Туберкульоз (; або ТБ — скорочення від туберкульозна бактерія; заст. сухотиСухоти // Ганна Дидик-Меуш. Українська медицина. Історія назв. — Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 2008. — С. 272. ISBN 978-966-02-5048-2.Українсько-латинсько-анґлійський медичний тлумачний словник / За ред. чл.-кор. АМН України М. Павловського, докт. фарм. наук, проф. Л. Петрух, канд. мед. наук, доц. І. Головко. — У 2 т. — Л., 1995. — Т. 2. — С. 586.) — поширене й у багатьох випадках летальне інфекційне захворювання з хронічним перебігом і частою багатосистемністю уражень. Трапляється як серед людей, так і серед тварин. Його спричинюють різні види мікобактерій, частіше за все Mycobacterium tuberculosis. Найчастіше патологічний процес зосереджується в легенях (легеневий туберкульоз), також може уражати інші органи тіла (позалегеневий туберкульоз) — мозкові оболони, нирки, печінка, кістки, шкіра тощо. Передається повітряно-крапельним механізмом передачі інфекції, коли хворі на активний легеневий або гортанний туберкульоз кашляють, чхають або іншим чином виділяють слину у повітря. Велика частка випадків хвороби є субклінічними і латентними. Приблизно кожна 10-та латентна інфекція прогресує до активного процесу.
Хоча більшість випадків туберкульозу спричинює Mycobacterium tuberculosis, для яких люди є основним резервуаром, і саме такий туберкульоз називають класичним, але подібне захворювання іноді породжують інші мікобактерії — M. bovis, M. africanum та M. microti, які разом з M. tuberculosis відомі як видовий комплекс Mycobacterium tuberculosis.
Класичними проявами активної туберкульозної інфекції є хронічний кашель з кровохарканням, гарячкою, нічною пітливістю і втратою ваги. Ураження інших органів зумовлює широкий спектр симптомів. Діагностування активного туберкульозу проводиться шляхом виявлення збудника і його слідів, рентгенологічними дослідженнями, найчастіше рентгенографією грудної клітки й комп'ютерною томографією. Діагностування латентного туберкульозу засноване на туберкуліновій шкірній пробі. Лікування складне і вимагає вживання декількох видів протитуберкульозних препаратів упродовж тривалого часу. Контактних людей також перевіряють і, за необхідності, лікують. Резистентність до антибіотиків є проблемою при цій хворобі, особливо у випадку мультирезистентного туберкульозу. Для запобігання туберкульозу потрібно масово перевіряти людей на наявність його та проводити вакцинацію за допомогою вакцини БЦЖ, яка створює імунітет проти зараження Mycobacterium tuberculosis.
Актуальність У 1993 році Всесвітня організація охорони здоров'я оголосила туберкульоз «глобальною загрозою для здоров'я». 2006 року Товариство подолання туберкульозу розробило Глобальний план подолання туберкульозу, згідно з яким до 2015 року планувалося врятувати 14 мільйонів життів. Але за оновленими даними це зберегло 53 млн життів станом на 2016 рік. Певні цілі, які товариство поставило перед собою не були досягнуті до 2015 року, в основному через зростання нових випадків захворювання на ВІЛ-асоційований туберкульоз та виникнення мультирезистентного туберкульозу (MDR-TB). Загалом захворюваність на туберкульоз падає приблизно на 2 % на рік. Це потрібно прискорити до 4-5 % річного зниження, щоб досягти у 2020-х найважливіших етапів «Стратегії подолання туберкульозу» (WHO End TB Strategy), прийнятої у 2014 році на Генеральній Асамблеї ВООЗ. Завершення епідемії туберкульозу до 2030-го року є кінцевою метою цієї стратегії.
