Розвідувальне співтовариство США (, IC) — група окремих урядових розвідувальних агенцій Сполучених Штатів і підпорядкованих їм організацій, які працюють як окремо, так і спільно, з метою ведення розвідувальної діяльності для підтримки зовнішньої політики та Сполучених Штатів. Організації-члени розвідувального співтовариства включають розвідувальні служби, воєнну розвідку, а також цивільні розвідувальні та аналітичні служби у .
Діяльність розвідувального співтовариства контролюється Офісом Директора національної розвідки, очолюваного Директором Національної розвідки. Директор Національної розвідки підпорядковується безпосередньо президенту Сполучених Штатів.
Серед своїх різноманітних обов'язків, члени розвідувального співтовариства здійнюють зовнішню та внутрішню розвідку, сприяють військовому плануванню та займаються шпигунством. Розвідувальне співтовариство було засновано , підписаним 4 грудня 1981 року президентом Рональдом Рейганом.
У 2010 році Вашингтон пост повідомила, що 1271 урядова організація та 1931 приватна компанія в 10 000 місцях у Сполучених Штатах працюють над боротьбою з тероризмом, та розвідкою, і що розвідувальне співтовариство в цілому об'єднує 854 000 осіб, які мають допуски до роботи з цілком таємною інформацією. Згідно з дослідженням Офісу Директора національної розвідки 2008 року, приватні підрядники складають 29 % робочої сили в американському розвідувальному співтоваристві та 49 % їхнього кадрового бюджету.
Етимологія Термін Розвідувальне співтовариство () вперше був використаний під час перебування лейтенанта Вальтера Беделла Сміта на посаді директора Центральної розвідки (1950—1953).
Історія Розвідувальна інформація — це інформація, яку агенції збирають, аналізують та поширюють відповідно до запиту та вимог урядових лідерів. Розвідка — це широкий термін, який може означати, наприклад:
«Збір, аналіз і підготовка конфіденційної інформації для підтримки діяльності лідерів національної безпеки, включаючи політиків, військових командирів і членів Конгресу. Захист цих процесів та цієї інформації за допомогою контррозвідувальних заходів. Проведення таємних операцій, затверджених президентом. Розвідувальне співтовариство прагне надати цінну інформацію щодо важливих питань, збираючи необроблені розвідувальні дані, аналізуючи ці дані в контексті та виробляючи своєчасні та відповідні продукти для клієнтів на всіх рівнях національної безпеки — від бійців на полі бою до президента у Вашингтоні.»
Указ № 12333 поклав на розвідувальне співтовариство досягнення шести основних цілей:Executive Order 12333 text
Збір інформації, необхідної президенту, Раді національної безпеки, держсекретарю, міністру оборони та іншим посадовим особам виконавчої влади для виконання покладених на них обов'язків; Підготовка та надання розвідданих; Збір необхідної інформації здійснення заходів щодо захисту від розвідувальної діяльності, спрямованої проти США, міжнародної терористичної та/або наркотичної діяльності та іншої ворожої діяльності, спрямованої проти США іноземними державами, організаціями, особами та їх агентами; Спеціальна діяльність (визначається як діяльність, що здійснюється на підтримку цілей за кордоном, яка планується та виконується таким чином, щоб «роль уряду Сполучених Штатів не була очевидною або не визнавалася публічно», і здійснюється на підтримку такої діяльності, але яка не має на меті впливу на політичні процеси, громадську думку, політику або засоби масової інформації Сполучених Штатів і яка не охоплює дипломатичну діяльність або збір і підготовку розвідувальних даних або пов'язані з ними функції підтримки); Адміністративна та допоміжна діяльність у Сполучених Штатах та за кордоном, необхідна для виконання покладених функцій та Іншу розвідувальну діяльність, яку час від часу може визначати президент.
