Цивільні партнерства в Сполученому Королівстві () — форма цивільного союзу між як і одностатевими, так і різностатевими парами. Цивільні партнерства були запроваджені лейбористським урядом через Закон про цивільне партнерство 2004 року. Спочатку закон дозволяв лише одностатевим парам реєструвати цивільні партнерства, але в 2019 році закон було змінено, що дозволило різностатевим парам реєструвати цивільні партнерства. Передумовою цього рішення була постанова Верховного суду Сполученого Королівства, який вказав на те, що обмеження цивільного партнерства лише одностатевими парами несумісне з правами, гарантованими Європейською конвенцією з прав людини, що передбачено Додатком 1 до Закону про права людини 1998 року.

Історія Цивільні партнерства були запроваджені для одностатевих пар відповідно до Закону про цивільне партнерство 2004 року. До цього неофіційний Лондонський реєстр партнерів був створений у 2001 році тодішнім мером Лондона Кеном Лівінгстоном, але без жодного юридичного визнання.

У лютому 2018 року уряди Сполученого Королівства та Шотландії почали перегляд цивільних партнерств, щоб потенційно розширити їх для включення різностатевих пар. У червні 2018 року Верховний суд Сполученого Королівства постановив, що обмеження цивільного партнерства одностатевими парами несумісне з правами, гарантованими Європейською конвенцією з прав людини, як це передбачено Додатком 1 до Закону про права людини 1998 року. Уряд Сполученого Королівства був змушений змінити закон, щоб дозволити різностатевим парам в Англії й Уельсі вступати в цивільне партнерство. Цій зміні безуспішно протистояли Англіканська церква та багато християнських конфесій.

З 2 грудня 2019 року різностатеві пари можуть вступати в цивільне партнерство в Англії й Уельсі. Подібні реформи запроваджуються в Північній Ірландії з 13 січня 2020 року. У Шотландії 23 червня 2020 року Парламент Шотландії прийняв законодавство, яке дозволяє цивільне партнерство між різностатевими парами. Ці зміни розширюють юридичне визнання стосунків, надане відповідно до Закону про цивільне партнерство 2004 року, дозволяючи парам незалежно від статі отримати по суті ті самі права та обов’язки, що й цивільний шлюб.

Цивільні партнери мають право на ті самі майнові права, що й подружні пари, таке ж звільнення від податку на спадщину, соціального забезпечення та пенсійних виплат, як і подружні пари, а також можливість отримати батьківську відповідальність за дітей партнера, а також відповідальність за розумне утримання свого партнера та їхніх дітей, права оренди, повне визнання страхування життя, права найближчих родичів у лікарнях та інші.

Коли Закон про шлюб (одностатеві пари) 2013 року легалізував одностатеві шлюби в Англії й Уельсі в березні 2014 року, цивільне партнерство залишалося доступним для одностатевих пар і надавало цим парам у цивільному партнерстві можливість перетворити своє цивільне партнерство на шлюб. Еквівалентний Закон про шлюб і цивільне партнерство (Шотландія) 2014 року не надає такої можливості парам у Шотландії, але містить положення щодо її подальшого запровадження та дозволяє тим, хто вже перебуває у цивільному партнерстві, одружуватися без попереднього розірвання спільного цивільного партнерства; неможливо мати обидва. Коли одностатеві шлюби стали легальними в Північній Ірландії 13 січня 2020 року, пари, які одружилися в іншому місці, були юридично визнані одруженими в Північній Ірландії. З 7 грудня 2020 року парам у Північній Ірландії дозволено перетворювати цивільне партнерство на шлюб.

Закон і процедура Цивільне партнерство — це відносини між двома людьми, які утворюються, коли вони реєструються як цивільні партнери один одного, і закінчуються лише після смерті, розірвання або анулювання. Частина 2 Закону стосується Англії й Уельсу, частина 3 — Шотландії, а частина 4 — Північної Ірландії.

