Гермогéн Івáнович Шима́нський (березень 1915 року, станція Бірзула, Одеської області — 8 березня 1970 року, Київ) — духовний письменник, викладач Київської духовної семінарії та Волинської духовної семінарії, новітній український літургіст і богослов.

Біографія

Дитячі роки та роки навчання Гермоген Іванович Шиманський народився у березні 1915 року в родині залізничного службовця на станції Бірзула (в радянські часи селище мало назву Котовськ, з 2016 року — сучасне місто Подільськ, Одеської області). У хрещенні був названий Гермогеном — на честь патріарха Московського Гермогена. Після смерті чоловіка мати Шиманського повернулася з трьома синами на батьківщину до Молдови, в село Флери, де «займалася хліборобством і в чесному вдівстві виростила, вивчила і виховала всіх… трьох синів»Генсьорський В. І. Викладач Волинської духовної семінарії Гермоген Іванович Шиманський — видатний український літургіст та богослов XX століття // Волинський Благовісник: богословсько-історичний науковий журнал Волинської православної богословської академії Православної Церкви України. Луцьк, 2020. № 8. С. 185.. «З раннього дитинства привчала нас мати постійно ходити до храму на святкове і недільне богослужіння, — писав Шиманський у власній автобіографії. — Часте перебування з юності у храмі і особливо у вівтарі під час богослужіння (починаючи з десятирічного віку я прислужував священику в сільському храмі, а потім молдавському єпископу іподияконом (радше за все, це був митрополит Гурій (Гросу), який керував Кишинівською єпархією у 1920—1936 рр.)) ще тоді зародило в душі любов до богослужіння Православної Церкви, його краси і великої духовної благодатної сили і впливу на віруючих та богомольців, заронило прагнення бути служителем вівтаря»Евфимий (Моисеев), иером. Г. И. Шиманский. Об авторе и его книге. Слово [сайт]. URL: https://www.portal-slovo.ru/theology/37735.php?ELEMENT_ID=37735&SHOWALL_1=1. Але на стежку богослов'я він вийшов не відразу, що цілком пояснюється обставинами життя тих років, коли повсюди панував атеїстичний світогляд. До вступу у 1945 р. в Богословський інститут в Москві Г. І. Шиманський пройшов шлях звичайної радянської людини. Після закінчення середньої школи він вступив до технікуму механізації в місті Ананьєві на Одещині. Успішно закінчивши технікум, у 1934 р. подав документи до Харківського машинобудівного інституту. Цей інститут Г. І. Шиманський закінчив з відзнакою у 1939 році і був залишений аспірантом і науковим співробітником на кафедрі тракторобудування. За два роки перебування в аспірантурі Г. І. Шиманський здав майже весь кандидатський мінімум, до якого входила і низка гуманітарних предметів, зокрема таких як філософія, діалектика, англійська та німецька мови, що згодом стало йому у нагоді при вивченні богословських наукГенсьорський В. І. Викладач Волинської духовної семінарії Гермоген Іванович Шиманський — видатний український літургіст та богослов XX століття // Волинський Благовісник: богословсько-історичний науковий журнал Волинської православної богословської академії Православної Церкви України. Луцьк, 2020. № 8. С. 186.. Через початок Другої світової війни роботу в інституті була перервано. У липні 1941 р. в числі інших аспірантів Г. І. Шиманський був відряджений на тимчасову роботу на Харківський завод ім. Комінтерну для виготовлення матеріалів та військового устаткування для фронту. Восени 1941 р. разом із заводом він переїхав до Нижнього Тагілу (Росія), де працював інженером-конструктором. Його однокурсники по Московській духовній академії згадували, що Г. І. Шиманський був причетний до розробки проекту легендарного танка Т-34Гермоген Иванович Шиманский. Азбука веры [сайт]. URL: https://azbyka.ru/otechnik/Germogen_Shimanskij/ . На початку 1943 р. талановитого інженера Г. І. Шиманського з Нижнього Тагілу перевели на роботу на машинобудівний завод у підмосковні Митищі.