Організація
Розвідувальне співтовариство очолює Директор Національної розвідки (DNI), статутне керівництво якого здійснюється через Офіс Директора Національної розвідки (ODNI). Розвідувальне співтовариство включає інші 17 членів:
Список членів Печатка Організація Материнська організація Федеральний департамент Рік створення (ONI) Військово-морські сили США Оборони 1882 (CGI) Берегова охорона США Внутрішньої безпеки 1915 (INR) Державний департамент США Державний 1945 Центральне розвідувальне управління (ЦРУ) немає 1947 16-та повітряна армія (16 AF) (USAF ISR Enterprise) Повітряні сили США Оборони 1948 Агентство національної безпеки (АНБ) /Центральна служба безпеки (CSS) Міністерство оборони США Оборони 1952 Національний офіс рекогностування (NRO) Міністерство оборони США Оборони 1961 Агенція оборонної розвідки (АОР) Міністерство оборони США Оборони 1961 Корпус військової розвідки (MIC) Армія США Оборони 1977 (OICI) Міністерство енергетики США Енергетики 1977 (MCI) Корпус морської піхоти США Оборони 1978 Національне агентство геопросторової розвідки (NGA) Міністерство оборони США Оборони 1996 (OIA) Міністерство фінансів США Казначейства 2004 (IB) Федеральне бюро розслідувань Юстиції 2005 (ONSI) Управління боротьби з наркотиками Юстиції 2006 (I&A) Міністерство національної безпеки США Внутрішньої безпеки 2007 Space Delta 7 (DEL 7) (USSF ISR Enterprise) Космічні сили США Оборони 2020
Виноски
Програми Розвідувальне співтовариство працює за двома окремими програмами: Національна програма розвідки (, NIP), раніше відома як Національна програма зовнішньої розвідки (), як визначено Законом про національну безпеку від 1947 року (зі змінами), «охоплює всі програми, проєкти і діяльність розвідувального співтовариства, а також будь-які інші програми розвідувального співтовариства, спільно визначені Директором Національної розвідки і главою департаменту чи агентства Сполучених Штатів або президентом. Цей термін не охоплює програми, проєкти або діяльність військових відомств з метою отримання розвідувальних даних виключно для планування та проведення тактичних військових операцій Збройними силами Сполучених Штатів». Згідно із законом, Директор Національної розвідки керує Національною програмою розвідки та здійснює нагляд за її виконанням, хоча можливості для цього обмежені (див. розділ Організаційна структура та керівництво). Програма воєнної розвідки (, MIP) стосується програм, проєктів або діяльності військових відомств з метою отримання розвідувальних даних виключно для планування та проведення тактичних військових операцій Збройними силами Сполучених Штатів. Керівником Програми воєнної розвідки є заступник міністра оборони з питань розвідки, який також здійснює нагляд за її виконанням. У 2005 році Міністерство оборони об'єднало Об'єднану програму військової розвідки () та Програму тактичної розвідки та пов'язаної діяльності (), сформувавши Програму воєнної розвідки.
Оскільки визначення Національної програми розвідки та Програми воєнної розвідки у питаннях воєнної розвідки збігаються, віднесення розвідувальної діяльності до однієї з двох програм іноді виявляється проблематичним.
Організаційна структура та керівництво
Загальна організація розвідувального співтовариства насамперед регулюється Законом про національну безпеку від 1947 року (зі змінами) та . Статутні організаційні відносини були суттєво переглянуті з поправками до Закону про національну безпеку 2004 року що стосувалися .
Хоча розвідувальне співтовариство порівнює свій устрій із федерацією, загальну структуру розвідувального співтовариства краще порівнювати із конфедерацією через відсутність чітко визначеної, єдиної структури керівництва та управління. До 2004 року директор Центральної розвідки був головою розвідувального співтовариства, а також був директором ЦРУ. Основна критика такого підходу полягала в тому, що директор Центральної розвідки мало або взагалі не мав повноважень впливу на бюджетні питання інших агенцій розвідувального співтовариства і тому мав обмежений вплив на їхню діяльність.
