Шарль-Андре ван Лоо (; 15 лютого 1705 — 15 липня 1765) — французький придворний художник часів Французького королівства.

Життєпис Походив з династії художників ван Лоо. Син Луї-Абрахама ван Лоо. Народився 1705 року в Ніцці. У 1712 році втратив батька. Виховувався в родині свого старшого брата Жана-Батиста, якого супроводжував в поїздках Італією в 1712—1715 і в 1716—1718 роках. Під час другої подорожі займався в Римі живописом під керівництвом художника Бенедетто Луті і скульптора П'єра Ле Гро Молодшого. Був також учнем П'єра Гобера, придворного живописця короля Людовика XIV. Разом з тим загальна освіченність Шарля-Адре була низькою.

У 1720 році Шарль-Андре приїжджає до Париж, де 1723 року малює свою першу велику картину «Добрий самаритянин». Він служить помічником свого старшого брата при виконанні різних замовлень, зокрема при реставрації картинної галереї Франциска I в палаці Фонтенбло у 1724 році. Перше замовлення отримав в 1725 році на картину «Сходження Христа під храм» для зали капітулу пріорства Сен-Мартен-де-Шамп. Працював також над створенням декорацій для Паризької опери. За роботу «Яків прибирає своє житло перед від'їздом до Віфлеєму» художник отримує Римську премію Академії мистецтв.

У 1728 році художник приїжджає до Італії. Втім брак державних коштів не дозволив стати пенсіонером Французької академії в Римі. Тут він малює численні полотна на релігійну (наприклад, «Уславлення святого Ісідора», 1729 рік) і міфологічну тематику. Його талант помітив папа римський Бенедикт XIII. Найважливішою його роботою цього періоду залишається «Еней, що перевозить Анхіза» (1729 рік).

У 1732 він прямує з Риму через Флоренцію до Турину, де працює для Карла Еммануїла III, короля Сардинії. Також тут одружується. Створює серію з 11 картин «Звільнений Єрусалим» для королівського палацу в Турині. В його доробку цього періоду є робота «Діана та її німфи» на стелі кімнати королеви з замку Ступініджі. У 1733 році, в зв'язку з війною за польську спадщину, повертається на батьківщину і в 1734 році приїжджає до Парижу.

У 1735 він стає членом Королівської академії мистецтв за картину «Аполлон, що змушує Марсія прясти», в 1737 — професором Академії. У 1736 ван Лоо прикрашає картинами з мисливськими сценками зали Версальського палацу. 1737 року розмалював міфологічними сюжетами десюдепорт палацу Отель Субіз.

У 1740—1750-ті роки створює низку серій картин, присвячених стародавній історії, міфології та релігійній тематиці. У 1744 році малює сценки для кабінету дофіна в Версалі. 1747 року створив алегоричну композицію «Азія» для вітальні готелю Самуеля-Жак Бернарда на вулиці Рю де Бак. У 1747-1748 роках ван Лоо отримує замовлення на два портрета короля і королеви. При французькому дворі він користувався підтримкою королівської фаворитки маркізи де Помпадур і постійно отримував від неї замовлення, зокрема розмальовував її замок Бельвю в 1752—1754 роках.

У 1754 році обирається ректором Королівської академії мистецтв, в 1763 — її директором. У 1750 році художник був зведений у шляхетський стан, в 1751 році — нагороджений орденом св. Михайла. У червні 1762 йому надається титул першого художника короля. У 1764 році ван Лоо здійснив поїздку до Лондону. Помер в 1765 році.

Творчість Перші картини художник створив на релігійні сюжети. Згодом жанри, в яких він працював, були напрочуд різноманітними. Технічна майстерність була винятковою. Ван Лоо писав костюмовані і репрезентативні портрети, декоративні панно, виконував картони для мануфактури гобеленів, писав твори на міфологічні та релігійні сюжети. Він одним з перших став малювати картини в жанрі костюмованих сцен на східні та екзотичні теми: «Відпочинок на полюванні» (для столової в малих апартаментах короля в Фонтенбло), «Концерт султана» і «Паша з коханкою» (обидві — 1737 рік).

Був одним з головних представників «великого стилю», найталановитіших історичних живописців XVIII ст., майстром декоративних композицій, які стали гордістю французького рококо. Найвідомішою картиною в цьому стилі є «Амур, що стріляє з лука», написаною в 1761 році. Цей твір користується неослабним успіхом у глядачів, тому що стріла Амура завжди цілиться в серці глядача, звідки б він не дивився на картину. Інші відомі твори: «Святий Карло Борромео надає причастя прокаженим» (для каплиці Сен-Марсель собору Паризької Богоматері, 1743 рік) «Прекрасна садівниця» (1750 рік), «Поклоніння янголів» (для каплиці Успіння церкви Сен-Сульпіс, 1751 рік) «Іспанський концерт» (1754 рік), «Іспанське читання» (1754—1761 роки).

Незважаючи на успіх і блискучу кар'єру, твори Ванлоо після 1750 року критикували за помпезність і фальш. Намагався поєднати рококо з традиціями минулих майстрів. Стиль цього періоду в творчості ван Лоо характеризується особливою увагою до костюмів, концентрації дії, забарвлення і кольористики, більшої чіткості. Найбільшою робою в цьому напрямку є серія «Життя святого Августина» з 7 частин для хору базиліки Нотр-Дам де Віктуар в Парижі (1748—1755 роки).

Родина Жуль-Сезар-Дені ван Лоо (1743—1821), французький художник

Примітки

Джерела Pierre Rosenberg, Marie-Catherine Salut, Ausstellungskatalog Nizza 1977 Marie-Catherine SAHUT, Catalogue Carle VANLOO, Premier peintre du roi (nice 1705 — Paris 1765), Musée de Nice, Clermont-Ferrand et Nancy, 1977. Colin B. Bailey (Hrsg.): Les Amours des dieux. La peinture mythologique de Watteau à David. Fort Worth et Paris, Kimbell Art Museum et Réunion des musées nationaux, 1991 Jean de Viguerie, Histoire et dictionnaire du temps des Lumières, Paris, Robert Laffont, coll. Bouquins, 2003 (ISBN 978-2-22104-810-8)