Коронація Бокасси I

Коронація Бокасси I — урочиста церемонія коронації на імператора Центральної Африки Жана-Беделя Бокасси, що відбулася 4 грудня 1977 року на стадіоні в Бангі, столиці Центрально-Африканської імперії.

Це була єдина коронація в історії Імперії — короткочасної самопроголошеної монархії — яка була створена 1976 року військовим диктатором і президентом Центрально-Африканської Республіки.

Коронаційна церемонія була майже точною копією коронації Наполеона I, як імператора французів у 1804 році. Сама церемонія та заходи пов'язані з нею були відзначені розкішшю та пишністю. Витрати склали понад 20 мільйонів доларів США і завдали серйозної шкоди бюджету держави. Також факт церемонії викликав велике невдоволення в Африці та в усьому світі. Після коронації Бокасса пробув при владі менше двох років. У вересні 1979 року відбулась операція спецслужб Франції «Баракуда», що призвела до усунення імператора від влади. В результаті спецоперації монархія була скасована, а країна знову стала республікою.

Передісторія

З 1875 року басейн річки Убанги, включаючи сучасну територію Центрально-Африканської Республіки, перебував під владою місцевого суданського правителя Рабіх аз-Зубайрі. Французи і бельгійці почали проникати в регіон з 1885 року. У 1887 році Франція підписала договір з «Вільною державою Конго» (приватна власність короля Бельгії), за яким правобережжя річки Убанги відходило під французький контроль (лівий берег залишався за Бельгією).

1910 року території ЦАР, Чаду, Габону і Середнього Конго були об'єднані у федерацію Французької Екваторіальної Африки. Періодично населення піднімало повстання проти французької колоніальної політики.

1940 року територія відмовилася (разом з усією федерацією, окрім Габону) підкорятися пронімецькому уряду Віші. Це було пов'язано головним чином з тим, що економіка Французької Екваторіальної Африки була істотно зав'язана на сусідні англійські колонії (в першу чергу сучасну Нігерію), з якими уряд Франції знаходилося в стані війни.

Після Другої світової війни, у 1946 році була прийнята нова конституція Франції, яка розпочала серію реформ. Результатом стало отримання африканськими колоніями незалежності. 1958 року був проведений референдум, за результатами якого Французька Екваторіальна Африка була скасована. 1 грудня того ж року законодавчі збори проголосили створення Центральноафриканської Республіки.

1 січня 1966 року в Центрально-Африканській республіці був проведений державний переворот, в результаті якого до влади прийшов полковник Жан-Бедель Бокасса. Влада Франції підтримувала нового диктатора та співпрацювала з ним.

Навесні 1976 року, під час візиту президента Франції Валері Жискар д'Естена, Бокасса розповів йому про свої плани проголосити Центрально-Африканську Республіку імперією та провести коронацію. Створення монархії допомогло б Центральній Африці покращити свою позицію на континенті та підвищити свій авторитет на міжнародній арені. Французький лідер запропонував провести скромну церемонію коронації в традиційному африканському стилі, уникаючи великих витрат, оскільки Центрально-Африканська Республіка була однією з найбідніших країн Африки.

Бокасса наполегливо просив д'Естена про допомогу Франції в організації заходу. Президент Франції погодився допомогти з кількох причин: по-перше, відмова могла поставити під загрозу продовження вигідної французької ролі в гірничодобувній галузі країни — переважно видобування урану та алмазів; а по-друге, Франція була зацікавлена ​​у збереженні свого впливу на країну, яка поряд з Габоном та Заїром була частиною трикутника, на якому спиралася французька політика в регіоні. Однак тривога з боку Франції посилилася після того, як Бокасса спробував наблизитися до Лівійського лідера Муамара Каддафі, який напружив стосунки з Францією та профранцузьким Чадом (через територіальну суперечку). Президент Франції Д'Естен надав матеріальну допомогу президенту Центральної Африки в обмін на розрив зв'язків з Каддафі.

