КубаньМапа Кубанської області, початок XX ст.Герб Кубані (за Битинським)Мовний склад населення Кубанської області за переписом 1897 рокуРелігійний склад населення Кубані за переписом 1897 рокуУкраїнці у відсотках до всього населення Кубані за переписом 1926 року. До межі України входила Кубань, яка була заявлена делегацією УНР на Паризькій мирній конференції в 1919-20 роках Кубань (КубанщинаРудницький С. Л. «Карта України». — Відень: Фрейтаг і Берндт, 1918., Кубанська область) — історичний регіон на Північному Кавказі, в долині річки Кубань та її приток. З кінця XVIII ст., після геноциду черкесів, заселена українцями, зокрема запорізькими козаками. З 1860 року під назвою Кубанська область адміністративно-територіальна одиниця Російської імперії, земля Кубанського козацького війська. Історичним центром Кубані є місто Краснодар.
Сьогодні це територія Краснодарського, Ставропольського країв, Адигеї, Ростовської області і Карачаєво-Черкесії Російської Федерації.
Географія Територія Кубані охоплює Краснодарський край, Адигею і частину територій Ростовської області, Ставропольського краю і Карачаєво-Черкесії.
Важливі міста історичного краю: Краснодар Єйськ Темрюк Слов'янськ-на-Кубані Армавір Невинномиськ Анапа
Історія
За часів Візантії у 500–600 рр. тут уперше з'явилися руси з Подніпров'я, які згодом (965 р.) захопили Тмуторокань, — тут постало Тмутороканське князівство. Переселення в 1792 році козаків Чорноморського козацького війська з України (сформоване в 1787 році за ініціативою Григорія Потьомкіна з решти розформованого Запорізького козацького війська). У 1797 р. відбулося повстання козаків Чорноморського козацького війська, відоме як Перський бунт. Від 30 квітня по 3 травня 1917 року у Катеринодарі відбулися збори козацтва, на яких утворився козацький уряд — Кубанська Військова Рада. 16 лютого 1918 року Законодавча Рада проголошує Кубанську Народну Республіку, а через декілька днів по закінченні сесії нарада членів Ради ухвалює резолюцію «Про прилучення Кубані на федеративних умовах до України»Вадим Скуратівський Украинская Кубань Столичные новости, № 44, (192) 27 ноября — 03 декабря 2001. Грошами періоду незалежності Кубані в 1918—1920 роках залишався російський рубль (карбованець). Державним банком Кубані у Катеринодарі планувалось випустити власні кубанські гроші. Війна з більшовиками і боротьба за владу з денікінцями не дало збутися планам.
У 1933 р. був Голодомор. Голодомор на Кубані був не менш суворий, ніж в інших українських етнічних земляхhttp://old.fstanitsa.ru/4/58_1.shtml. Під час Перебудови розпочалося відродження кубанського козацтва. Влітку-восени 1991 року на колишній території Кубанської Народної Республіки було проголошено декілька козацьких республік: Армавірська, Зеленчуцько-Урупська та Баталпашинська, причому останні дві об'єдналися у Козацьку Верхню Кубань. З них фактичну владу мала тільки Зеленчуцько-Урупська козацька республіка, яка проіснувала півроку.
Адміністративно-державні утворення на теренах Кубані
Античність Боспорське царство
У добу Київської Русі Тмутороканське князівство
Середньовіччя Черкесія Мала Ногайська Орда
У добу козацької України Чорноморське козацьке військо Кубанське козацьке військо
У добу Визвольних Змагань Кубанська Народна Республіка Український національний рух на Кубані в 1917—1920 рр.
