MQ-25 Stingray — безпілотний літальний апарат (БпЛА) дозаправлення в повітрі палубного базування, створений на замовлення Військово-морських сил США компанією Boeing з метою розширення бойового радіуса дії палубної авіації авіаносців США.
Планер MQ-25 має малопомітну форму фюзеляжу, прямі крила, що складаються для зменшення габаритів, та V-подібне хвостове оперення. Літак оснащений турбовентиляторним двигуном Rolls-Royce AE 3007N і здатний передавати до 6,8 тонни пального на відстані понад 900 км від авіаносця.
19 вересня 2019 року прототип Boeing MQ-25 Stingray T1 виконав перший політ, а 2021 року першим у світовій практиці здійснив дозаправлення у повітрі літаків. Цими літаками були літаки палубної авіації F/A-18 Super Hornet, EA-18G Growler, F-35C та E-2 Hawkeye. Подальші випробування MQ-25 на борту авіаносця USS George H.W. Bush продемонстрували його сумісність із палубною інфраструктурою та палубними літаками. На початку 2025 року керівництво ВМС повідомило, що серійні MQ-25А Stingray будуть інтегровані в авіакрило авіаносця 2026 року.
Передумови та реалізація проєкту Наприкінці 1990-х років Повітряні сили США (ПС США) та Військово-морські сили США (ВМС США) розпочали програму під егідою Агентства передових оборонних дослідницьких проєктів США (DARPA) зі створення безпілотних бойових малопомітних літальних апаратів багатоцільового призначення.
2003 року DARPA впровадила програми «Безпілотний бойовий літальний апарат» () для ПС США, а для ВМС — «Безпілотний бойовий літальний апарат — військово-морський» (). Виконання програм доручили двом компаніям, які подали заявки — Boeing і Northrop Grumman; обидві компанії отримали по 2 млн доларів. У підсумку були створені два демонстраційні апарати: Boeing X-45 за програмою UCAV та X-47 Pegasus за програмою UCAV-N. Обидва апарати малої радіолокаційної помітності були створені за технологією стелс, з двигунами, захованими глибоко в фюзеляжі, повітрозабірниками, виведеними над фюзеляжем, бомбовими відсіками. Через подібність проєктів було вирішено об'єднати обидві програми в одну спільну для обох видів збройних сил під назвою J-UCAS (). У березні 2006 року ПС США вийшли з програми J-UCAS, оскільки були зацікавлені у створенні БпЛА лише ударного типу, і проєкт X-45B/C більше не розроблявся. Водночас ВМС також припинили свою участь у проєкті J-UCAS, але продовжили власну програму, яка отримала позначення UCAS-D (Безпілотна бойова авіаційна система — демонстрація). Її метою було створення демонстраційного зразка безпілотного бойового літака.
ВМС, Міністерство оборони США та Конгрес США постійно аналізували та узгоджували різні можливі конфігурації палубного бойового БпЛА та типи місій, у яких він міг би брати участь. Ці обговорення привели до створення програми палубного БпЛА повітряного спостереження та удару (), вимоги до якої Міністерство оборони схвалило 2011 року. Початкова концепція UCLASS передбачала створення малопомітної ударної платформи, здатної проникати крізь ворожу ППО. Вимоги до ударної сили БпЛА були зменшені на користь створення літака, орієнтованого на розвідку, спостереження та рекогностування (). Ударні місії залишалися як потенційний варіант на майбутнє.
