Олекса́ндр Сергі́йович Дави́дов (26 грудня 1912, Євпаторія — 19 лютого 1993, Київ) — український радянський фізик-теоретик, академік АН УРСР (1964).
Біографія Народився 26 грудня 1912 року в Євпаторії. Закінчив Московський університет (1939). 1945–1953 — робота в Інституті фізики АН УРСР. 1953–1956 — завідувач відділу Фізико-енергетичного інституту в Обнінську. 1954–1964 — професор, завідувач кафедри Московського університету. 1964–1966 — завідувач відділу Інституту фізики АН УРСР. 1966–1973 — завідувач відділу Інституту теоретичної фізики АН УРСР. 1973–1988 — директор цього ж інституту.
Помер 19 лютого 1993 року. Похований у Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 52).
Наукова діяльність Основні наукові праці — у галузі теорії твердого тіла, атомного ядра, теоретичної біофізики.
Першим поширив (1948) поняття екситону на молекулярні кристали складної структури та вказав їх вирішальну роль, яку вони відіграють у процесах поглинання світла, люмінесценції та фотопровідності. Довів, що навіть незначна молекулярна взаємодія здебільшого суттєво змінює енергетичний спектр реального кристалу, та приводить до розщеплення невироджених молекулярних термів у кристалах («Давидівське розщеплення»).
Першим увів в 1951 поняття деформуючих екситонів. Вивчав явище домішкового поглинання світла кристалами і розробив в 1952 теорію цього явища. У 1966 за теоретичні дослідження екситонів у кристалах нагороджений (спільно з іншими) Ленінською премією.
1958 — разом з Г. Ф. Філіповим сформулював та розвинув основні положення моделі жорсткого неаксіального ротатора, яка дозволила пояснити багато закономірностей у спектрах низьких збуджень великої групи несферичних ядер.
1960 — разом з О. О. Чабаном розробив модель колективних збуджень із врахуванням деформованості форми ядра при його обертанні. В результаті Давидовим була розвинута (1958–1960) теорія колективних збуджених станів несферичних ядер, яка враховувала порушення аксиальної симетрії ядер (Теорія неаксиальних ядер Давидова, Державна премія України в галузі науки і техніки, 1969).
1973–1976 — розробив теорію солітонів, на основі якої розвинув модель скорочення м'язів.
Нагороди, почесні звання Лауреат Ленінської премії (1966). Лауреат Державної премії Української РСР в галузі науки і техніки (1969). Герой Соціалістичної Праці (1982). Орден Леніна (1971, 1982). Медаль «За трудову доблесть» (1961). Заслужений діяч науки УРСР.
Див. також «Давидівське розщеплення» Теорія неаксіальних ядер Давидова Премія НАН України імені О. С. Давидова
Бібліографія
Джерела та література Ю. О. Храмов. Давидов Олександр Сергійович // Алинин А. Я. Его жизнь — физика: Документальная повесть. — : Молодь, 1982. — 128 с.
Міжнародна конференція, присвячена 90-річчю від дня народження О. С. Давидова (Київ, 9—15 грудня 2002 р.)
Посилання