Церква Покрови Пресвятої Богородиці в Славній — парафія і храм греко-католицької громади Зборівського деканату Тернопільсько-Зборівської архієпархії Української греко-католицької церкви в селі Славна Тернопільського району Тернопільської области.
Історія церкви Церква, що є окрасою села, має багату історію. За різними даними, її збудували у 1680 або 1710 році. Вона пережила війни і вперше згадується ще за козацьких часів. Колись у храмі зберігалася чудотворна ікона Матері Божої, але в радянські роки її перевезли до Почаєва.
За часів служіння отця Петра Гулея в храмі провели частковий ремонт. На церковному подвір'ї є стара дерев'яна дзвіниця, хрест боротьби з пияцтвом, а також нова дзвіниця, встановлена у 2008 році. У 2010 році, до свого 300-річчя, храм був оновлений.
До 1946 року парафія належала УГКЦ, потім, з 1946 по 1991 рік, була у складі РПЦ. У 1991 році вона знову повернулася в лоно УГКЦ.
Головою парафії є Орест Сенюк. Разом із сином він за власні кошти встановив на подвір'ї храму металевий хрест до 2000-ліття Різдва Христового. Біля цього хреста традиційно освячують воду. Також у центрі села над криницею є фігура Матері Божої, де відбувається освячення води на Йордан. Орест Сенюк також збудував нове покриття, огорожу і встановив ще один хрест.
Знаковою подією для парафіян був візит отця митрата Василія Семенюка у 1998 році. Він привіз копію Зарваницької ікони Матері Божої та відслужив молебень. У 2011 році владика Василій знову відвідав парафію, цього разу з частинкою мощей святого Івана Хрестителя.
На парафії діє Вівтарне дитяче братство.
З давніх-давен на свято святих апостолів Петра і Павла в селі відбувається відпуст, на який звідусіль приїжджають родини, щоб взяти участь у святковому богослужінні.
Парохи о. Василь Новорянський (до 1990), о. Петро Гулей, о. Камінецький (1910—1914), о. Рудакевич (1914—1920), о. Басить Брицький, о. Іван Пилипець, о. Василь Новарівський, о. Ярослав Любович (1941—?), о. Микола Капшій (до 1946), о. Дячківський, о. Боднар, о. Ярослав Думінський, о. Іван Пиріг, о. Стефан Зубко, о. Михайло Вересюк (з 27 вересня 1995), о. Володимир Беркита.
Джерела