Безпіло́тний літа́льний апара́т (скор. БпЛА або дрон) — літальний апарат, який може злітати, здійснювати політ і сідати без фізичної присутності пілота на його борту.
Політ БпЛА може здійснюватися під дистанційним керуванням людини-оператора, як віддалено пілотований літальний апарат (), або з різним ступенем автономності, як-от допомога автопілоту, аж до повністю самостійного, який не передбачає втручання людини.
Термін «БпЛА» Визначення українського законодавства Українське законодавство надає такі визначення безпілотного повітряного судна та безпілотного авіаційного комплексу.
Безпілотний літальний апарат (БпЛА) — повітряне судно, призначене для виконання польоту без пілота на борту, керування польотом якого і контроль за яким здійснюються відповідною програмою або за допомогою спеціальної станції керування, що знаходиться поза повітряним судном.
Безпілотне повітряне судно — повітряне судно, призначене для виконання польоту без пілота на борту, керування польотом якого і контроль за яким здійснюються за допомогою спеціальної станції керування, що розташована поза повітряним судном.Докладніше цей термін роз'яснює Міністерство оборони України.
Безпілотне повітряне судно (безпілотний літальний апарат) — повітряне судно, керування польотом якого і контроль за яким здійснюються дистанційно за допомогою пункту дистанційного пілотування, що розташований поза повітряним судном, або повітряне судно, що здійснює політ автономно за відповідною програмою.
Безпілотний авіаційний комплекс (безпілотна авіаційна система) (далі — БпАК) — безпілотне повітряне судно, пов'язані з ним пункти дистанційного пілотування (станції наземного керування), необхідні лінії керування і контролю та інші елементи, вказані в затвердженому проєкті типу цього БпАК. БпАК може включати декілька БпЛА.
Розвиток визначення БпЛА За сучасним (2010-ті роки) визначенням, «безпілотником» є лише той апарат, який перебуває під постійним дистанційним контролем пілота або пілотів і призначений для повернення на аеродром і для подальшого повторного використання. Тобто крилата ракета до категорії «безпілотників» не належить (JDN 2/11 2011, p. 2-1) .
Раніше радіокеровані та повністю автоматизовані апарати об'єднували визначенням безпіло́тна авіа́ція — літаки, керування (пілотування) якими здійснюється без пілота, за допомогою приладів різних систем, які засобами радіо (радіолокації, телебачення) подають команди на автопілот. Елементи системи керування містяться поза літаком і можуть бути на землі, на воді і в повітрі, на місці старту, на маршруті польоту і в районі ціліУкраїнська радянська енциклопедія, перше видання. Для передавання на пункт управління даних, отриманих з бортових сенсорів, у складі БпЛА є радіопередавач, що забезпечує зв'язок з наземним обладнанням. Залежно від формату зображень та їхнього стискання, регламентованих, наприклад, в STANAG 4609, швидкість передавання цифрових радіоканалів зв'язку з БпЛА може становити одиниці-сотні Мбіт/с. Перед передаванням з борту БпЛА отриманих зображень високої чіткості, їх сегментують.
Класифікація
Класифікація за керованістю
Залежно від способів керування, розрізняють такі різновиди безпілотних літальних систем: безпілотні некеровані; безпілотні автоматичні; безпілотні дистанційно-пілотовані літальні апарати (ДпЛА).
В авіації після 2000 року йде стрімке розширення саме останнього типу апаратів, й про них мова, коли вживають термін «безпілотник», «дрон» (), або абревіатуру UAV. Тобто під терміном «безпілотник», «БпЛА», «UAV» мається на увазі саме повітряне судно, яким через канали зв'язку керує один або декілька пілотів. Екіпаж БпЛА може також включати командира, оператора сенсорів, оператора вогневих засобів. Екіпажі БпЛА під час довготермінових місій змінюються — як на загал, кожні 4 години.
