Борис Петрович Пяни́да (28 листопада 1935, Дячкове — 16 листопада 2020, Буди) — український художник кераміки; член Харківської організації Спілки радянських художників України з 1966 року. Батько художника Юрія Пяниди.

Життєпис Народився 28 листопада 1935 року в селі Дячковому (нині Полтавський район, Полтавської області, Україна) у бідній селянській сім'ї. Протягом 1952—1959 років навчався на художньому відділенні Миргородському керамічному технікумі, був учнем Володимира Богданова, Леоніда Статкевича, Валентини Панащатенко, О. Сухаревського.

З 1959 по 1996 рік працював на Будянському фаянсовому заводі, де разом зі своїми колегами створив унікальний стиль будянського фаянсу. Започаткував на заводі підполивне малювання фарбами, розчинами солей і барвними оксидами металів, зокрема кобальту, нікелю, марганцю. У 1996—1997 роках викладав у Будянській дитячій художній школі народного мистецтва.

Мешкав у селищі міського типу Будах в будинку на вулиці Дачній, № 10, квартира № 74Пяніда Борис Петрович / Довідник членів Спілки художників України. Київ. 1998. С. 124.. Помер у Будах 16 листопада 2020 року.

Творчість Працював в галузі декоративного мистецтва (художня кераміка). Серед робіт:

декоративні тарелі «Реве та стогне Дніпро широкий» (1961); «Повсихали сади зелені» (1964); «Пожежа в степу» (1965); «Табун» (1965); «Дерево-птах» (1966); «Юність» (1966); «Тачанка» (1967, співавтор Олександра Рибіна); «Весна» («Ох! Зірка в серце впала») (1970); «Їхав козак на війноньку» (1970); «Впала ніч» (1973); «Танок птахів» (1974); «Скорбота» (1981); «Ранок» (1982); «Нічна птаха» (1983); «Тривога» (1983); «Ой, під вишнею…» (1984); «Кує зозуля» (1985); «Хліб» (1985); «Покоси» (1986); «Квіти рідного краю» (1987); «Долина квітів» (1996); «І день і ніч» (1996); «В гостях у мами» (1996); «Сумно мамі» (1996); «Ідуть дощі» (2000); «Ліс» (2000); набори посуду для квасу «Сутінки» (1968); для молочних страв «Щедрий вечір» (1970); для води «Ой, весно!» (1971), «Вечір» (1976); для десерту «Синє цвітіння» (1974); для плову «Оазис» (1975); для кави «Сині ночі» (1982—1983); для риби «Срібна квітка» (1985); для закусок «Берег» (1987); для вина «Вечори на хуторі поблизу Диканьки» (1993—1996); столові набори «Сад» (1972); «Віночок» (1972); «Блакитні тополі» (1974); «Криниця» (1976); «Ранкові роси» (1977); «Надія» (1977—1979); «Бузковий вечір» (1982—1983); декоративні вази «Ювілею великого Кобзаря» (1963, співавтори Іван Сень, Микола Ніколаєв); «Ніч над містом» (1984); «Пам'яті батька» (1984); «Старий парк» (1984); «Дорога в космос» (1985); «Кали» (1985); інше триптих з шамотних настінних плит «Врага не буде, супостата…», «А буде син, і буде мати…», «І будуть люде на землі…» (1964, співавтор Микола Ніколаєв); столовий гарнітур «Лугові квіти» (1975—1976); набір для українських страв «Соняшники» (1982—1983, два варіанти в бузковій і кобальтовій тональності); комплекти для вареників «Ягода» (1985), «Чорнобривці» (1996). </div> Був автором товарного знаку будянського фаянсу «Півник», який зареєстрований Держком винаходів СРСР 5 серпня 1967 року.

З середини 1990-х років, коли підприємство припинило діяльність, зайнявся графікою.

Брав участь у республіканських виставках з 1966 року, зарубіжних — з 1961 року, зокрема в Загребі, Токіо, Парижі, Лейпцигу, Познані, Ріо-де-Жанейро, Монреалі. Персональні виставки відбулися у Харкові у 1986, 1995, 2016 роках.

Посуд та тематичні роботи представлені в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва у Києві, музеях Харкова, Запоріжжя, Полтави, Сум, Оренбурга, Чернігова, Диканьки, Миргорода та Опішні Полтавської області, Буд і Лозової Харківської області, Державному історичному музеї та Музеї-садибі Кусково у Москві.

Відзнаки Диплом другого ступеню Головного комітету Виставки досягнень народного господарства Української РСР (1982)Борис Петрович Пянида (28.11.1935 — 16.11.2020) / Харківський художній музей.; Почесний диплом Міністерства легкої промисловості СРСР (1982); Заслужений художник України з 1999 року; Стипендія Харківської обласної державної адміністрації в області культури і мистецтва імені Сергія Васильківського (2010).

Примітки

Література П'яніда Борис Петрович // ; П'яніда Борис Петрович // ; П'янида Борис Петрович // , С. 152;