися паралельно до 40-х років XX століття.

Географія Місто Ромни розташоване на березі річки Сула в місці впадання в неї річки Ромен. До міста примикають села Герасимівка, Овлаші й селище Лучки.

Через місто проходять автомобільні дороги , , і залізниця (станція Ромни).

Археологія Здавна цю місцевість населяли люди. Їх перші сліди діяльності відносяться до палеоліту (приблизно 30-10 тис. років до н. е.). На території міста в яру Муховець відкрито палеолітичний осідок Муховець-I, вік якого може сягнути за 100 тис. років.

В VIII—X столітті тут існувало сіверянське поселення «Монастирище», саме унаслідок експедиції цього району отримала свою назву роменська культура.

Історія У часи Київської Русі місто-фортеця Ромен закривало північну частину Посульської оборонної лінії, початок будівництва якої за писемними джерелами поклав Володимир Святославич. Місто-фортеця Ромен захищало південно-східні кордони Київської Русі і згадується під 1096 рік, де йдеться про один з епізодів біографії Володимира Мономаха і його похід проти половців.

Близько 1185 року половецький хан Кончак після перемоги над князем Ігорем захопив усі фортеці Посульської лінії, а в 1239 полчища Батия повністю зруйнували місто.

За Деулінським перемирʼям в 1618 році Сіверщина, а також Чернігівщина та Смоленщина відійшли до Речі Посполитої, що дало поштовх до розвитку цих земель. Є лист канцлера Якуба Задзіка від 31 липня 1630 року, який переповідає історію Роменської волості після 1618 року. Спочатку нею володів князь Корецький (це ймовірно Самійло, родич князя Михайла Вишневецького, власника сусідніх Лубен). Цей С. Корецький страчений 1622 році у Стамбулі. Після нього волостю заволодів Калиновський (це ймовірно Адам, староста брацлавський і вінницький). Йому канцлер по-дружньому і написав, що варто відмовитися від претензій на цю волость, бо це зашкодить його стосункам із королевичем Владиславом. І невдовзі представник адміністратора Сіверщини (королевича Владислава) польський шляхтич Щасний Вишель, титулований капітаном новгород-сіверським, займався упорядкуванням та заселенням пусток, в тому числі і роменської землі. 8 травня 1633 року до книги коронної метрики внесена грамота Щенсного Весселя, хорунжого новгородського, шляхтича, видана в Румно (варіант назви Ромни). Цим документом Вессель підтвердив введення Адама Казановського, коронного стольника, старости борисівського, у володіння містом Румно і маєтком, розташованим на річці Сула, в гирлі річки Румна, який він отримав від князя Владислава. Грант включав всю супутню власність - пусті городища: Дригайлово на річці Сула, Іваницьке на річці Терн та лісові масиви на річці Хорол.

У Визвольну війну 1648—1657 років роменці одні з перших вступили до війська Богдана Хмельницького. Через Ромен пролягав шлях московських послів до України та Переяслава. А генеральний писар Війська Запорізького Іван Виговський 1655 року випросив у короля привілей на володіння Ромнами (який щоправда до смерті Б. Хмельницького не оприлюднював).

Саме в Ромнах взимку 1707 року містилась ставка гетьмана України І. Мазепи і шведського короля Карла XII під час російсько-шведської війни, в ході якої вирішувалась доля Незалежності України. Але після перемоги цар Петро I наказав знищити місто й козаків у ньому. Про героїчну історію Ромен свідчить і древній герб міста. Так Роменська сотня і Міська ратуша ще з давніх часів мали печатку, на якій було зображено Голгофський хрест, зірку, півмісяць і літеру Р. За часів цариці Катерини II герб міста зазнав ревізії, і замість існуючого герба намалювали могилу з хрестом, що власне й уособлював древній Ромен після помсти Петра I. Але 27 серпня 2015 року, за ініціативи Роменського районового козацького товариства «Українське козацтво» рішенням сімдесят четвертої сесії Роменської міської ради VI скликання повернуто історичний герб та прапор міста.

Ромни були сотенним містом, з 1714 року місто входило до Лубенського, а якийсь час до Миргородського козацьких полків. Вигідне географічне положення на перехресті важливих міжнародних торговельних шляхів сприяють процвітанню міста в XVIII—XIX століттях як провідного економічного, культурного центру Лівобережжя, торгової столиці України. Російська цариця Катерина II засновує в Ромнах головну тютюнову контору.

За даними на 1859 рік у місті мешкало 5633 особи (2714 чоловічої статі та 2819 — жіночої), налічувалось 713 дворових господарств, існували 7 православних церков, 2 єврейські молитовні будинки, лікарня, богадільня, духовне, повітове та приходське училища, поштова станція та 7 заводів, відбувалось 3 ярмарки на рік.

До середини XIX сторіччя в місті відбувається славетний Іллінський ярмарок, на який з'їжджались до 120 тисяч осіб, а товарообіг сягав 10 млн карбованців. Іллінський ярмарок за своїм значенням у Російській імперії поступався тільки Нижньогородському.

До міста в 1874 році прокладається Лібаво-Роменська залізниця, яка з'єднала Лівобережну Україну з Балтійським морем і сприяла значному економічному зростанню регіону. У Ромнах засновується один із перших в Україні механічний завод.

1904 року в Ромнах євреї становили 30 відсотків населення містастатистичний довідник «Города России» (СПб. 1904)..

