Воіслав Нікчевич (18 січня 1935 року, Стубіца (Нікшич), Королівство Югославія — 2 липня 2007 року, Белград, Сербія) — югославський чорногорський лінгвіст та історик літератури, почесний член Дуклянської академії наук і мистецтв, засновник і голова Товариства чорногорсько-хорватської дружби.
Біографія Воїслав Нікчевич народився 18 січня 1935 року в селі Стубіца. Закінчив гімназію в Нікшичі та філософський факультет Загребського університету. 1975 року захистив докторську дисертацію «Молодий Негош: аналітично-компаративні перетини поетичного розвитку».
З 1965 року працював в Нікшицькій педагогічній академії, викладав у Бихацькій і Земунській медичних школах. З 1982 року був професором філософського факультету в Нікшичі та культурологічного факультету в Цетинє.
У кінці 1960-х років Нікчевич приєднався до групи чорногорських інтелігентів, які підтримували тезу про національну самобутність чорногорців і про статус чорногорської мови. Піддавався критиці й був під наглядом з боку влади. Деякі його роботи не публікували з ідеологічних міркувань.
У кінці 1980-х років Нікчевич і група інтелектуалів з Чорногорського лексикографічного видавництва підтримали Міло Джукановича і Моміра Булатовича, які виступали за демократичні реформи та підтримували низку автономних чорногорських організацій (Чорногорське суспільство незалежних письменників, Чорногорський ПЕН-центр і навіть автокефальну чорногорську православну церкву).
У 1990-і роки Нікчевич опублікував низку статей на підтримку теорії про окрему чорногорську мову, з якими виступав у Польщі, Хорватії та Словенії. Як літературознавець, Нікчевич досліджував творчість Петра II Петровича Негоша і таке явище, як Потуріца (колоківальна назва балканських слов'ян, які прийняли іслам і адаптувалися до тюркської культури).
З огляду на історичні джерела, народну творчість і текстологічний аналіз, Нікчевич виступив проти історичної обґрунтованості подібних явищ. Ця теза, попри початковий опір, була прийнята чорногорською історіографією.
Також Нікчевич як професор і завідувач кафедри чорногорської літератури філософського факультету в Нікшичі писав роботи про інші феномени чорногорської літератури, вивчаючи періодизацію, середньовічну літературу (Літопис Попа Дуклянина, Мірославово Євангеліє, Маріїнське Євангеліє), народну літературу (про чорногорських болгар), літературу XIX і XX століть. Викладав слов'янську літературу на своєму факультеті. Він став засновником і першим директором Інституту чорногорської мови та лінгвістики, членом Дуклянської академії наук і мистецтв, президентом Інституту чорногорської мови. Був керівником проєкту «Історія чорногорської літератури», у рамках якого писав другий том своєї фундаментальної роботи «Чорногорська література з найдавніших часів до середини дев'ятнадцятого століття».
Помер 2 липня 2007 року в Белграді, похований в Цетинє.
Досягнення. Відзнаки За свою кар'єру Нікчевич видав близько 600 науково-дослідних робіт у Чорногорії і за кордоном, 16 монографій, одну спільну книгу й 11 збірок прислів'їв і приказок чорногорської мови. З 1982 року — професор філософського факультету. Почесний член Дуклянської академії наук і мистецтва.
Роботи Молодий Негош («Млади Његош») Вивчення дій у «Гірському вінці» Нєгоша («Істрага потуріца у Његошеву Гірському віјенцу») Пиши так, як говориш («Пиши као што зборіш») Історія чорногорської мови («Історіја црногорског језіка») — два томи Правопис чорногорської мови Чорногорське літературне перехрестя («Црногорска књіжевна раскршћа») Штокавська діасістема («штокавський діјасістем») Граматика чорногорської мови («Граматика црногорског језіка») Дослідження потуріц — міф чи реальність («Істрага потуріца — міт або стварност») Любішин мовна кузня («Љубішіна језічка ковніца») Дослідження в галузі мовознавства («Језікословне студіје») Дослідження в галузі кроатістікі («Кроатістічке студіје») Мовні та літературні теми («Језічке і књіжевне темі») Історія чорногорської літератури від виникнення писемності до XIII століття («Історіја црногорске књіжевності од почетака письмового до XIII віјека») Вірші («П (ј) есме»)
Література Др Крсто Пижурица, Војислав П. Никчевић као његошолог, Цетиње 2006. Жарко Л. Ђуровић, Бард црногорског језика, Цетиње 2006. LINGUA MONTENEGRINA. časopis za jezikoslovna, književna i kulturna pitanja. Broj 3., 2009.