Повітряна битва за Кубань

Повітряна битва за Кубань () — вживаний у радянській історіографії термін, яким позначається складова частина битви за Кавказ, що складалася із серії великомасштабних боїв радянської та німецької авіації у квітні — червні 1943 року над низов'ями річки Кубань, Таманським півостровом і Новоросійськом в роки німецько-радянської війни. Основною метою вищезазначених боїв було захоплення стратегічного панування в повітрі над плацдармом німецьких військ на Кубані.

Одна з найбільших повітряних битв на радянсько-німецькому фронті та за часів Другої світової війни в цілому: запеклі повітряні бої тривали безперервно багато годин з широким нарощуванням сил з обох сторін, в окремі дні відбувалося до 50 групових повітряних боїв за участю 30-50 літаків з кожного боку.

Історія битви

Склад сторін

СРСР ВПС Північно-Кавказького фронту (командувач генерал-майор Вершинін К. А., з 24 квітня під оперативним керівництвом маршала авіації Новикова О. О.) 4-та повітряна армія (генерал-майор авіації Науменко М. Ф., з 24 квітня 1943 року — генерал-лейтенант авіації Вершинін К. А.) 216-та змішана авіаційна дивізія; 8-ма гвардійська винищувальна авіаційна дивізія; 229-та винищувальна авіаційна дивізія; 230-та штурмова авіаційна дивізія; 218-та нічна бомбардувальна авіаційна дивізія; 219-та бомбардувальна авіаційна дивізія; 5-та повітряна армія (генерал-лейтенант авіації Горюнов С. К.; 24 квітня управління армії переведене до Степового військового округу, авіаційні частини передані до 4-ї повітряної армії) 236-та винищувальна авіаційна дивізія; 295-та винищувальна авіаційна дивізія; 287-ма винищувальна авіаційна дивізія (прибула 17 квітня); 132-га бомбардувальна авіаційна дивізія; ВПС Чорноморського флоту (командувач генерал-майор авіації Єрмаченков В. В.) 4-та винищувальна авіаційна дивізія ВПС ВМФ; 63-тя важкобомбардувальна авіаційна бригада далекої дії ВПС ВМФ; 11-та штурмова авіаційна бригада далекої дії ВПС ВМФ. У другій половині квітня 1943 року до складу авіаційного угруповання ВПС СРСР були передані додаткові авіаційні з'єднання з резерву Ставки ВГК: 3-й винищувальний авіаційний корпус (генерал-лейтенант Савицький Є. Я.) 265-та винищувальна авіаційна дивізія; 278-та винищувальна авіаційна дивізія; 2-й бомбардувальний авіаційний корпус (генерал-майор Ушаков В. О.) 223-тя бомбардувальна авіаційна дивізія; 285-та бомбардувальна авіаційна дивізія; 2-й змішаний авіаційний корпус (генерал-майор Єрьоменко І. Т.) 201-ша винищувальна авіаційна дивізія; 235-та винищувальна авіаційна дивізія; 214-та штурмова авіаційна дивізія; 6-й авіаційний корпус далекої дії (генерал-майор Тупіков Г. М.; сформований у травні 1943 року) 62-га авіаційна дивізія далекої дії; 50-та авіаційна дивізія далекої дії.

Німеччина 4-й повітряний флот (командувач генерал-фельдмаршал Вольфрам фон Ріхтгофен; штаб — Дніпропетровськ) I повітряний корпус (генерал авіації Гюнтер Кортен; штаб — Сімферополь) 3-тя винищувальна ескадра «Удет» 52-га винищувальна ескадра 51-ша бомбардувальна ескадра «Едельвейс» 55-та бомбардувальна ескадра «Грейф» 2-га ескадра пікіруючих бомбардувальників «Іммельман» IV./ZG1 III./KG4 I./St.G.3 III./St.G.77 II./Sch.G.1 IV повітряний корпус (генерал авіації Курт Пфлюгбайль; штаб — Сталіно) 27-ма бомбардувальна ескадра «Больке» з I./KG100 VIII повітряний корпус (генерал авіації Мартін Фібіг, з 21 травня 1943 р. генерал-майор Ганс Зайдеманн; штаб — Полтава) I зенітний корпус (генерал-полковник Отто Десслох) 9-та зенітна дивізія 15-та зенітна дивізія