Класифікація військових БпЛА НАТО Безпілотні ( — без людини на борту) літальні апарати, відповідно до стандартів НАТО, так само, як і літаки із пілотом на борту (), керуючись значенням повної злітної маси розділено на 3 класи: I — повна злітна маса до 150 кг II — повна злітна маса до 600 кг III — повна злітна маса більше 600 кг. (JDN 2/11 2011, p. 2-5)
Клас I поділяється на категорії: мікро — до 2 кг міні — до 15 кг малі — від 15 кг (JDN 2/11 2011, p. 2-7)
+Класифікація безпілотних авіаційних комплексів за STANAG 4670 Клас Категорія Рівень воєнних дій Висота застосування Радіус дії Рівень застосування Приклад платформи Клас III(> 600 кг) ударні стратегічний до 20 000 м необмежений ТВД Reaper HALE стратегічний до 20 000 м необмежений ТВД Global Hawk MALE оперативний до 14 000 м необмежений Оперативна група Heron Bayraktar TB2 Клас ІІ(150—600 кг) тактичні тактичний до 5500 м до 200 км Бригада Hermes 450 Клас І(<150 кг) малі(>15 кг) тактичне формування до 1500 м до 50 км Батальйон Scan Eagle PD-2 міні(<15 кг) тактичний підрозділ до 900 м до 25 км рота, взвод, відділення Skylark мікро(<66 Дж) тактичний підрозділ до 60 м до 5 км взвод, відділення Black Widow
Класифікація військових БпЛА в США Класифікацію безпілотних авіаційних систем (UAS), наведено в документі Департаменту оборони США (DOD-USRM-2013 2013, p. 6) . Згідно з цим документом вирізняють п'ять груп UAS: Група 1 (мікро-, міні тактичні) — від 0 до 9 кг, до 300 метрів над ґрунтом, основний представник — «RQ-11 Raven». Група 2 (малі тактичні) — від 9.5 до 25 кг; до 1000 метрів над ґрунтом, представник — «Scan Eagle» Група 3 (тактичні) — менш, ніж 600 кг, представник — «RQ-7 Shadow» Група 4 (персистентні) — більш, ніж 600 кг; представник — «MQ-1B Predator» Група 5 (пенетрувальні) — більш, ніж 600 кг; представник — «MQ-9 Reaper»
Призначення
Військові БпЛА БпЛА повсюдно застосовуються у військовій справі, насамперед для ведення повітряної розвідки — як тактичної, так і стратегічної. Безпілотники підкласів «міні-» та «мікро-» дедалі ширше застосовуються під час бойових дій на рівні взводу та відділенняСлюсар В. И. Персональный хаб как элемент экипировки.//Озброєння та військова техніка. — № 1 (17). — 2018. — С. 79 — 84. для термінового отримання інформації на зразок «що за тим пагорбом», тобто для вирішення завдань військової розвідки. Далекосяжним напрямком їх застосування є вирішення завдань у складі рою. Також використовуються БпЛА для коригування вогневих ударів по наземних цілях, як ударні та дрони-камікадзе.
Цивільні БпЛА Невійськові дрони застосовуються для розв'язання широкого кола завдань, виконання яких пілотованими літальними апаратами з різних причин недоцільно. Такими завданнями є: моніторинг повітряного простору, земної й водної поверхонь (спостереження за станом інфраструктури протяжних об'єктів; патрулювання різних зон і об'єктів; спостереження за рухом на залізничних і шосейних шляхах; контроль судноплавства; спостереження за посівами; пошук корисних копалин за допомогою спецзасобів зондування; метеорологічні спостереження; моніторинг небезпечних природних явищ; оцінка результатів стихійних лих і ліквідації їх наслідків; спостереження за дикими тваринами в заповідниках); екологічний контроль; керування повітряним рухом; реклама (використання БпЛА як носіїв реклами); контроль морського судноплавства; ретрансляція сигналів (передавання радіосигналів задля збільшення дальності дії каналів зв'язку; БпЛА як носій освітлювального обладнання, гучномовця; БпЛА як майданчик для вироблення або відбивання лазерного променя); доставка вантажів (пошти, інструментів і матеріалів на будівництво; ремонтні роботи, дозаправлення/підзарядка на важкодоступних об'єктах і віддалених автономних приладах (метеостанції, маяки тощо); розпорошення хімікатів та внесення добрив на полях; підтримка продуктами, пальниками, запчастинами тощо альпіністів, туристів, експедицій; евакуаційні заходи); художня фотографія; керування поведінкою живих істот («пастух» для табунів коней, отар овець тощо; відлякування зграй птахів від аеродромів).
