Іван Савелійович Ткаченко ( 8 листопада 1912, Мануйлівка — 20 червня 1992, Коростень) — український радянський майстер кераміки.
Біографія Народився 8 листопада 1912 року в селі Мануйлівці (нині Верхня Мануйлівка Кременчуцького району Полтавської області, Україна). Брав участь у німецько-радянській війні, воював у складі 18-ї армії. Працюючи старшим креслярем оперативного відділу штабу армії, створював плакати і агітаційну продукціюЛюдмила Карпінська-Романюк. Іван Ткаченко. АРТ факти з історії порцеляни. / Українська порцеляна.. Нагороджений двома медалями «За бойові заслуги» (8 вересня 1944; 25 травня 1945)Ткаченко Иван Савельевич / Память народа. . Член ВКП(б) з 1944 року.
1948 року закінчив Одеське художнє училище. Дипломна робота — блюдо «30 років УРСР» і статуетка «Розвідка в горах».
Після здобуття фахової освіти з 1948 року працював на Коростенському порцеляновому заводі. Помер у Коростені 20 червня 1992 року.
Творчість Серед робіт з портцеляни:
скульптура «Переможець» (Одеса, 1946); «Розвідка в горах» (Одеса, 1948; Національний музей українського народного декоративного мистецтва); декоративні тарілки «Подвиг Абдулли Усенова 7/ХІІ 1943 року» (1949; Коростенський краєзнавчий музей); «Схема повітряного бою та таран льотчика Полякова в районі міста Коростеня» (1950; Коростенський краєзнавчий музей); «Тарас Шевченко — співець України» (1950); «Микола Гоголь» (1952); «Поєдинок Тараса Бульби з сином Андрієм» (1952); «Богдан Хмельницький під Жовтими Водами» (1954); «Дівчина з соняшником» (1960); «Перебендя» (1961); «Леся Українка» (1971); «Лісова пісня» (1971); «30 річчю визволення України від німецько—фашистських загарбників» (1974); «Маршал Георгій Жуков» (1975); «Генерал армії Микола Ватутін» (1975). столові сервізи «Перемога» (1948); «Червона гвоздика». </div> Крім вище зазначених музеїв, твори майстра зберігаються в Шевченківському національному заповіднику у Каневі, Літературно-меморіальному музеї Максима Горького у Верхній Мануйлівці.
Примітки
Література Ткаченко Іван Савелійович //