У липні 2011 року ВМС США надали початкове фінансування на попередні дослідження нового палубного безпілотного літального апарату компаніям Boeing, Lockheed Martin, Northrop Grumman та General Atomics Aeronautical Systems. 10 червня 2013 року ВМС США опублікували попередній запит на комерційну пропозицію до виробників щодо опрацювання попереднього проєкту безпілотника. Очікувалося, що новий літак:
зможе діяти в повітрі в операційній зоні авіаносця протягом 24 годин в радіусі 1100 км від материнської палуби, або виконувати завдання на відстані від неї до 3700 км; буде спроможний виконувати злети та посадки за умов стану моря 7 балів та висоти хвиль до 9 метрів; зможе виконувати розвідувальні завдання, відстеження, цілевказання та знищення виявлених та ідентифікованих цілей; його ударна сила становитиме 454 кг озброєння у бомбових відсіках фюзеляжу; матиме малу радіолокаційну помітність і систему зв'язку сумісну з усіма системами зв'язку авіаносця; також вперше була поставлена вимога щодо можливості виконання функції літака-паливозаправника.
Заявки на тендер подали Lockheed Martin з проєктом Sea Ghost на базі RQ-170 Sentinel, Northrop Grumman з проєктом модернізації X-47B, Boeing з версією Phantom Ray та General Atomics Aeronautical Systems з військово-морською версією — Sea Avenger. 14 серпня 2013 року ці компанії отримали по 15 мільйонів доларів на завершення та представлення початкових проєктів. Крім того, Northrop Grummann була зобов'язана надати іншим учасникам результати випробувань X-47B.
Після інтенсивних дебатів щодо того, чи має майбутній палубний безпілотник UCLASS ВМС бути далекобійним стелс-бомбардувальником чи легкоозброєним розвідником, Міністерство оборони США в лютому 2016 року обрало більш нагальний, потрібний і дешевший варіант — концепцію безпілотного заправника з системою дозаправлення в повітрі (), можливостями ISR та ретрансляції зв'язку, який буде інтегрований в авіакрило палуби. Спочатку безпілотник отримав позначення MQ-XX, потім RAQ-25 ( — розвідувальний та атакувальний), а в липні 2016 року його остаточно позначили як MQ-25A Stingray. Планувалося, що за розміром він буде приблизно як винищувач Super Hornet, не буде малопомітним і матиме обмежені ударні, розвідувальні та ретранслювальні можливості. Аргументуючи такий вибір на користь БпЛА-дозаправника палубного базування, ВМС пояснили, що літак вивільнить ударні винищувачі F/A-18E/F Super Hornet від функції дозаправлення в повітрі палубних авіакрил (від 20 до 30 відсотків бойових вильотів Super Hornet є місіями з заправлення ), що зменшить очікуваний дефіцит винищувачів ВМС, дозволить їм зосередитися на бойових завданнях та розширить оперативну дальність ударних літаків. Замість того, щоб інвестувати в бойові дрони, новий бюджетний план ВМС на 2017 рік передбачав придбання більшої кількості пілотованих палубних винищувачів, як F/A-18E/F Super Hornet (5 літаків у 2016 фінансовому році, 2 літаки на заміну бойових втрат у 2017 році, 14 літаків у 2018 фінансовому році), так і прискорення розроблення та закупівлі малопомітних палубних винищувачів F-35C Joint Strike Fighters (15 винищувачів у 2017 році), щоб покрити поточний дефіцит ударних винищувачів. Варіант БпЛА з ударними можливостями був відкладений на пізніше. Щоб звільнити Super Hornet від функції дозаправлення в повітрі, концепція ВМС передбачала відстань між безпілотником-дозаправником та авіаносцем до 900 кілометрів з вмістом близько 6800 кілограмів пального.