Хід битви На початку квітня 1943 року радянські війська, володіючи перевагою в силах і засобах над противником, почали наступальну операцію з метою завершити звільнення Північного Кавказу. Нестачу наземних сил керівництво вермахту вирішило компенсувати масованим застосуванням авіації. З цією метою до середині квітня воно зосередило на аеродромах Криму і Тамані 820 літаків 4-го повітряного флоту (510 бомбардувальників, 250 винищувачів і 60 розвідників), а також перекинуло до цього регіону до 200 бомбардувальників, що базувалися на Донбасі і в південній Україні. У складі цієї авіаційного угруповання були кращі частини, укомплектовані досвідченими льотчиками і літаками нової модифікації Ме-109G і FW-190A5.

Радянське командування, намагаючись досягти мети наступальної операції та остаточно розгромити німецьку 17-ту армію генерал-полковника Ріхарда Руоффа, блоковану на Таманському півострові, вирішило забезпечити успіх наземного наступу шляхом завоювання панування в повітрі в першу чергу. Для досягнення визначеної мети з боку Червоної армії у боях брали участь авіація Північно-Кавказького, частково Південного і Південно-Західного фронтів, Чорноморського флоту, а також частини авіації дальньої дії. На початок активних бойових дій у повітрі, німці, маючи певну перевагу в авіації, оперативно панували в повітрі, і намагалися утримати такий стан. Виходячи з розстановки сил на цьому напрямку з резерву Ставки ВГК було перекинуто на Кубань 3 авіаційних корпуси і окрема винищувальна дивізія, довівши в такий спосіб чисельність свого авіаційного угруповання до 1048 бойових літаків (508 бомбардувальників, 170 штурмовиків, 370 винищувачів).

17-24 квітня 1943 року сталося перше зіткнення в період боїв на плацдармі в районі Мисхако на Малій землі. У повітряній битві взяло участь близько 650 німецьких літаків та 500 радянських. 29 квітня-10 травня відбулися наступні битви в районах станиці Кримська.

26 травня радянські 56-та і 37-ма армії Північно-Кавказького фронту перейшли в наступ у районі станиць Київська та Молдаванська з метою прориву «Блакитної лінії» оборони противника. З метою забезпечення дій сухопутних військ з повітря радянське командування організувало масовану авіаційну підтримку, в якій брало участь 338 літаків, у тому числі 84 бомбардувальники, 104 штурмовики і 150 винищувачів. За перші шість годин бою радянські війська просунулися на ділянці прориву на глибину 3-5 км, захопивши першу і другу позиції німецьких військ. Масштабні бої в повітрі тривали до 7 червня.

Див. також Історія повітряної війни Панування в повітрі Стратегічна повітряна оборона Рейху Блакитна лінія (система укріплень) Лондонський бліц Операція «Флакс» Операція «Френтік»

Примітки Виноски

Джерела

Джерела Воздушные сражения на Кубани 1943 Начало воздушного сражения на Кубани

Посилання Воздушное сражение на Кубани БИТВА ЗА КУБАНЬ И «ГОЛУБУЮ ЛИНИЮ» (ВЕСНА-ЛЕТО 1943 г.) Кубань-43. Битва за небо

Література Крещение огнём. Воздушные бои на Кубани, апрель-июнь 1943 года. (3-й истребительный авиакорпус в воздушных боях на Кубани). Евгений Порфирьев. Краснодар, 2013 год. Залесский К. А. Вооружённые силы III Рейха. Полная энциклопедия. Вермахт, люфтваффе, кригсмарине. — М.: Эксмо, 2008. — 944 с. — 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-73-0. Коллектив авторов (управление разведки ВВС Великобритании). Боевые операции люфтваффе 1939—1945 = Rise and fall of the German Air Force: 1933—1945. — М.: Яуза—Пресс, 2008. — 600 p. — 5000 экз. — ISBN 978-5-9955-0028-5.