Навчання у Богословському інституті в Москві Молодий інженер Г. І. Шиманський з відзнакою закінчив не тільки престижний технічний вуз, але й аспірантуру, і мав, звичайно, всі можливості для життя «нормальної радянської людини», проте прагнув до іншого. У своєму проханні про зарахування на перший курс Православного богословського інституту у Москві він писав наступне: «Маючи тільки вищу цивільну освіту, знання у сфері духовних наук отримав шляхом самостійного читання і вивчення святих отців та писань, духовно-повчальної і богословської літератури. Сподіваюся, що з допомогою Божою, при всьому моєму гарячому прагненні і бажанні вчитися, якщо і є певні прогалини в підготовці для слухання курсу інституту, вони у перші ж місяці навчання будуть мною ліквідовані». Православний богословський інститут відкрився в Москві у 1944 році, і був перейменований в 1946 році у Московську духовну академію (МДА) з чотирирічним курсом навчання, яка містилася спочатку в приміщеннях Новодівичого монастиря. У 1945 р. Гермоген Шиманський був прийнятий на перший курс Православного богословського інституту. Вже з перших місяців навчання у Гермогена проявився інтерес до вивчення богослужіння і богослужбових книг. Він був уставщиком академічного хору і знав церковний статут до найменших дрібниць. Гермоген Шиманський незмінно був першим на курсі з літургікиШиманский Г. И. Литургика: Таинства и обряды. М., 2017. С. 5.. Після вступу до Богословського інституту, Г. Шиманський переніс туберкульоз у важкій формі. «Він був невиліковно хворий туберкульозом легенів. Навчальний рік у нього нерідко переривався для лікування»Шиманский Г. И. Литургика: Таинства и обряды. М., 2017. С. 6.. У 1951 р. Гермоген Шиманський успішно захистив кандидатську дисертацію «Православне вчення про спасіння у богослужбових книгах»Шиманский Г. И. Литургика: Таинства и обряды. М., 2017. С. 14.. В останній рік, на останньому курсі Духовної академії, Г. І. Шиманський був звільнений від екзаменів і випущений зі ступенем кандидата богослов'я достроково. При цьому ректор МДА протоієрей Олександр Смирнов зазначав, що залишити Г. І. Шиманського при Академії «професорським стипендіатом не можна, позаяк посилена розумова робота і невідповідні кліматичні умови Загорська можуть надірвати і без того його слабкі фізичні сили. Можна було б рекомендувати на духовно-педагогічну роботу на південь (Одеса, Київ)». Побажання ректора було враховане: Г. І. Шиманський був відряджений на викладацьку роботу в Київську духовну семінарію. Там же, в Києві, жили найближчі йому люди: духівник, мати і старший брат.

Викладання у Київській духовній семінарії Саме в Києві, викладаючи літургіку, Г. І. Шиманський активно працював над складанням посібника з цього предмета. У роботі над цим курсом він користувався порадами видатного літургіста, професора Київської духовної академії М. М. Скабалановича. Г. І. Шиманський зарекомендував себе у Київській духовній семінарії як один із найкращих викладачів. Як пишуть дослідницькі джерела, «одним із найяскравіших викладачів нового покоління був, безперечно, випускник Московської Духовної Академії 1951 року Гермоген Іванович Шиманський. Складені ним в 1950-і роки навчальні посібники з морального богослов'я та літургіки і донині вважаються одними з найкращих підручників для духовних семінарій і активно використовуються в навчальному процесі»Генсьорський В. І. Викладач Волинської духовної семінарії Гермоген Іванович Шиманський — видатний український літургіст та богослов XX століття // Волинський Благовісник: богословсько-історичний науковий журнал Волинської православної богословської академії Православної Церкви України. Луцьк, 2020. № 8. С. 190.. На той час ректорами Київської духовної семінарії були протоієреї Володимир Ганецький (1951—1954) і Миколай Концевич (1954—1957), а згодом архімандрити Іоан (Вендланд) (1957—1958) та Філарет (Денисенко) (1958—1961). Саме під орудою вказаних богословів Гермоген Шиманський займався викладанням предметів літургіки та богословських наук у Київських духовних школах. Спочатку Київська духовна семінарія містилася в Свято-Михайлівському Золотоверхому монастирі, в колишніх покоях митрополита Київського і Галицького, екзарха України Іоана Соколова і в прилеглих приміщеннях, які були капітально відремонтовані. У 1949 році ця обитель була закрита і духовна школа змушена була переселитися в стилобат Андріївської церкви — місце, яке було мало придатним для навчального закладу, позбавлене приміщень для студентського гуртожитку. Семінарія мала чотири класиГанецкий Владимир, прот. В Киевской духовной семинарии. Журнал Московской Патриархии. 1954. № 9. С. 70.. Клопотання патріарха Алексія Симанського і Київського митрополита Іоана про надання семінарії інших приміщень владою не були задоволені. У 1959 р. органи влади почали негласну підготовку до закриття Київської духовної семінарії. Вихованцям семінарії заборонили прописуватися в приватних квартирах, торговельні організації Києва отримали розпорядження припинити поставки продовольства в семінарську їдальню. 4 травня 1960 р. на зустрічі з патріархом Алексієм голова Ради у справах Російської Православної Церкви В. А. Куроєдов зажадав ліквідувати Київську духовну семінарію. Патріарх був змушений піти на це і 8 червня того ж року Навчальний комітет при Священному Синоді ухвалив рішення про закриття семінарії. У 1961 році Київську духовну семінарію і Андріївську церкву закрили. Всіх студентів тоді було переведено до Одеської духовної семінаріїГенсьорський В. І. Викладач Волинської духовної семінарії Гермоген Іванович Шиманський — видатний український літургіст та богослов XX століття // Волинський Благовісник: богословсько-історичний науковий журнал Волинської православної богословської академії Православної Церкви України. Луцьк, 2020. № 8. С. 191..

Викладання у Волинській духовній семінарії