Ко́нунг (давньосканд. konungr) — військовий вождь, вищий представник родової знаті в скандинавів у період раннього Середньовіччя.
Конунги очолювали окремі племена або населення певної території, деякі керували походами вікінгів. Зазвичай конунги володіли значними наділами землі, але були й такі, що вели мандрівний спосіб життя. Конунгів, що мали власні кораблі й мандрували морем, називали секонунгами («морськими конунгами»).
Під час формування феодальних відносин у Данії, Швеції, Норвегії найзначніші конунги поступово перетворилися на королів.
Джерела Конунг //