Ніна Тимофіївна Гнілицька (1916—1941) — радянська військова розвідниця. Учасниця німецько-радянської війни. Герой Радянського Союзу (1943, посмертноУказ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза начальствующему и рядовому составу Красной Армии» от 31 марта 1943 года // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик : газета. — 1943. — 9 апреля (№ 14 (220)). — С. 1). Стрілець 465-ї окремої мотострілецької роти 383-ї стрілецької дивізії 18-ї армії Південного фронту. Червоноармійка.

Життєпис Ніна Тимофіївна Гнілицька народилася 1 серпня (19 липня за старим стилем) 1916 року в селі Княгинівка Таганрізького округу Області Війська Донського Російської імперії (нині селище міського типу Краснолуцької міської ради Луганської області) в робітничій родині Тимофія Макаровича та Ірини Андріївни Гнілицких. Росіянка.

Закінчила сім класів місцевої сільської школи. З 1932 року працювала на шахті № 22-4 біс вибірницею породи, відкатницею та телефоністкою. Перед війною закінчила курси з вивчення основ протиповітряної і протихімічної оборони (ПВХО).

1 листопада 1941 року село Княгинівка було окуповано німецько-фашистськими військами. Ніна Гнілицька сховала у себе в будинку, червоноармійця, що потрапив в оточення, і в темряві супроводжувала військовика до розташування його військової частини, прихопивши у німців три підводи з кіньми. Володіла стрілецькою зброєю і гранатами, методами надання першої медичної допомоги і добре знала місцевість. Тому 2 листопада була зарахована добровольцем до 465-ї окремої мотострілецької розвідувальної роти 383-ї стрілецької дивізії 18-ї армії Південного фронту.

У ніч з 6 на 7 листопада 1941 рокуДата з представлення до ордену Червоної Зірки. Подання до звання Героя Радянського Союзу датує ці події 5 листопада 1941 року. Ніна Гнілицька провела групу розвідників до рідного села. В ході нічного бою був поранений один з розвідників. Рядова Ніна Гнілицька винесла його з поля бою і надала першу допомогу. 11 листопада, будучи в розвідці за лінією фронту, вона зібрала цінні розвідувальні дані про дислокацію військ противника в селах Княгинівка, Андріївка та ВеселеСела Краснолуцького району Ворошиловградської (нині Луганської) області., а також виявила розташування німецьких військ в районі села Корінне, що дозволило запобігти захопленню німцями електростанції у селищі Штергрес (нині м. Міусинськ)Назва міста Міусинська до 1965 року..

12 листопада 1941 року вона брала участь у п'ятигодинному бою за селище нарівні з чоловіками. У вирішальним момент бою рядова Ніна Гнілицька обійшла противника з тилу і відкрила вогонь, викликавши паніку серед німців, що дозволило роті перейти в контратаку і відкинути супротивника. В ході бою Ніна Гнілицька особисто знищила 10 німецьких солдатів і надала допомогу чотирьом пораненим червоноармійцям. Вдень 13 листопада 1941 року розвідниця знову перейшла лінію фронту і зібрала розвідувальні дані про систему оборони німців на північній околиці села Княгинівка, а також виявила будинок в якому німецькі солдати влаштовували нічліг. Вночі 14 листопада 1941 року вона брала участь у нальоті на рідне село, в ході якого було знищено 12 німецьких солдатів. Також було захоплено зброю, важливі штабні документи та контрольний полонений.

У грудні 1941 року 383-я стрілецька дивізія готувалася перейти в контрнаступ. З метою уточнення німецьких позицій і виявлення прихованих вогневих точок групі розвідників під командуванням політрука роти Спартака Железного було доручено провести розвідку боєм біля села Княгинівка. До складу групи увійшла також і рядова Ніна Гнілицька, бо добре знала прилеглу місцевість. Вночі 10 грудня 1941 року група С. Железного вийшла на північну околицю села і ув'язла в бою. Стрілецький підрозділ, який мав прикривати розвідгрупу, виконати бойову задачу не зумів, в результаті чого група Железного потрапила в оточення. На пропозицію здатися бійці відповіли відмовою, вважаючи за краще смерть фашистському полону.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 31 березня 1943 року за зразкове виконання завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками і проявлені при цьому відвагу і геройство, червоноармійцеві Гнілицькій Ніні Тимофіївні було присвоєно звання Героя Радянського Союзу посмертно.

Похована в братській могилі в місті Вахрушеве (нині Боково-Хрустальне) Луганської області.

Нагороди

Медаль «Золота Зірка» (31.03.1943, посмертно). Орден Леніна (31.03.1943, посмертно). Медаль «За відвагу» (14.12.1941).

Пам'ять

Бюст Героя Радянського Союзу Ніни Гнилицької встановлено на Алеї героїв в місті Красний Луч (нині - Хрустальний) Луганської області. Ім'ям Героя Радянського Союзу Ніни Гнілицької названі вулиці в містах Донецьк і Красний Луч (нині - Хрустальний) Луганської області. Пам'ятний знак встановлено на місці загибелі розвідгрупи Спартака Железного у селі Княгинівка Краснолуцької (нині Хрустальної) міської ради Луганської області

Література

Гнилицкая Нина Тимофеевна // Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — Москва: Воениздат, 1987. — Т. 1 /Абаев — Любичев/. — С. 331. — 911 с. — 100 000 экз. — ISBN отс., Рег. № в РКП 87-95382. В. Гавриленко. Шахтёрка-разведчица . // Героини. Вып. I. (Очерки о женщинах — Героях Советского Союза). . — М: Политиздат, 1969. Гнилицкая Нина Тимофеевна // Разведка и контрразведка в лицах — Энциклопедический словарь российских спецслужб / Автор-сост. А. Диенко. — М: Русскій міръ, 2002. — 608 с. Романов Н. Д. Лобастые романтики мои: Клуб «Подвиг». . — Красный Луч: Пресса, 1998. — ISBN 966-95089-6-7. Трокаев А. А. Подвиг на шахтёрской земле: Очерки о советских воинах, совершивших высший ратный подвиг. — Донецк: Донбас, 1983. — С. 18-23. — 208 с. Алещенко Н. М. Долг и подвиг: пособие для учащихся. — М: Просвещение, 1981. — С. 25-37. — 176 с.

Примітки

Документи

№ в базе данных , , , , ,

Посилання

Видео.