E-2 Hawkeye ( «Го́кай») — американський військовий палубний літак дальнього радіолокаційного виявлення і управління. Розроблений компанією Grumman Aerospace Corporation наприкінці 1950-х років. Перший політ здійснив 21 жовтня 1960 року як радіолокаційний літак . Перебуває на озброєнні ВМС США та інших країн. З початку будівництва і до теперішнього часу постійно вдосконалювався. Випускався в трьох основних моделях E-2A, E-2B і E-2C. E-2C і її модифікації — наймасовіша. З 2014 року здійснюється заміна E-2C на E-2D Advanced Hawkeye.
Історія розробки і виробництва
Зі швидким розвитком реактивної авіації після Другої світової війни і зростання її ролі в бойових діях на морі, а також з появою керованих протикорабельних крилатих ракет виникла потреба в ефективному засобі висвітлення повітряної обстановки АУГ з широким радіусом дії. Таку роль міг виконувати літак дальнього радіолокаційного виявлення палубного базування. Першим американським палубним літаком дальнього радіолокаційного виявлення (АВАКС) став , створений на базі палубного протичовнового літака . Втім, у 1956 році військово-морські сили США розробили тактико-технічні вимоги до літального апарата раннього попередження, дані якого могли бути інтегровані в систему тактичних даних автоматизованих систем бойового управління кораблів авіаносного з'єднання. Компанія Grumman запропонувала варіант розробленого спеціально для цієї місії літака. Проект Grumman, який спочатку позначався як W2F-1, а пізніше був перейменований на Hawkeye E-2A, було обрано у березні 1957 року. Літак Grumman був розроблений спеціально для функцій ДРЛВіУ (AEW&C/AWACS). Завдяки своєму попереднику E-2 отримав прізвисько «Super Fudd» .
E-2A та E-2B Hawkeye Для розміщення на авіаносних кораблях літак виконали максимально компактним. Перший аеродинамічний прототип E-2A «Гокай» піднявся в небо 21 жовтня 1960 року, а перший повністю обладнаний літак здійснив перший зліт 19 квітня 1961 року. З січня 1964 року E-2A «Гокай» прийнятий на озброєння ВМС США. З часу прийняття на озброєння і досі літаки «Гокай» виконують завдання дальнього радіолокаційного патрулювання авіаносних груп і управління діями палубної авіації. Основу комплексу АВАКС E-2A становила потужна багатофункціональна РЛС кругового огляду AN/APS-96. Антена РЛС і системи розпізнавання «свій-чужий», розташована у великому тарілкоподібному обертовому обтічнику на підйомнику над фюзеляжем у хвостовій частині літака є характерною зовнішньою прикметою усіх літаків E-2 .
З січня 1964 було побудовано 59 літаків E-2A, 51 з них модернізували до модифікації E-2B з центральним комп'ютером управління елементами систем. E-2B були зняті з озброєння ВМС в середині 1980-х: у січні 1971 року здійснив перший політ варіант значно вдосконаленішого «Гокай» — Е-2С. Роботи з його створення розпочалися ще в липні 1968 і були наслідком уроків, отриманих при застосуванні Е-2А у В'єтнамській війні. Зовні від моделей E-2A і E-2B модифікація E-2C відрізнялася гострішим і довшим на 33 см носом, під яким розташована антена AN/ALR-59, втім внутрішні відмінності між ними набагато істотніші.
E-2C Hawkeye і його модифікації
Дві випробувальні машини E-2A, які були модифіковані як прототипи E-2C, здійснили перший політ 20 січня 1971 року. Випробування виявилися вдалими і E-2C було замовлено у виробництво. Перший новозбудований літак E-2C піднявся в небо 23 вересня 1972 року .