Історія
До 1940 року 1899 року Нікола Тесла розробив і представив невеличке радіокероване судно.
У 1910 році, натхненний успіхами братів Райт, американський військовий інженер з Огайо Чарлз Кеттерінг запропонував використовувати літальні апарати без участі людини. На його думку керований годинниковим механізмом пристрій у заданій точці повинен був відкидати крила та падати, як бомба, на ворога. Отримавши фінансування армії США, він побудував і з перемінним успіхом випробував кілька пристроїв, які отримали назви «The Kattering Aerial Torpedo», «Kettering Bug», але в бойових діях вони так і не застосовувалися. У Німеччині розробляється проєкт радіокерованого безпілотного бомбардувальника «Fledermaus».
1933 року у Великій Британії розроблений перший БпЛА багаторазового застосування Queen Bee. Були використані три відновлених біплани Fairy Queen, віддалено керовані з судна по радіо. Два з них зазнали аварію, а третій здійснив успішний політ, зробивши Велику Британію першою країною, яка отримала користь від БпЛА. Ця радіокерована безпілотна мішень використовувалася королівським Військово-морським флотом з 1934 по 1943 роки. Армія і ВМФ США з 1940 року застосовували БПЛА «Radioplane OQ-2» як літак-мішень.
Протягом Другої світової війни німецькі вчені вели розробки декількох радіокерованих типів зброї, зокрема керовані бомби Henschel Hs 293 та Fritz X (), ракету Enzian () і радіокерований літак, наповнений вибуховою речовиною. Попри незавершеність проєктів, Fritz X і Hs 293 з успіхом використовувалися на Середземному морі проти броньованих військових кораблів. Масовою зброєю була перша «крилата ракета» Фау-1 з реактивним пульсовим двигуном, яка могла запускатися як із землі, так і з повітря. У нацистській Німеччині 1942 року було запущено виробництво ракет Фау-2, котрі мали систему керування, яка утримує ракету на заданій при старті траєкторії протягом усього польоту. Були розроблені і застосовувалися керовані авіабомби.
В СРСР в 1930-ті — 1940-ві рр. авіаконструктором Нікітіним розроблявся торпедоносець-планер спеціального призначення (ПСН-1 і ПСН-2) типу «літаюче крило» у двох варіантах: пілотований тренувально-пристрілювальний і безпілотний з повною автоматикою. До початку 1940 був представлений проєкт безпілотної літальної торпеди з дальністю польоту від 100 км і вище (зі швидкістю польоту 700 км/год). Однак цим розробкам не судилося втілитися у справжні конструкції. 1941 року були вдалі застосування важких бомбардувальників ТБ-3 як БпЛА для знищення мостів.
У США запустили у масове виробництво БпЛА-мішень Radioplane OQ-2 для тренування льотчиків і зенітників. 1944 року, був застосований вперше в світі класичний ударний БпЛА — Міждержавного TDR. Крім цього, військовими США було створено цілу низку керованих авіабомб, зокрема найбільш досконалу технічну зброю, застосовану в роки війни [джерело не вказано 743 дня] — самонавідну планерувальну бомбу ASM-N-2 Bat, першу в світі зброю схеми «вистрілив-забув», що не вимагала втручання оператора. Після війни розробки безпілотних літальних апаратів в США тимчасово змістилися в бік створення керованих ракет і авіабомб, лише в 60-х повернувшись до задуму НЕ-ударних БпЛА.
Період Холодної війни