Експерти Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) вважають, що хвороба входить до переліку 10-ти найбільш смертельних хвороб. У 2007 р. по всьому світу було приблизно 13,7 мільйонів хронічних хворих. 2016 року 10,4 мільйона людей захворіли на туберкульоз, а 1,7 мільйона людей померли від цієї хвороби (у тому числі 0,4 мільйона серед людей із ВІЛ-інфекцією). Більше 95 % випадків смерті від туберкульозу виникають у країнах з низьким та середнім рівнем доходів (країнах, що розвиваються). У 2016 році близько 1 мільйона дітей захворіли на туберкульоз, а 250 тисяч дітей померли від нього (у тому числі дітей, хворих на ВІЛ-інфекцію). Усе більше людей у країнах, що розвиваються, захворюють на туберкульоз через знижений імунітет. Зазвичай вони захворюють на туберкульоз через наявність ВІЛ-інфекції, яка з часом переходить у СНІД. Туберкульоз є провідною причиною смерті ВІЛ-позитивних людей: у 2016 році 40 % випадків летальності від ВІЛ-інфекції були пов'язані з туберкульозом. У людей, що інфіковані ВІЛ, до 30 разів частіше розвивається активний туберкульоз.. У 2016 році найбільша кількість нових випадків туберкульозу відбулось в Азії (45 %), а потім в Африці (25 %). 87 % нових випадків відбулось у 30 країнах з високим тягарем туберкульозу. Сім країн мають 64 % випадків від загальної кількості захворілих, на чолі з Індією це Індонезія, Китай, Філіппіни, Пакистан, Нігерія та Південна Африка. Мультирезистентний туберкульоз залишається кризою громадської охорони здоров'я та загрозою для здоров'я. За оцінками ВООЗ, було зареєстровано 600 000 нових випадків стійкості до рифампіцину — найбільш ефективного протитуберкульозного препарату першої лінії, з яких 490 000 хворих мали мультирезистентність.
Приблизно в однієї чверті населення у світі спостерігається латентний туберкульоз, а це означає, що ці люди заражені збудниками туберкульозу, але ще не хворіли на хворобу і не можуть передати далі збудника. 15 % людей з латентною формою ризикують захворіти на активний туберкульоз протягом життя. Проте, люди з скомпрометованою імунною системою (які живуть з ВІЛ, мають недоїдання або цукровий діабет, або люди, які курять, тощо) мають набагато більший ризик виникнення активного тяжкого захворювання. Зокрема, 8 % випадків захворювання на туберкульоз у всьому світі пов'язані з курінням. Коли у людини розвивається активний туберкульоз, його симптоми можуть бути невиразними протягом багатьох місяців. Це може призвести до затримки діагностики, лікування та передачі збудника іншим. Люди з активним туберкульозом можуть заразити 10-15 інших людей за умови тісного контакту протягом року. Без належного лікування в середньому близько 45 % ВІЛ-негативних людей з туберкульозом і майже всі ВІЛ-позитивні з туберкульозом помруть.
Абсолютне число захворювань на туберкульоз зростає з 2005 року. Кількість нових захворювань на туберкульоз («захворюваність») почала зменшуватись у 2002 році. Зокрема у Китаї було досягнуто значного прогресу. У Китаї рівень смертності від туберкульозу зменшився приблизно на 80 % у період з 1990 по 2010 рік. У багатьох країнах Азії та Африки приблизно у 80 % населення результати туберкулінової проби є позитивними, в той час як в США тільки 5-10 % є позитивними. Експерти сподівалися, що туберкульоз можна буде повністю контролювати. Однак є декілька факторів, через які повний контроль над туберкульозом є малоймовірним: ефективну вакцину важко розробляти; для виявлення хвороби потрібен час та затрати коштів; лікування триває багато місяців; усе більше людей, хворих на туберкульоз, також заражаються на ВІЛ; збільшується кількість випадків мультирезистентного туберкульозу.
У 2007 році Свазіленд став країною з найвищим припустимим рівнем захворюваності на туберкульоз: там було зареєстровано 1200 випадків захворювання на 100 000 осіб. Загалом найбільший загальний рівень захворюваності зафіксовано в Індії, де за повідомленнями зареєстровано 2 мільйони випадків нових захворювань. У розвинених країнах туберкульоз є менш поширеним, в основному він поширений у міських районах. У 2010 році рівень захворюваності на туберкульоз на 100 000 осіб у різних частинах світу складав: у світі — 178, в Африці — 332, в Америці — 36, у Східному Середземномор'ї — 173, у Європі — 63, у Південно-Східній Азії — 278 та у західній частині Тихого океану — 139. У Канаді та Австралії на туберкульоз значно частіше хворіє корінне населення, особливо у віддалених районах. У Сполучених Штатах від туберкульозу корінне населення помирає у п'ять разів частіше.