В порівнянні з попередниками, Е-2С за складом бортового обладнання і концепції бойового застосування став фактично новим літаком. Новий літак був здатний виявляти повітряні цілі на тлі будь-якої підстильної поверхні, а не тільки водного простору. Крім РЛС AN/APS-120 (замінила AN/APS-96), здатної виявляти маловисотні повітряні цілі на тлі земної поверхні, в тому числі над гірським рельєфом, на Е-2С замінили інерційну навігаційну систему і встановили систему радіотехнічної розвідки AN/ALR-59. Антена ALR-59 встановлена у збільшеному порівняно з попередніми модифікаціями носовому обтічнику. Пасивна система виявлення джерел електромагнітного випромінювання дозволяє засікати джерела випромінювання, пеленгувати їх і ідентифікувати за спектром і параметрами сигналів на відстані приблизно вдвічі більшій, ніж дальність виявлення повітряних цілей AN/APS-120. Завдяки новій оглядовій РЛС і пасивній системі виявлення, Е-2С став і досі залишається одним з найбільш ефективних літаків АВАКС і управління в світі, поступаючись лише набагато більш складним і великогабаритним американському E-3 Sentry і російському А-50 .
Завдяки новому БРЕО оператори «Гокай» здатні здійснювати до 30 перехоплень одночасно. Додаткові можливості Е-2С з'явилися і при спільній роботі з найбільш досконалими на той час палубними винищувачами-перехоплювачами ВМС США F-14 Tomcat — бортова РЛС «Томкета» AN/AWG-9 мала здатність через канал передачі даних здійснювати передачу на «Гокай» інформації в реальному масштабі часу, при цьому екіпаж Е-2С міг не включати свою станцію або використовувати дані радарів винищувачів для уточнення наявної інформації про цілі. Застосування «Гокай» як поста спостереження і керування дозволило скоротити на 50 % потрібну кількість винищувачів-перехоплювачів у повітрі — через Link 4A Е-2С автоматично виводив їх в зону візуального виявлення цілі і допомагав зайняти положення, оптимальне для атаки. У процесі виробництва бортове обладнання літака постійно удосконалювалося, але на позначенні моделі доопрацювання не відбивалися. З грудня 1976 року, починаючи з тридцять п'ятого серійного Е-2С, замість AN/APS-120 на них стали встановлювати РЛС AN/APS-125 (до 1984 замінена на усіх раніше збудованих Е-2С), яка дозволяла з висоти 9000 метрів виявляти до 800 повітряних цілей на відстані до 480 кілометрів і наводити винищувачі на 40 цілей одночасно. Бортова аналогова обчислювальна машина була замінена на сучасну цифрову.
Модифікація E-2C Group I З 1988 року до 1991 року було побудовано вісімнадцять літаків E-2C Group I. Вони відрізнялись від базового E-2C новим радаром AN/APS-139 і більш сучасною бортовою обчислювальною машиною. Крім того, починаючи з Northrop Grumman E-2C Group I встановлювалися більш потужні порівняно з попередниками турбовентиляторні двигуни Allison/Rolls-Royce T56-A-425 потужністю по 4910 к.с.
Антени РЛС APS-120/125, які встановлювались на попередні модифікації літака, мали суттєвий недолік — великий рівень бічних пелюсток діаграми спрямованості. В радарі APS-139 використовувалася нова комбінована антена, — прототип антени з ФАР, — яка складалася з десяти антен типу «хвильовий канал» що дозволило поліпшити характеристики станції щодо селекції цілей. РЛС AN/APS-139 мала режим виявлення і супроводу малошвидкісних повітряних і надводних цілей. Перешкодозахищеність станції була поліпшена за рахунок введення автоматичного перемикання на один з десяти фіксованих частотних радіоканалів у разі застосування противником активних радіозавад. E-2C Group I надійшли на озброєння тільки Атлантичного флоту.
Модифікації E-2C Group II і E-2C Group 2+ (Nav Upgrade) У червні 1992 року на авіабазі розпочала бойову службу перша ескадрилья E-2C в модифікації Group II, оснащених РЛС AN/APS-145, приймачами супутникової навігаційної системи NAVSTAR, новими бортовими обчислювальними машинами, пристроями відображення тактичної інформації та системою радіозв'язку.
РЛС AN/APS-145 вважається найбільш досконалою на сьогоднішній день з РЛС, що встановлюються на літаках «Гокай». Удосконалення радара були спрямовані на збільшення дальності роботи і подальше підвищення перешкодозахищеності. Зменшення швидкості обертання антени з 6 об/хв у попередніх моделей до 5 об/хв, а в режимі точного пеленгування до 3 об/хв одночасно зі зменшенням у випромінюваному сигналі дозволили збільшити дальність виявлення повітряних цілей типу «бомбардувальник» на 40 % — до 680 км, а цілі типу «винищувач» на тлі землі на дистанції 407 км. Пасивна система виявлення попереджає екіпаж E-2C про опромінення літака радіолокаційною станцією противника на дистанції, яка в два рази перевершує дальність дії радара. Вдосконалене апаратно-програмне забезпечення бортового комп'ютера дозволяють виявляти до 2000 повітряних цілей. До 1997 року усі ескадрильї E-2C ВМС США були пройшли модернізацію за проектом Group II або Group 2+.