Населення
Рідна мова населення Кубанської області за даними перепису 1897 року: Відділ Разом Українська Російська Інша Відділ Українська Російська Інша Катеринодарський відділ245 173126 94183 75134 481Катеринодарський відділ51,8 %34,2 %14,1 % Баталпашинський відділ215 40058 42190 30566 674Баталпашинський відділ27,1 %41,9 %31,0 % Єйський відділ277 300205 06365 4496 788Єйський відділ73,9 %23,6 %2,4 % Кавказький відділ249 182114 037127 3857 760Кавказький відділ45,8 %51,1 %3,1 % Лабинський віддл305 73357 850229 95417 929Лабинський віддл18,9 %75,2 %5,9 % Майкопський відділ283 11788 588161 23033 299Майкопський відділ31,3 %56,9 %11,8 % Темрюцький відділ342 976257 91858 66026 398Темрюцький відділ75,2 %17,1 %7,7 % Кубанська область 1 918 881 908 818 816 734 193 329 Кубанська область 47,4 % 42,6 % 10,1 %
Національний склад Кубанського округу за даними перепису 1926 року: Національність Чисельність Частка українці1,550,72967,5 % росіяни607,22035,0 % вірмени11,0071,2 % білоруси2,1100,4 % німці2,0500,3 % Всього 2,157,949 100,0 %
Національний склад серед міського та сільського населення у 1926 році: Національність Чисельність міських жителів Частка у міському населенні Чисельність сільських жителів Частка у сільському населенні українці 64 465 31,4 % 850 985 67,2 % росіяни113 64055,3 %384 46230,3 % вірмени14 0606,8 %6 9630,5 % білоруси3 4031,7 %5 0310,4 % німці1 2810,6 %5 9740,5 % Всього 205 478 100,0 % 1 267 070 100,0 %
Відомі українці, пов'язані з Кубанню
Народилися на Кубані
Кухаренко Яків Герасимович (1800, Катеринодар, Чорноморське козацьке військо —1862) — український письменник. Наказний отаман Чорноморського козацького війська. Друг Тараса Шевченка. Похований у Катеринодарі. Вареник Василь Степанович (1816, Чорноморське козацьке військо —1893, Катеринодар, Кубанська область) — кубанський письменник. Автор гумористичних оповідань «Мова про хузію» та «Великодня п'ятниця». Був відомий під прізвиськом «кубанський Цицерон»Роман Коваль. Неповний список українських діячів Кубані. Дмитрий Грушевский. Кубано-украинские книжные связи на имперском, советском и постсоветском пространствах. // Кубань — Україна: питання історико-культурної взаємодії. Випуск V. Краснодар — Київ, 2011. С. 82-83. . Ерастов Степан Іванович (1856, Катеринодар — 1933, Сухумі) — український громадсько-політичний діяч, меценат українського культурного руху на Кубані, один із засновників Української Центральної Ради. Мова (Лиманський) Василь Семенович (1842, Солодкий Лиман, Чорноморське козацьке військо —1891, Катеринодар, Кубанська область) — український письменник. Класик української кубанської літератури. Щербина Федір Андрійович (1849, Новодерев'янківська, Чорноморське козацьке військо —1936) — український і російський науковець, дослідник козацького життя на Кубані, політичний діяч Кубанської Народної Республіки, член Наукового товариства імені Шевченка, професор Української господарської академії в Чехії. Похований у Краснодарі. Бардіж Кіндрат Лукич (1868, Брюховецька, Катеринодарський округ, Кубанська область —1918, Туапсе, Чорноморська губернія) — урядовий діяч Кубанської Народної Республіки, прибічник ідеї соборності українських земель. Бич Лука Лаврентійович (1870, Павлівська, Єйський повіт, Кубанська область —1945) — політичний діяч Кубанської Народної Республіки, Голова уряду Кубанської Народної Республіки у 1917—1918 рр., Голова Кубанської Законодавчої Ради у 1920 р. Ректор і викладач Української господарської академії у Подєбрадах. Півень Олександр Юхимович (1872, Павлівська, Єйський повіт, Кубанська область —1962) — український поет-гуморист. Автор збірок «Сім кіп брехеньок», «Чорноморські витребеньки, або Три мішки гречаної вовни», «Весела козацька старовина», «Веселим людям на втіху», «Торбина сміху та мішок реготу», «Козацькі жарти та сміхи усім людям для втіхи», «Смійся, регочись та за боки берись» та ін.