2018 році компанія Boeing виграла контракт на 805 мільйонів доларів на виробництво перших чотирьох літаків MQ-25A Stingray у конкурсі, в якому також брали участь General Atomics та Lockheed Martin (25 жовтня 2017 року Northrop Grumman оголосила про вихід з участі в тендері, оскільки розробляла безпілотник з дещо іншими параметрами, ніж змінені вимоги ВМС). Заявка від Boeing була підсилена прототипом, який компанія побудувала 2014 року для відхиленої програми палубного ударно-розвідувального БпЛА (UCLASS). Оголошення про контракт було опубліковано 30 серпня 2018 року: «Компанії Boeing Co. з міста Сент-Луїс, штат Міссурі, надається контракт з фіксованою ціною та цільовим стимулюванням на суму 805 318 853 доларів США на проєктування, розроблення, виготовлення, випробування, перевірку, сертифікацію, постачання та підтримку чотирьох безпілотних літальних апаратів MQ-25A, включаючи інтеграцію в авіакрило палуби для забезпечення початкової оперативної готовності ВМС». У контракті ВМС запланували, що перші чотири MQ-25A Stingray досягнуть початкової оперативної здатності () на палубах авіаносців 2024 року. Перші планери мали піднятися в повітря до 2021 року, а потім ВМС повинні провести випробування на придатність авіаносця, модифікувати авіаносці для підтримки пункту управління, навчити обслугу та пілотів, побудувати достатній логістичний ланцюг та виконати інші критерії для підтримки IOC 2024 року.
2020 року ВМС США уклали з Boeing контракт на 84,7 мільйона доларів на купівлю ще трьох літаків. Як повідомило Міністерство оборони США, за контрактом ці три літаки MQ-25 мають бути збудовані до серпня 2024 року.
2023 року контрадмірал Стівен Тедфорд, виконавчий директор програми безпілотної авіації та ударної зброї, під час презентації на симпозіумі Військово-морської ліги з питань моря, повітря та космосу () повідомив, що через затримку виробництва MQ-25A Stingray, перший БпЛА, розгорнутий на авіаносцях США, служитиме заправником у повітрі, починаючи з 2026 року. Початкове розгортання було заплановано на 2025 рік, а перше розгортання — на 2026 рік на борту USS Theodore Roosevelt (CVN-71). Виробник MQ-25, компанія Boeing, на початку квітня 2023 року пояснила затримку тривалим впливом COVID-19. Через затримку, 2023 року ВМС вимушено затвердили новий графік програми MQ-25, відклавши етапи випробувань на один — три роки: початок льотних випробувань конструкторського варіанта літака () перенесли з 2022 на 2025 рік, а початкове малосерійне виробництво () — з 2023 на 2025 рік.
ВМС включили до бюджету на 2024 фінансовий рік 220,4 мільйона доларів на три літаки, з планом придбання 22 планерів до 2028 року. У бюджетному запиті на 2025 рік ВМС США заклали 898 мільйонів доларів на закупівлю трьох MQ-25 і продовження розроблення та випробувань. Загалом програмою передбачено створення 76 літаків, з них дев'ять — випробувальних та дослідницьких.
2024 року компанія Boeing поставила ВМС літак для статичних випробувань, запланувавши поставити конструкторську модель 2025 року. Того ж року вона офіційно перейшла до стадії серійного виробництва MQ-25 Stingray для ВМС США. У грудні 2025 року заплановано перший політ серійної машини MQ-25A Stingray у рамках етапу, який передбачає створення й випробування дослідно-серійних зразків для підтвердження технічних характеристик і готовності до масового виробництва ().
У бюджетному поданні до Конгресу на 2025 фінансовий рік ВМС запросили 898 мільйонів доларів на програму MQ-25 Stingray, зокрема, 683,1 мільйона доларів на фінансування закупівель — 553 мільйони доларів на три літаки LRIP, 130,1 мільйона доларів на систему безпілотного управління місіями UMCS — та 214,9 мільйона доларів на дослідницькі та дослідно-конструкторські роботи (). Ухвалена Палатою представників версія законопроєкту про оборонні асигнування профінансувала програму MQ-25 без змін у запиті. Тому 2025 фінансовий рік стане першим роком закупівлі літаків LRIP. Управління підзвітності уряду США () 2024 року оцінило загальну вартість програми MQ-25 Stingray приблизно в 14,9 мільярда доларів, а вартість придбання одиниці — в 195 мільйонів доларів.
Виробнича база MQ-25