Ще однією модернізацією Group II став проект Hawkeye 2000, спочатку віднесений до Group 2+. Літаки E-2C Hawkeye 2000 мають той же радар APS-145, але оснащені новим сучасним бортовим комп'ютером місії та робочою станцією CIC () — Advanced Control Indicator Set (ACIS) інтегровану в єдину систему передачі даних про оперативно-тактичну обстановку ВМС США .
E-2D Advanced Hawkeye
Останньою версією E-2 є E-2D. Контракт з ВМС США на проведення з розробки літака радіолокаційного далекого спостереження (РЛДС) був укладений в 2001 році. А на початку 2007 компанія Northrop Grumman продемонструвала на своєму підприємстві в Сент-Огастін перший літак E-2D Advanced Hawkeye. Його перший політ відбувся 3 серпня 2007 року . Льотні випробування E-2D завершилися у листопаді того ж року, протягом них машина провела в повітрі близько 600 годин, половина з яких була присвячена перевірці працездатності радіолокаційних систем .
Незважаючи на те, що машина має той же планер, що і E-2C та схожий зовнішній вигляд, системи та можливості літака E-2D повністю реконструйовані. E-2D оснащений сучасною багатофункціональною РЛС кругового огляду AN/APY-9 з фазованою решіткою і електронним скануванням виробництва компанії Lockheed Martin. Грибоподібний обертовий обтічник антени РЛС, розроблений фірмою , має можливість безперервного сканування з полем зору 360° одночасно з електронним скануванням ФАР. Система дозволяє операторам зосереджувати РЛС на обраних ділянках сектора огляду, які представляють інтерес. Радар забезпечує розширення можливостей пошуку і бойового застосування як бортова система управління бойовими діями. Бортова система обміну даними Е-2D дозволяє отримувати великий обсяг даних від різних джерел і синтезувати ці дані для радіоелектронної розвідки . На відміну від попередніх модифікацій, новий літак «Едвенст Гокай» може координувати авіаційні удари по повітряних, наземних і морських надводних цілях. Оператори і екіпаж Е-2D матимуть нові робочі станції РЛС, можливості супутникового зв'язку та іншу авіоніку, що забезпечує розширену обізнаність про обстановку. Одна з особливостей «Едвенст Гокай» полягає в тому, що пілоти можуть також виступати операторами систем озброєння .
Поставки E-2D Advanced Hawkeye ВМС США розпочалися у 2010 році. 4 лютого 2010 року перший штатний E-2D здійснив посадку на палубу авіаносця «Гаррі Трумен» . 30 червня 2014 ВМС США підписали додатковий контракт з Northrop Grumman на виробництво 25 E-2D, збільшивши загальну контрактну кількість «Едвенст Гокай» у 50 одиниць . Протягом цього десятиріччя E-2D мають повністю замінити у флоті США E-2C — 75 літаків .
6 липня 2020 року Державний департамент США погодив продаж Франції трьох палубних літаків дальнього радіолокаційного виявлення та управління (ДРЛВУ або AEW&C) E-2D Advanced Hawkeye. Схвалений запит орієнтовною вартістю 2 млрд доларів включає три літаки E-2D Advanced Hawkeye, 10 двигунів T-56-427A (6 встановлених і 4 запасних), три радари AN/APY-9, а також інше обладнання, елементи логістики та програмної підтримки.
Нові літаки мають замінити у ВМС Франції застарілі E-2C Hawkeye.
Основними підрядником буде Northrop Grumman Aerospace Systems.
Особливості конструкції і бортове радіоелектронне обладнання E-2C/D E-2C Hawkeye 0014.svg
Планер Е-2 Hawkeye виконаний за схемою двомоторного високоплана з розміщенням двигунів на крилі — по одному турбовентиляторному двигуну під кожним крилом.