Реєстрація Цивільне партнерство реєструється, коли обидві особи підписують документ про цивільне партнерство в присутності реєстратора та двох свідків.Registering a Civil Partnership in Scotland

Згідно зі стандартною процедурою, перед реєстрацією кожна сторона зазвичай повинна повідомити відповідний орган. Кожна сторона повинна проживати в британській юрисдикції, в якій вона має намір зареєструватися (Англія й Уельс або Північна Ірландія) протягом принаймні семи днів безпосередньо перед подачею повідомлення, і в більшості випадків має бути п’ятнадцятиденний період очікування після повідомлення.

Цивільне партнерство в Уельсі () може проводитися англійською мовою або – за умови, що обидві реєструючі сторони, реєстратор і свідки можуть розуміти та писати валлійською мовою – валлійською. Документи про цивільне партнерство, видані в Уельсі (незалежно від мови реєстрації), відповідають стандартизованому двомовному формату англійською та валлійською.

У Шотландії немає мінімальних вимог щодо проживання для укладення дійсного партнерства.

Спеціальні процедури реєстрації застосовуються до певних особливих обставин, наприклад, щодо прикутих, затриманих, тяжкохворих і тих, хто перебуває під загрозою смерті.

Прийнятність Кожна сторона цивільного партнерства повинна бути не молодше 16 років. Особам молодше 18 років зазвичай потрібна згода батьків, за винятком Шотландії, де така згода не потрібна. Крім того, сторони запропонованого партнерства не повинні перебувати в межах заборонених ступенів відносин, зазначених у частині 1 Додатку 1, пунктах 1 і 2 Закону (параграф 3 не набув чинності після рішення Європейського суду прав людини проти аналогічних положень щодо шлюбу). Будь-яка сторона, яка вже перебуває у шлюбі чи цивільному партнерстві, не має права зареєструватися.

Якщо це дозволено, цивільні партнерства можуть бути зареєстровані в британських посольствах або генеральних консульствах. Станом на жовтень 2009 року Посольство Сполученого Королівства у Франції перерахувало 28 таких місць як уповноважені утримувати цивільні партнерства. Для такої реєстрації принаймні один партнер має бути громадянином Сполученого Королівства. Іноземні пари, які бажають зареєструвати своє партнерство у Сполученому Королівстві, повинні проживати в країні протягом семи днів до подачі заявки на партнерство та чекати ще п’ятнадцять днів, перш ніж цивільне партнерство може бути зареєстровано.

Пізніший розвиток подій

Місця проведення Цивільним партнерствам забороняється використовувати будь-які релігійні символи."Gov.uk UK Government website"> Спочатку було заборонено проводити церемонії в релігійних місцях. 17 лютого 2011 року уряд Сполученого Королівства оголосив, що в результаті ухвалення Закону про рівність 2010 року він запровадить необхідні заходи для зняття останнього обмеження в Англії й Уельсі, хоча релігійні заклади не будуть змушені пропонувати цивільні партнерства. Це було впроваджено Положенням про шлюби та цивільне партнерство (затверджені приміщення) (з поправкою) 2011 року.

Зміна статі Закон про визнання статі 2004 року дозволяє трансгендерним людям отримати юридичне визнання своєї «набутої статі», дозволяючи особам отримати зміну статі у свідоцтві про народження. Згідно зі спеціальними положеннями Закону про цивільне партнерство 2004 року, у таких ситуаціях пара може розірвати свій шлюб і вступити в цивільне партнерство в той же день, а також відповідно до положення Закону про цивільне партнерство, шлюби та смерті (реєстрація тощо) 2019 року одностатевий шлюб можна перетворити на цивільне партнерство протилежної статі. Крім того, вони можуть залишитися у шлюбі чи цивільному партнерстві, якщо їхній чоловік або дружина підпишуть офіційну заяву про те, що вони погоджуються на зміну статі, яка перетворює шлюб протилежної статі на одностатевий або навпаки.

Закордонні стосунки Якщо одностатева пара зареєструвала закордонні стосунки, як зазначено в Додатку 20 Закону про цивільне партнерство, або відповідає певним загальним умовам, вони вважаються такими, що створили цивільне партнерство. Вимоги можна знайти в розділі 212 і розділах 215-218 Закону.