4 грудня 1976 року на позачерговому з'їзді правлячої партії MESAN Бокасса оголосив про перейменування Центральноафриканської Республіки в Центральноафриканську імперію та проголосив себе імператором. На з'їзді була прийнята Конституція імперії, згідно з якою імператор був главою виконавчої влади, а монархія була оголошена спадковою, наслідуваною за чоловічою лінією на випадок, якщо сам імператор не призначив майбутнього наступника.

Його повний титул був: «Імператор Центральної Африки за волею людей Центральної Африки, об'єднаних в рамках національної політичної партії MESAN». Іншим його офіційним титулом був: «Його Імператорська Величність Бокасса Перший, апостол миру і слуга Ісуса Христа, імператор і маршал Центральної Африки.»

Незабаром після проголошення імперії Бокасса, який до цього прийняв іслам і змінив своє ім'я на Салах Еддін Ахмед Бокасса під час візиту М. Каддафі у вересні 1976 року, повернувся до католицизму.

Першим світовим лідером, який привітав Бокассу з імператорським титулом, був президент д'Естен, який протягом декількох років підтримував дружні стосунки з Бокассою. У 1975 році глава французької держави назвав себе другом і членом сім'ї президента Центральної Африки. Крім того, Д'Естен кілька разів відвідував Центральну Африку, щоб полювати у приватних маєтках Бокасси, звідки він разом зі своїми братами привіс бивні слонів, насаджених на голови левів та діаманти, подаровані їм самим Бокассою. Майбутній диктатор Центральноафриканської Республіки був добре знайомий з першим президентом П'ятої республіки Франції Шарлем де Голлем, який вважав його своїм союзником по зброї.

Підготовка Ж. Бокасса запланував свою коронацію на 4 грудня 1977 року, рівно через рік після проголошення Центрально-Африканської імперії, за прикладом Наполеона І, який був коронований 2 грудня 1804 року, в Соборі Паризької Богоматері. Він вважав імператора французів своїм кумиром. Поруч з самим Ж. Бокассою під час церемонії мала бути коронована його «перша дружина» Катерина Денгуаде. Їх сина Жана-Беделя Бокасу-молодшого, одного з понад 70 дітей Бокасси від 19 дружин, проголосили спадкоємцем імператорського престолу. Після смерті Ж. Бокасси, цей його син став головою Будинку Бокасси і офіційним претендентом на імператорський престол. Інші найближчі діти імператора отримали титули принців і принцес.

Під час підготовки до коронації було утворено кілька спеціальних комітетів, кожен з яких відповідав за певний напрямок підготовки. Наприклад, комітету відповідальному за розміщення, було доручено приміщення 2500 іноземних гостей. З цією метою, отримавши дозвіл від Бокасси, члени комітету почали реквізувати квартири, будинки та готелі у мешканців Бангі на час святкування. Завданням іншого комітету було повністю змінити вигляд столиці, і особливо тих районів, які мали бути використані під час коронації. Під його керівництвом відбувалися прибирання вулиць, фарбування будівель, а також вивезення міських жебраків за межі центральних районів Бангі.

Текстильні підприємства Центрально-Африканської імперії займалися пошиттям сотень урочистих костюмів для тих, хто мали стати гостями на церемонії. Влада встановила певний дрес-код: дітям наказали носити білий одяг, чиновникам середнього рівня темно-синій, а високопосадовцям і міністрам чорний колір. Поки в столиці готувались до заходів, Ж. Бокасса шукав контактів із іноземними митцями та запрошував їх до Бангі, щоб увіковічнити його у їх творах. Західнонімецький художник Ганс Лінус Мурнау написав два великі портрети імператора. В одному — без корони, на другому — в короні. Другий портрет згодом був використаний у пам'ятній поштовій марці, присвяченій коронації. Крім того, у Франції були написані Імператорський марш та Імператорський вальс, а також коронаційна ода, яка складалася з 20 катренів.

Багато предметів, використаних під час коронації, були зроблені французькими майстрами. Вже в листопаді 1976 року представник посольства Центральної Африки у Франції конфіденційно повідомив скульптора Олів'є Бріса, що президент Бокасса хотів би залучити його до роботи з оздоблення Катедрального собору Паризької Богоматері в Бангі. Крім того, Брайс отримав доручення розробити проекти Імператорського Престолу та карети.