Після ухвалення Закону про реформу розвідки та запобігання тероризму у 2004 році розвідувальне співтовариство очолив Директор Національної розвідки. Він здійснює керівництво розвідувальним співтовариством насамперед через статутні органи, у рамках яких він або вона: розробляє та виконує бюджет Національної програми розвідки; визначає цілі, пріоритети та настанови для розвідувального співтовариства; та управляє та призначає завдання зі збору, аналізу, підготовки та розповсюдження національної розвідки елементами розвідувального співтовариства.
Незважаючи на ці обов'язки, Директор Національної розвідки не має повноважень керувати та контролювати будь-який елемент розвідувального співтовариства, крім свого персоналу — офісу Директора Національної розвідки, а також Директор Національної розвідки не має повноважень наймати чи звільняти персонал в розвідувальному співтоваристві, за винятком персоналу свого офісу. Члени виконавчої влади підпорядковані та підзвітні керівникам відповідних департаментів, усі посадові особи на рівні уряду підпорядковуються президенту. За законом, лише директор Центрального розвідувального управління підпорядковується Директору Національної розвідки.
У світлі серйозних невдач розвідки в останні роки, які поставили під сумнів, наскільки добре розвідувальне співтовариство забезпечує національну безпеку США, особливо ті суб'єкти, які були відзначені (Національна комісія з терористичних атак на Сполучені Штати) та «» (Комісія з розвідувальних спроможностей США щодо зброї масового ураження), влада та повноваження Директора Національної розвідки та загальна організаційна структура розвідувального співтовариства стали предметом інтенсивних дебатів у Сполучених Штатах.
Міжвідомча співпраця Раніше міжвідомчій співпраці та потоку інформації між агенціями-членами розвідувального співтовариства заважала політика, яка прагнула обмежити узагальнення інформації з міркувань конфіденційності та безпеки. Спроби реформувати та сприяти міжвідомчій співпраці в рамках розвідувального співтовариства включають технологічний, структурний, процедурний та культурний виміри. Приклади включають започаткування (вікі енциклопедичної інформації, пов'язаної з безпекою); створення Офісу Директора Національної розвідки, Національних розвідувальних центрів, створення посади ; юридичні та політичні рамки, встановлені , Указом про обмін інформацією № 13354 та , а також 2005 року.
Бюджет
Запланований (за винятком програми воєнної розвідки) у 2013 фінансовому році становив 52,7 млрд дол. США, проте був зменшений до 49,0 млрд дол. США. Згідно із розсекреченими даними, відповідно до закону про виконання рекомендацій , у 2012 фінансовому році бюджет був рекордним і становив 53,9 млрд дол. США.DNI Releases FY 2012 Appropriated Budget Figure . Dni.gov (30 жовтня 2012). Процитовано 16 серпня 2013. У 2010 році бюджет розвідки США становив 53,1 млрд дол. США, 49,8 млрд дол. США у 2009 році, 47,5 млрд дол. США у 2008 році, 43,5 млрд дол. США у 2007 році та 40,9 млрд дол. США у 2006 році.
Згідно з даними Офісу Директора Національної розвідки за травень 2007 року, близько 70 відсотків бюджету розвідки надійшло підрядникам на постачання технологій та послуг (включаючи аналіз). За даними , витрати на розвідку, з урахуванням інфляції, за більш ніж десяти років зросли на третину.
У заяві про оприлюднення нових даних, Директор Національної розвідки заявив, що не буде додаткового розкриття таємної бюджетної інформації, крім загальної цифри витрат, оскільки «таке розкриття може зашкодити національній безпеці». Не було розсекречено, як розподіляються гроші між 16 спецслужбами та на що вони витрачаються. Такі видатки охоплюють зарплати приблизно 100 000 людей, багатомільярдні супутникові програми, літаки, зброю, електронні датчики, аналітичну розвідку, шпигунів, комп'ютери та програмне забезпечення.