Олекса́ндр Володи́мирович Бабе́нко ( , с. Кірове, Запорізька область — , селище Оленівка, Донецької області) — український військовослужбовець та професійний спортсмен-джитсер, солдат Окремого загону спеціального призначення «Азов» Національної гвардії України, учасник російсько-української війни, який відзначився під час відбиття російського вторгнення в Україну і загинув у полоні внаслідок терористичного акту, вчиненого в ніч проти 29 липня 2022 року російськими окупаційними військами на території колишньої Волноваської виправної колонії № 120. Кавалер ордена «За мужність» ІІ та ІІІ ступеня (відповідно, 2023, посмертно та 2022).
Життєпис Олександр Бабенко народився у селі Кіровому (нині — Лагідне) Запорізької області. Потім родина переїхала на Луганщину, де у селі Миколаївка хлопець пішов до першого класу. 2009 року разом з мамою переїхав жити у село Ласки Народицького району (нині — Народицька ТГ Коростенського району) на Житомирщині, де закінчив навчання у школі. Згодом здобував фах електрика в Овруцькому професійному ліцеї. З дитинства цікавився спортом, зокрема єдиноборствами, зрештою став професійним спортсменом, багато років присвятив джіу-джитсу. 5 грудня 2017 році переміг на чемпіонаті з елітних боїв у Києві (у ваговій категорії 75 кг), а наступного року — повторив свій успіх у столиці та став призером чемпіонату Європи. Також став призером чемпіонатів України з фрі-файту 2016 та 2017 років, а у 2019-ому — призером турніру з елітних боїв в Українському домі та відкритого чемпіонату Києва з тайського боксу. Водночас працював із батьком як помічник експедитора, деякий час жив у Києві.
2019 року, одразу після досягнення повноліття та закінчення навчання, вступив на військову службу за контрактом, яку спочатку проходив у Києві, а 2020 року доєднався до лав ОЗСП «Азов» та перевівся у Маріуполь, де й зустрів повномасштабне російське вторгнення.
Після 68 днів героїчної оборони Маріуполя 20 травня 2022 року за наказом вищого військового керівництва заради збереження життя людей Олександр вийшов з побратимами з обложеного металургійного комбінату «Азовсталь» та потрапив у так званий «полон за домовленістю» . Утримувався на території колишньої Волноваської виправної колонії № 120 в окупованому селищі Молодіжному, що неподалік колишнього адміністративного центру селищної ради смт Оленівки колишнього Волноваського (нині – Кальміуського) району Донецької області, де окупанти утворили фільтраційну в’язницю.
У ніч на 29 липня 2022 року прийняв мученицьку смерть у полоні внаслідок масового вбивства військовополонених, влаштованого окупантами у колонії в Оленівці.
19 травня 2023 року солдат Бабенко був похований з військовими почестями на столичному Лісовому кладовищі«Азов» відреагував на опублікований список загиблих у Оленівці .
Родина У Олександра залишилися батьки, зведені брати та сестри, дідусь, бабуся.
Нагороди Орден «За мужність» ІІІ ступеня (28 липня 2022 р.) – за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі; Орден «За мужність» ІІ ступеня (3 листопада 2023 р., посмертно) – за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, сумлінне та бездоганне служіння Українському народові.
Джерела БАБЕНКО Олександр Володимирович // Книга пам’яті загиблих у полоні / Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими Сергеєва Юлія «Мам, я приїду і всю правду тобі розповім»: історія убитого в Оленівці 21-річного азовця Олександра Бабенка // «Вечірній Київ» — 2024. — 26 липня. Курцановська Ганна “Азовця” “Кріда” росія вбила в Оленівці. Рік тому його поховали, але мати все чекає дзвінка від сина // Свої — 2024. — 8 серпня. Олександр Бабенко // ЯНГОЛИ СПОРТУ Реквієм за загиблими українськими спортсменами / Спортивний комітет України
Примітки
Див. також Список українських спортсменів, тренерів і функціонерів, що загинули під час Революції гідності чи внаслідок російської агресії в Україні Масове вбивство полонених в Оленівці Катування та вбивства військовополонених під час війни на сході України Бої за Азовсталь Втрати «Азова»