Щоб закордонні відносини відповідали загальним умовам, відповідно до законодавства країни або території, на якій вони були встановлені, вони повинні:

мати виключний характер (тобто закон не повинен дозволяти особі перебувати в цивільних або подружніх відносинах з більш ніж однією особою); бути невизначеним за тривалістю (це виключало б угоду, за якою сторони погодилися жити разом протягом визначеного періоду часу); і призводять до того, що сторони розглядаються як пара (таким чином, виключаючи місцеві реєстри, які не мають юридичних наслідків згідно з державним/провінційним чи національним законодавством).

Юридична сила

Майнові та фінансові домовленості Позиція цивільних партнерів щодо фінансових домовленостей відображає позицію подружжя. Наприклад, розділ 11 Закону про власність одружених жінок 1882 року стосується цивільних партнерств; таким чином, гроші, що виплачуються пережилому партнеру за полісом страхування життя, більше не є частиною майна померлого партнера.

Закони, що регулюють заповіти, управління маєтками та сімейні положення, також застосовуються до цивільних партнерів як до подружжя; таким чином, положення, що регулюють фінансову допомогу згідно з частиною 2 Закону про шлюбні спори 1973 року (MCA) і Закону про внутрішньодержавне провадження та магістратський суд 1978 року, також застосовуються до цивільних партнерств. Звільнення від сплати податків для подружжя відповідно до розділу 18 Закону про податок на спадщину 1984 року доступне для цивільних партнерів відповідно до Закону про цивільне партнерство 2004 року. У Шотландії багатовікова система мінімальних законних прав на майно померлого для овдовілого подружжя була прямо поширена на цивільних партнерів розділом 131 Закону.

У будь-якому спорі між цивільними партнерами щодо права власності або володіння майном будь-який з партнерів може звернутися до суду, який потім може винести будь-яке розпорядження щодо майна, включаючи розпорядження про продаж такого майна. Внески будь-якого партнера в покращення майна визнаються, якщо внески є значними та фактично виражені в грошах або грошовій вартості.

Діти Були внесені інші поправки щодо зрівняння становища цивільних партнерів із подружжям. Цивільні партнери можуть отримати батьківські обов’язки як вітчими відповідно до розділу 75 Закону. Вони також можуть подати заяву на дозвіл на проживання або контактні ордери. Крім того, право подавати заяву на фінансове забезпечення дітей згідно зі статтею 1 закону 1989 року було розширено на цивільних партнерів. Положення про усиновлення були змінені, щоб ставитися до цивільних партнерів так само як до подружніх пар у Сполученому Королівстві.

Інші положення Закон також вніс зміни до інших сфер щодо вирівнювання становища цивільних партнерів. До таких сфер належали питання, пов’язані з житлом, орендою та Законом про нещасні випадки зі смертельними наслідками 1976 року. Відповідні частини Закону про сімейне право 1996 року також були змінені.

Зміна імені Жодна зі сторін не зобов’язана змінювати своє прізвище при вступі в цивільне партнерство. Однак багато пар бажають дотримуватися шлюбних традицій і прагнуть змінити своє прізвище на прізвище будь-кого з партнерів або об’єднати свої імена, щоб отримати подвійне прізвище. Цю зміну можна внести після реєстрації цивільного партнерства, і органи влади приймуть свідоцтво про цивільне партнерство як доказ зміни імені, наприклад, під час подання заяви на отримання паспорта чи водійських прав. У Шотландії імена не обов’язково змінювати, щоб вони вважалися дійсними (за шотландським законодавством не існує опитування щодо прав), хоча деякі англійські компанії можуть вимагати підтвердження від офіційної особи, наприклад мирового судді. Цивільні партнери перів чи лицарів не отримують титулу ґречності, на який мала б право дружина перів чи лицарів.

Припинення партнерства Розділ 37(1) Закону передбачає видачу наказів про розірвання, визнання недійсним, відокремлення та презумпцію смерті. Ці положення загалом відображають положення, що регулюють шлюб.

Розлучення