Ж. Бокасса замовив великий перстень з діамантами у американського підприємця Альберта Джоліса з «Diamond Distributors», який прийняв замовлення, але організував обробку низькосортного, дрібнокристалічного чорного діаманту, схожого на контури Африки на карті, і вставив його у велике кільце. Місце на чорному камені, яке приблизно відповідало положенню Центрально-Африканської імперії на континенті, було прикрашене безбарвним діамантом. Каблучка, вартість якої не перевищувала 500 доларів США, була представлена Бокассі як унікальний алмаз вартістю понад 500 000 доларів США. Після його повалення Бокасса взяв із собою у вигнання «унікальний діамант», і А. Джоліс цинічно не рекомендував продавати його.

Імператорський трон, виготовлений із позолоченої бронзи, був спроектований як сидячий орел із розпростертими крилами. Висота трону становила 3,5 на 4,5 метри (11 на 15 футів) і важив близько двох тонн. Тронне сидіння з червоного оксамиту, було зроблено місцевим майстром Мішелем Кузеном. Загалом вартість трону становила приблизно 2 500 000 доларів США. Для карети, в якій Бокасса повинен був проїхати вулицями Бангі в день коронації, скульптор Бріс придбав стару карету в Ніцці, відновив її, покрив оксамитом зсередини і частково прикрасив золотом і додав емблеми зовні. З Бельгії було закуплено вісім білих коней, яких планувалося запрягти в карету імператора. Крім того, кілька десятків нормандських сірих коней були придбані для супроводу імператора.

Більшість костюмів також виготовили у Франції. Французька компанія Guiselin, яка колись виконувала подібні роботи за часів Наполеона І, взялася за створення коронаційного костюму для імператора, спільно з П'єром Карденом. Імператорський одяг складався з довгої тоги, що доходила до підлоги, яка була прикрашена тисячами крихітних перлин, взуття, також було прикрашено перлами. Дев'ятиметрова мантія малинового оксамиту була прикрашена золотими емблемами у вигляді орлів та окантована хутром горностаїв. Все це разом коштувало центрально-африканській скарбниці 145 000 доларів США. Ще 72 400 доларів США коштували сукні, виготовлені Ланвіном для імператриці Катерини та прикрашені 935 000 металевих блискіток. Окрім сукні для імператриці була зроблена мантія, схожа на мантію імператора, але менших розмірів.

Імператорську корону виготовили Артус Бертран, ювелір із Сен-Жермен-де-Пре. Конструкція корони була традиційною: вона мала важкий каркас, що спирався на горностаєву пов'язку з малиновим балдахіном. Над пов'язкою поклали золоту корону, посередині якої розмістили фігуру орла, а вісім дуг розгалужувались від корони, підтримуючи блакитну кулю — символ Землі, — на якій контури Африки були виділені в золотистий колір. Крім того, вся корона була інкрустована діамантами, найбільший з яких — 80 карат — знаходився в центрі фігури орла, на найвидатнішому місці. Вартість корони оцінюється не менше ніж 2 500 000 доларів США. Окрема корона у вигляді вінка, прикрашена 25-каратним діамантом, також призначалася для імператриці. Крім того, для коронації були виготовлені імператорський скіпетр, меч та кілька ювелірних виробів. Все це, включаючи обидві корони, оцінювалося приблизно в 5 000 000 доларів США.

Понад 240 тонн їжі та напоїв, які мали бути подані на бенкеті після коронації, також були доставлені до країни на літаках з Європи. Було закуплено до 40 000 пляшок, включаючи вино з ферм Шато Лафіт Ротшильд та Шато Мутон Ротшильд урожаю 1971 р. Кожна пляшка оцінювалася приблизно в 25 доларів США. Окрім вина, Бокасса замовив 24 000 пляшок шампанського Moët & Chandon та свого улюбленого шотландського віскі Chivas Regal, а також 10 000 срібних келихів.