Геліоконцентра́тор (від геліо… і — «з, разом», — «центр, осередок») — пристрій для концентрації променевої енергії Сонця; підвищує у 100-10 000 разів густину енергії сонячного випромінювання. Основна частина геліоконцентратора — одне або декілька дзеркал чи лінз, які збирають (фокусують) сонячні промені.
Історія Геліоконцентратори відомі давно (ВРЕ згадує пристрої, створені Архімедом, Т. П. Бюффоном, А. Л. Лавуазьє). В СРСР перший великий геліоконцентратор у вигляді параболоїда діаметром 10 м створено 1946 року в Ташкенті. Подібні йому параболоїдні геліоконцентратори споруджено у Франції, США і Японії. У Франції, наприклад, 1968 року почала діяти найбільша сонячна піч з параболоїдним геліоконцентратором діаметром 54 м.
Сучасний стан Станом на 2021 рік глобальна встановлена потужність концентрованої сонячної енергії становила 6,8 ГВт. Станом на 2023 рік із включенням трьох нових проектів CSP у будівництво в Китаї та в Дубаї в ОАЕ загальна потужність становить 7,5 ГВт. Національна лабораторія відновлюваної енергії США (NREL) підтримує повну базу даних про поточний стан усіх станцій CSP у всьому світі, незалежно від того, будуються, зупиняються чи діють. Дані містять такі детальні відомості, як потужність, тип компонентів силового блоку, кількість годин зберігання теплової енергії та розміри турбін.
Див. також
Геліостат Сонячний колектор Сонячна архітектура
Примітки
Література