Помилка проєкції розуму — це неформальна помилка, вперше описана фізиком і Байєсівським філософом . ЇЇ припускаються, коли хтось думає, що те, як він бачать світ, відображає те, яким він є насправді, доходить до припущення реального існування уявних об’єктів. Тобто чиїсь суб’єктивні судження «проєктуються» як невід’ємні властивості об’єкта, а не пов’язані з особистим сприйняттям. Одним із наслідків є те, що можна вважати, що інші поділяють те саме сприйняття, або що вони ірраціональні чи дезінформовані, якщо цього не роблять.
Друга форма помилки, як описано Джейнсом, виникає, коли хтось припускає, що їх власна відсутність знань про явище (факт про стан їхнього розуму) означає, що це явище не зрозуміле або не може бути зрозуміле (факт про реальність). (Див. також Карта і територія.)
Джейнс використав цю концепцію, щоб заперечити Копенгагенську інтерпретацію квантової механіки. Він описав помилку так:
У 18 столітті Дейвід Х'юм припустив, що поняття причинно-наслідкового зв’язку походить від розуму, а не від спостереження. Він зазначив, що хоча, наприклад, ми можемо спостерігати кидання цегли та подальше розбиття вікна, уявлення про те, що цегла «примушує» розбивати вікно, не є емпіричним, оскільки лише поєднання подій у часі, але не можна помітити «причину».
Див. також
Помилка психолога Реіфікація Співвідношення карти і території
Примітки