Степан Іванович Кища́к ( 12 січня 1928, Балутянка — 19 травня 2017) — український майстер різьблення по дереву і педагог; член Спілки радянських художників України з 1962 року. Син різьбяра Івана Кищака, брат різьбяр Василя Кищака, чоловік майстрині писанкарства Терези Кищак, батько майстрині декоративно-ужиткового мистецтва Ольги Кищак-Федоро.
Біографія Народився 12 січня 1928 року в селі Батулянці (нині Коросненський повіт Підкарпатського воєводства, Польща). Закінчивши початкову школу у рідному селі, успішно здав вступні іспити до Української учительської семинарії в Криниці, де навчався протягом 1941—1944 років. Мистецтва різьби навчався у батька, брата та односельчанКищак Степан Іванович / Офіційний веб-сайт факультету історії і теорії мистецтв Лвівської національної аакадемії мистецтв..
У серпні 1945 року був депортований до Тернопільської області, жив у селі Гутисько, а згодом у місті Бережанах, де у 1946 році екстерном закінчив педагогічну школу. Педагогічну діяльність почав викладачем англійської мови у місті Жовкві та методистом в Інституті вдосконалення вчителів у Станіславові. Тут зорганізував цех лемківської різьби імені Лесі Українки при Станіславівській обласній художній спілці, якої сам був членом та завідуючим цеху різьби по дереву. Незабаром переселився до Львова. У 1952 році заочно закінчив факультет іноземних мов Львівського університету за спеціальністю англійська філологія.
Протягом 1952—1988 викладав англійську мову на кафедрі іноземних мов Львівської політехніки; з 1998 року працював старшим викладачем на кафедрі мов та літератури Львівської національної академії мистецтвПам'яті Степана Івановича Кищака (1928—2017) / Львівська національна академія мистецтв., з 2010 року — приват-доцентом англійської мови. Жив у Львові в будинку на вулиці Ранковій, № 16. У власній майстерні у Львові на вулиці Ранковій 2008 року відкрив Музей лемківського різьблення і писанок імені Богдана-Ігоря Антонича. Помер 19 травня 2017 року.
Творчість Працював в галузі різьби по дереву. Автор композицій і декоративних тарелей, палиць. Серед робіт:
скульптурні композиції «Жінка з яблуками» (1953; Національний музей українського народного декоративного мистецтва); «Цапики» (1956); «Гніздо яструба» (1957]); «Іванко та ведмідь» (1962); «Розмова Тараса Шевченка з чумаком» (1963; Шевченківський національний заповідник); «Боротьба лісова» (1965); «Карпатська ідилія» (1965); «Вепр» (1965); «Дикий кабан з кабанятами» (1965, варіант — 1978, Національний музей у Львові); «Цаплі» (1966); «Ведмідь-рибалка» (1968); «Хитрощі (Два лиси)» (1971); «Боротьба ведмедя з кабаном» (1971); «Свинарка» (1972); «Ведмідь» (1975); «Лісова казка» (1977); «Кінець Сталінської імперії» (1989); «Падіння Берлінського муру» (1989); «Боротьба лемків» (1997); статуетки «Іванушка дурник» (1963); «Дика свиня» (1964); «Кабан» (1976, Музей етнографії та художнього промислу); «Буряківник» (1982); декоративні тарелі «Соняшник» (1960); «Овальна» (1967); «Декоративна» (1967); «Кленове листя» (1969); «Орнаментальна» (1970; 1971); «Сосна» (1970); «Ведмідь» (1975). </div> Брав участь у республіканських виставках з 1954 року, зарубіжних — з 1956 року, зокрема у Польщі у 1956 році, Болгарїї у 1958 році, Всесвітній виставці у Монреалі у 1967 році. Персональні виставки відбулися у Львові у 1993—1997 роках.
Крім вище згаданих музеїв, роботи майстра зберігаються у Музеї лемківського різьблення і писанок імені Богдана-Ігоря Антонича, Берлінському історичному музеї, в музеях Польщі, Словаччини, Болгарії, США та у приватних збірках.
Публікації «Никифор Дровняк — маловідомі сторінки з життя і творчості» / «Вісник Львівської академії мистецтв» (2002, випуск 13); Монографія «Корені лемківської різьби» з доповненням / Львів, «Свічадо», 2004; Маестро казки лісу. До дня народження відомого скульптора Григорія Пецуха / журнал «Лемківщина», США, 2005; З народною традицією Лемківщина безсмертна / Наше Слово. — Варшава. — 2005; Українська учительська семінарія в Криниці / Львів. — 2009; «Унікальні виставки лемківської різьби» / журнал «Лемківщина», США, 2010. Автор низки статтей в Енциклопедії сучасної УкраїниС. І. Кищак — авторський внесок. / Енциклопедія сучасної України..
Відзнаки Почесна грамота товариства Лемківщини (18 жовтня 1998); Почесна грамота Львівської обласної державної адміністрації (грудень 1999 року); Грамота Львівської національної академії мистецтв (26 грудня 2001 року). Почесна грамота Міністерства культури і мистецтв України (21 січня 2006 року); Заслужений майстер народної творчості України (з 29 вересня 2006 року); Орден «За заслуги» III ступеня (18 серпня 2009 року); Почесна грамота об'єднання лемків Польщі; Грамота Президента України (за видатні досягнення у галузі різьби).
Примітки
Література Кіщак Степан Іванович // ; Кіщак Степан Іванович // ; Кищак, Степан Иванович // Художники народов СССР. Биобиблиографический словарь. Том 4, книга 2. Санкт-Петербург. 1995. С. 524 ;