Рівень захворюваності на туберкульоз залежить від віку. В Африці на туберкульоз хворіють діти від 12 до 18 років, а також молоді люди. Однак у країнах, де рівень захворюваності значно зменшився (таких як Сполучені Штати), на туберкульоз переважно хворіють люди похилого віку та люди з порушеною імунною системою.
Пандемія коронавірусної хвороби 2019 змінила багаторічний глобальний прогрес у боротьбі з туберкульозом і вперше за більш ніж десятиліття летальність від туберкульозу зросла за 2021 рік.
Загалом у 2023 році від туберкульозу померло 1,25 млн людей, у тому числі 161 тисяча людей з ВІЛ-інфекцією. В усьому світі туберкульоз, ймовірно, знову став основною причиною смерті від одного інфекційного агента після трьох років, коли його тоді замінила коронавірусна хвороба 2019. Він також був головною причиною смерті людей з ВІЛ-інфекцією і основною причиною смертей, пов’язаних із стійкістю до антимікробних препаратів. У 2023 році приблизно 10,8 млн людей захворіли на туберкульоз у всьому світі, включаючи 6,0 млн чоловіків, 3,6 млн жінок і 1,3 млн дітей. Ця хвороба поширена у всіх країнах і вікових групах. Туберкульоз із множинною лікарською стійкістю залишається кризою для охорони здоров’я та загрозою безпеці здоров’я. У 2023 році лише близько 2 із 5 осіб із лікарсько-стійким туберкульозом отримували лікування. Глобальні зусилля по боротьбі з туберкульозом дозволили врятувати близько 79 млн життів з 2000 року. Для досягнення глобальної мети до 2027 року, погодженої на нараді високого рівня ООН з питань туберкульозу у 2023 році, необхідно щорічно виділяти 22 мільярди доларів США на профілактику, діагностику, лікування та догляд за туберкульозом. Припинення епідемії туберкульозу до 2030 року є однією з цілей у сфері охорони здоров’я Цілей сталого розвитку ООН.
Епідемія туберкульозу в Україні
У 1995 році в Україні проголошена епідемія туберкульозу — захворюваність стрімко збільшувалась і перевищила епідемічний поріг — 50 випадків на 100 тис. населення. З 1995 року рівень захворюваності на туберкульоз збільшився майже удвічі і в 2005 році, коли реєстрували найвищий рівень цього показника, він становив — 84,1 випадки на 100 тис. населення. 2013 року захворюваність на туберкульоз в Україні становила 67,9 випадки на 100 тис. населення, смертність від туберкульозу — 14,1 на 100 тис. населення. Відповідно до соціальної структури вперше виявлених хворих (за даними 2013 року) показав, що серед тих, які вперше захворіли 56,0 % складали безробітні особи працездатного віку, 12,9 % — пенсіонери, 3,0 % — особи без постійного місця проживання; 1,0 % — особи, які повернулись з місць позбавлення волі. Серед захворілих соціально незахищені верстви населення становили більше 70 %.
Захворюваність дітей на органний туберкульоз в Україні у 2013 році становила 11,7 на 100 тис. населення. Завдяки системі ранньої діагностики і профілактики туберкульозу у дітей відсоток вперше діагностованих хворих дітей серед загальної кількості вперше діагностованих хворих у країні склав 1,8 %, що значно нижче, ніж у більшості країн (за даними ВООЗ цей відсоток коливається від 3 % до 25 % і вище). Захворюваність на туберкульоз у дітей підліткового віку в 3 рази вища, ніж у дітей до 14 років і склала в останні роки 24–28,1 на 100 тис. (у 2013 р. — 24,7 на 100 тис.). В умовах епідемії відбувається високе інфікування дітей.
За даними прес-служби Міністерства охорони здоров'я України, на сучасному етапі Україна віднесена до групи країн з високим рівнем захворюваності на туберкульоз та посідає за цим показником сьоме місце в Європейському регіоні Всесвітньої організації охорони здоров'я після Росії, Грузії, Киргизстану, Румунії, Молдови та КазахстануЕпідемія туберкульозу в Україні має дві особливості.