Лакв'єти (, тьи-ном. 雒越, або 駱越, або 貉越) — давній в'єтський народ, що населяв рівнинні землі на півночі сучасного В'єтнаму, зокрема, болотисті родючі землі в дельті Червоної річки.

Легенди У в'єтнамській міфології Lạc, гігантська, схожа на журавля, пташка, що явилася давнім племенам на півдні Китаю і вела їх під час важкої подорожі до північного В'єтнаму. Пізніше цей таємничий птах був зображений на витончених бронзових барабанах з північної в'єтнамської Донгшон. Предки народу Lạc називали себе Lạc Việt на честь птаха.

Згідно з в'єтнамськими легендами, лакв'єти вийшли з околиць озера Дунтінху. Найстаріші джерела, що містять інформацію про лакв'єтів, — «Записи про [землі] за межами Цзяочжоу» (Giao Châu Ngoại Vực Ký, 交州外域记, Зяотяу нгоай вик кі) IV століття і Тхюї кінь тю (Thủy Kinh Chú) VI століття. У них йдеться про те, що лакв'єти обробляли землю , працювали з бронзою, носили зелений одяг.

Історія

Лакв'єти входили до числа ста стародавніх юеських племен, були носіями бронзової добиAnh Tuấn Hoàng Silk for Silver: Dutch-Vietnamese Relations, 1637—1700 с. 12 2007 «People of Lạc Việt.» . Загальний ареал проживання, ймовірно, був більшим і простягався від південної частини сучасного Гуандуна на північному сході до Гуансі-Чжуанського автономного району на північному заході, оскільки лакв'єти і аув'єти, за деякими даними, є предками китайського народу чжуанів.

Лакв'єти заснували державу Ванланг у 3-му тисячолітті до н. е. (за іншими даними — в VII ст. до н. е.). Правителі Ванланг заснували династію Хонг-банг .

Лакв'єти торгували з гірськими племенами аув'єтів до 258—257 року до н. е., коли правитель Аув'єту Тхук Фан завоював Ванланг і об'єднав його з Аув'єтом, назвавши країну Аулак, за назвами племен, що увійшли до неї.

Походження назви

Етимологія етноніма Lạc є невизначеною; хоча багато вчених включають його в смислове поле «вода»; китайські дослідники зазначають, що поля Lạc залежали від систем кервання водою, таких як припливно-зрошувальна та осушувальна, а що волога, заболочена дельта Червоної річки була придатною для сільського господарства. Японський учений Гото Кімпеї пов'язує Lạc з в'єтнамським іменником(ами) lạch~rạch — «канава, канал, водний шлях»Keith Taylor (1983). The Birth of Vietnam, University of California Press. Berkeley, Los Angeles. p. 10. Note 50. В'єтнамський учений Ву Те Нгок (Vũ Thế Ngọc) цитує думку Нгуєна Кім Тана (Nguyễn Kim Thản), що Lạc просто означає «вода» і є порівнянним з фонетично подібними елементами у двох сполуках nước rạc (букв. «потік (припливна) вода») & cạn rặc (букв. «абсолютно висушений (зневоднений)»); дійсно, у Вільному в'єтнамському словнику Хо Нгок Дюка (Hồ Ngọc Đức) rặc пояснено як «означає припливну воду при падінні». Однак сам Vũ порівнює Lạc із загальнов'єтнамським іменником nước («вода»), а також його австроазійськими когнатами, такими як стієнгське đaák, седангське đák, đạ, когоське đa тощо (всі з * ɗaːk).

Примітки