Агнеса Павлівна Подмазенко (1917, Гжатськ — 5 травня 1997, Берестя) — радянська військовослужбовець-лікар, фронтова дружина генерала А. А. Власова.
Біографія Народилася 1917 року в ГжатськуПодмазенко Агнесса Павловна.
Після закінчення Харківського медичного інституту (нині Харківський національний медичний університет) була призвана до Червоної армії та служила старшим лікарем медпункту у штабі 37-ї армії, якою командував Власов. На той час була одружена і мала сина Юрія (1936 року народження).
Стала фронтовою дружиною генерала, їхній шлюб юридично не був оформлений. З початком Німецько-радянської війни протягом кількох місяців вони виходили з оточення. Пройшовши зайняті німцями Київську, Полтавську та Харківську області, з'єдналися з радянськими частинами в районі Курська. Потім Власов був призначений командувати 20-ю армією, що обороняла Москву; із собою взяв Агнесу Подмазенко. 27 січня 1942 року вона була демобілізована з армії у зв'язку з вагітністю. Поїхала до матері в тил (місто Енгельс Саратовської області), щоб народити від Власова дитину, яку назвала на честь нього Андрієм (нар. 1942)ПАРТКОМ КУЙБЫШЕВСКОГО УНИВЕРСИТЕТА ВОЗГЛАВЛЯЛ СЫН ГЕНЕРАЛА ВЛАСОВА. У своїх документах указувала, що була дружиною генерала ВласоваЧитая письма генерала Власова о любви.
А. А. Власов потрапив у полон, будучи командиром 2-ї ударної армії, що потрапила в оточення на Волховському фронті. Після цього почав співпрацювати з німцями. Агнеса Подмазенко була арештована і за рішенням Особливої наради отримала п'ять років таборів, а після цього відбувала ще й засланняПРЕДАТЕЛЬ ПОНЕВОЛЕ.
Згодом вона жила та працювала в Берестейському обласному шкірно-венерологічному диспансері. Була реабілітована в 1989. Пропрацювавши до 1991 року, вийшла на пенсію.
Померла 5 травня 1997 року та похована на міському кладовищі Берестя.
Її син Андрій закінчив Саратовський державний університет та аспірантуру при ньому. У 1971 році приїхав працювати в Куйбишевський державний університет (нині Самарський державний університет).
Бібліографія Коняєв Н. М. Власов. Дві особи генерала — М.: Віче, 2003. — 480 с. — ISBN 5-94538-260-4 .
Примітки
Посилання