Роман Коваль. Олександр Півень. Веселий чоловік трагічної долі. // Нариси з історії Кубані. . Безкровний Кузьма Якимович (1877, Охтирська, Темрюцький повіт, Кубанська область —1937) — український громадський та політичний діяч, міністр внутрішніх справ Кубанської Народної Республіки. Рябовіл Микола Степанович (1883, Дінська, Катеринодарський повіт, Кубанська область —1919) — український політичний діяч на Кубані, Голова Кубанської Законодавчої Ради у 1917—1919 рр. Манжула Степан Федорович (1885, Дінська, Катеринодарський повіт, Кубанська область — після 1945) — політичний діяч Кубанської Народної Республіки, палкий прихильник об'єднання Кубані з незалежною Україною. Волох Омелян Іванович (1886, Калниболотська, Єйський повіт, Кубанська область —1937) — військовий діяч часів Епохи Визвольних Змагань. Іванис Василь Миколайович (1888, Настасівська, Темрюцький відділ, Кубанська область —1974) — український державний та громадський діяч, Голова уряду Кубанської Народної Республіки та Військовий отаман Кубанського козацького війська у 1920 році. Палкий прихильник об'єднання Кубані з Україною. Штепа Павло (1897, Новодмитріївська, Катеринодарський відділ, Кубанська область —1983) — український письменник, автор резонансних досліджень щодо відмінностей між росіянами та українцями «Українець і москвин: дві протилежності», «Московство: його походження, зміст, форми й історична тяглість». Щербина Никифор (1900, Старокорсунська, Катеринодарський відділ, Кубанська область —1977) — український поет. Теліга Михайло Якович (1900, Охтирська, Темрюцький відділ, Кубанська область —1942) — український громадський та політичний діяч, кубанський бандурист. Горбачов Михайло Сергійович (1931, Привольне, Медвеженський район, Північно-Кавказький край) — останній керівник Радянського Союзу. Предки Горбачова з боку матері (на прізвище Гопкало) були переселенцями з Чернігівщини та ХарківщиниПетро Антоненко. Горбачов: Перебудова. // Телерадіокомпанія «Svoboda.FM», 1.03.2011 р. Николай Зенькович. «Самые секретные родственники». М., 2005, с. 81. . Згідно зі статистичними даними на 1873 р., село Привольне (Привільне), де народився Горбачов, було за національним складом українським«Ставропольская губерния. Список населенных мест по сведениям 1873 года», издание Ставропольского Губернского Статистического Комитета, 1874 г. .
Пов'язані з Кубанню життям та працею Мстислав Хоробрий (бл. 983—1036) — син Володимира Великого, перший князь Тмутороканського князівства, перший князь Чернігівського князівства з династії Рюриковичів. Чепіга Захарій Олексійович (1725—1797, Катеринодар, Чорноморське козацьке військо) — кошовий отаман Чорноморського козацького війська у 1788—1797 рр. Саме за часів його отаманування запорізькі козаки переселилися з Придністров'я на Кубань. Головатий Антін Андрійович (1732 або 1744—1797) — один із засновників чорноморського козацтва. Кошовий отаман Чорноморського війська у 1797 році. Рубець Олександр Іванович (1837—1913) — український фольклорист та хоровий диригент, збирач народних пісень. У 1868 і 1874 (за дорученням Петербурзької консерваторії) рр. збирає українські пісні на Кубані. Дикарів Митрофан Олексійович (1854—1899, Катеринодар, Кубанська область) — український фольклорист, етнограф, мовознавець, «основоположник кубанської етнографії». Жарко Яків Васильович (1861—1933, Краснодар, Північно-Кавказький край) — український поет та громадський діяч. Трильовський Кирило Йосифович (1864—1941) — засновник товариства «Січ» і січового руху в Галичині. 1902 року, використовуючи ноти до поклику, яким запорожці колись скликали на військову раду, і які він отримав з Кубані, К. Трильовський створив відому стрілецьку пісню «Гей, там на горі Січ іде». Міхновський Микола Іванович (1873—1924) — український політичний і громадський діяч, борець за «самостійну суверенну Україну, соборну, цілу і неподільну, від Сяну по Кубань» («Credo молодого українця»). У 1920—1924 рр. жив у станиці Полтавській, де учителював та займався українізацієюВолодимир Сергійчук. Трагедія кубанської станиці Полтавська як свідчення геноциду українства. // «Дзеркало тижня», 12 грудня 2008. Роман Коваль. «Від гір Карпатських аж по Кавказькі». // Нариси з історії Кубані. . Кошиць Олександр Антонович (1875—1944) — український хоровий диригент, композитор, етнограф та письменник-мемуарист. У 1903—1905 рр. збирав і записував козацькі пісні на Кубані, які згодом опублікував у збірці «500 кубанських народних пісень»Роман Коваль. Олександр Кошиць і Кубань. // Нариси з історії Кубані. . Боржинський Федір Кіндратович (1879—1919) — український дипломат, перший посол Української Держави в Кубанській Народній Республіці. Підступно вбитий російськими білогвардійцями.