Ромни як повітовий центр в різні роки підпорядковувався Чернігівському намісництву, Малоросійській, Полтавській губерніям. В 1923—1930 роках Ромни — центр округи, також районний центр (1923-1925, 1930-2020) Чернігівської, а з 1939 року — новоутвореної Сумської області.

Нечуваних страждань було завдано роменцям в роки встановлення більшовицької влади, двох світових війн, голодоморів та репресій. Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 2274 жителі міста. У листопаді 2008 року неподалік від місця масового поховання встановлено пам'ятник жертвам Голодомору 1932—1933 років.

На сьогодні достеменно відомо, що під час Другої світової війни в Роменському районі діяв осередок ОУН (б). Крім того, у липні 1944 року на території Роменського та Недригайлівського районів оформилася невелика боївка УПА, яку очолював уродженець Роменського району Микола Цуб. Завданням загону було проведення збройних акцій проти установ та представників радянської влади, акцентуючи увагу на знищенні виключно тих колгоспних активістів, що були відомі своєї жорстокістю стосовно місцевого населенняОУН-УПА на Сумщині: Т.1. / Упоряд. Іванущенко Г. М. — Київ: Українська видавнича спілка ім. Юрія Липи, 2006. — 156 с.: іл.. Після дворічного панування німців, радянські війська зайняли Ромни 16 вересня 1943 року силами 163-ї Роменсько-Київської та 167-ї Сумсько-Київської дивізій. Тисячі роменців за роки війни нагороджені орденами і медалями, 16 стали Героями Радянського Союзу, серед них: легендарний розвідник К. Гнідаш, командир полку Г. Леньов, що викликав вогонь на себе при форсуванні річки Одер. В роменському небі в 1941 році вперше в світі був здійснений повітряний таран жінкою-льотчиком К. Зеленко, яка посмертно отримала звання Героя Радянського Союзу тільки через 20 років.

З 30 грудня 1962 року Ромен — місто обласного підпорядкуванняУказ Президії Верховної Ради Української РСР «Про віднесення міст до категорії обласного підпорядкування», до нього вливаються навколишні села: Засулля, Лозова, Процівка.

Російсько-українська війна

Герб та прапор

Власники Вишневецький Михайло (батько Яреми Вишневецького) Адам Казановський Ярема Вишневецький

Районування, вулиці і площі

Ромни поділяються на три великі історичні райони: власне Ромни — центральна частина міста; Засулля — колишнє село, розташоване за р. Сулою, головна вулиця — Полтавська, головна площа місцевості — Засульська; Процівка — колишнє село, розташоване за р. Роменкою, головна вулиця — Конотопська.

Крім цих районів, можна виділити такі історичні місцевості Ромен: Лозова, Новолозівка, Каховка, Гелерщина, Бедюхова Дача, Овлаші (названа на честь найближчого села Овлаші).

Найбільші і найважливіші вулиці Ромен: центральна вулиця Соборна (за СРСР — вулиця Леніна), бульвари Тараса Шевченка, Свободи (до 2008 року бульвар Жовтневої Революції), Московський, вулиці Горького, Коржівська (до 2008 року — вулиця Карла Маркса), Монастирська, Гетьмана Мазепи (до 2008 року — вулиця Урицького), Гостиннодвірська, Прокопенка, Терновецька, Полтавська, Київська, Калнишевського (до 2006 року — вулиця Луначарського), Пригородська, Сумська, Конотопська, Мельникова, Маяковського, Берегова.

У Ромнах відносно багато площ — у середмісті Центральна площа, біля Роменського ринку — Базарна площа, Танкова площа, у Засуллі — Засульська площа (колишня Леніна), Вокзальна площа з розташованими на ній залізничним і автовокзалом. Часто вживаються назви площ, яких офіційно немає — площа Богдана Хмельницького (біля пам'ятника Б. Хмельницькому), площа Ленінського Комсомолу (біля колишнього кінотеатру імені Ленінського Комсомолу), площа Шевченка (біля пам'ятника Т. Г. Шевченку).

Населення У Роменській громаді зареєстровано майже 3000 переселенців станом на 23.01.2024 року

За даними Головного управління статистики у Сумській області кількість наявного населення м. Ромни (міськради), за оцінкою, станом на 1 січня 2015 року становила 41,8 тис. осіб, з них міських жителів — 41,4 тис. осіб (99,0 %), сільських — 0,4 тис. осіб (1,0 %).

Упродовж 2014 року чисельність населення Роменської міськради зменшилася на  590 осіб: за рахунок природного скорочення — на 366 осіб, за рахунок міграційного — на 224 особи.

У 2014 році в м. Ромни (міськраді) народилась 391 дитина, (у 2013 році — 402 дитини), померло — 757 осіб, що на 43 особи більше, ніж у 2013 році.

У 2014 році міграційне скорочення населення Роменської міськради склало 224 особи (у 2013 році — 356 осіб).

У січні-лютому 2015 року: кількість народжених склала 48 осіб (на 10 осіб менше, ніж у січні-лютому 2014 році); кількість померлих — 122 особи (на 26 осіб менше, ніж у січні-лютому 2014 року); число прибулих — 39 осіб (на 2 особи більше відповідного періоду минулого року); число вибулих — 58 осіб (на 6 осіб менше відповідного періоду минулого року).

Національний склад Розподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року: НаціональністьВідсотокукраїнці93,68 %росіянибілоруси0,31 %інші/не вказали0,59 %

Мова