Авер'янов Петро Іванович (; 1867–1937) — російський військовий діяч і військовий сходознавець, генерал.

Протягом 15 років був провідним фахівцем Генерального Штабу з турецького питання й знавцем азійської Туреччини та турецької армії. Склав військово-географічний огляд кавказько-турецького театру військових дій. У 1899 році здійснив поїздку на Північний Азербайджан, в 1900 році опублікував дослідження з курдського питання. За чотири роки, проведені в м. Ерзурумі в якості військового аташе, добре вивчив турецькі збройні сили. У 1908 році здійснив поїздку в м. Стамбул, зібрав цінні відомості про стан турецької армії, про настрої в офіцерському середовищі, політиці турецького уряду щодо християнського населення Малої Азії Аверьянов Петр Иванович (1867—1937) — выпускник Тифлисского кадетского корпуса .

Життєпис Син титулярного радника Івана Авер'янова. Народився 5 жовтня 1867 року. Православний.

Освіту здобув у Тіфліському кадетському корпусі.

На службу в Російську імператорську армію вступив 01.10.1885. 13.10.1885 поступив на навчання і завершив навчання у Миколаївському інженерному училищі (1888). Випущений підпоручиком (09.08.1888) в 1-й Кавказький саперний батальйон. Поручик (11.08.1890). Закінчив Миколаївську академію Генерального Штабу (1894 р.; по 1-му розряду). Штабс-капітан (18.05.1894). Був на службі при Петербурзькому військовому окрузі. Обер-офіцер для доручень при штабі Кавказького військового округу (26.11.1894-31.03.1898). Капітан Генерального Штабу (24.03.1896). У 1897 був відряджений за кордон Російської імперії (здебільшого перебував на службі при російському посольстві в Туреччині). Обер-офіцер для особливих доручень при командуючому військами Кавказького військового округу (31.03.1898-22.04.1900). Цензове командування ротою відбував у 4-му Кавказькому стройовому батальйоні (15.12.1898-15.12.1899). Штаб-офіцер для особливих доручень при командуючому військами Кавказького військового округу (22.04.1900-10.07.1901). Підполковник (06.12.1900). Секретар російського Генерального консульства в м. Ерзурумі (10.07.1901-31.05.1905). Полковник (06.12.1904). Начальник штабу (31.05.1905-28.06.1906). Цензове командування батальйоном відбував у (01.05.-01.09.1906). Діловод Головного Управління Генерального Штабу — ГУ ГШ (28.06.1906-17.04.1908; в розвідувальному відділенні). Командир (17.04.1908-12.06.1910). Обер-квартирмейстер ГУ ГШ (12.06.1910-27.03.1914). Генерал-майор (1910; 06.12.1910; за відмінність). Начальник штабу (від 27.03.1914). Від 20.11.1914 — начальник мобілізаційного відділу ГУ ГШ. Генерал-лейтенант (22.03.1915; 06.12.1916). Від 10.08.1916 на час війни — начальник Генерального Штабу. 02.04.1917 під час чистки апарату Військового міністерства був затверджений на посаді, але вже 15.05.1917 переведений у розпорядження військового міністра. Від 15.05.1917 — головний начальник постачань Кавказького фронту. У 1917 р. — генеральний комісар і головний управитель . 14.05.1918 призначений головним начальником постачань Кавказького фронту й помічником головного начальника Кавказького військового округу. У 1918—1920 рр. — у розпорядженні Головнокомандувача Добровольчої армії, потім ЗСПР. Деякий час заміщав помічника начальника Військового управління ЗСПР — генерала В. Ю. Вязьмітінова.

Після евакуації в 1920 році російської армії з Криму — поїхав до Туреччини, а звідти — до Югославії (Королівства СХС), служив у гарнізоні сербської армії у місті Велика Градішта.

Помер у м. Белграді 13 жовтня 1937 р.. Похований на Новому кладовищі. Був одружений, мав двох дочок.

Праці «Краткий военный обзор Кавказско-турецкого театра военных действий». Тифлис, 1896; «Курды в войнах России с Персией и Турцией. Современное политическое положение турецких, персидских и русских курдов». Исторический очерк. Тифлис, 1900; «Отчет о поездке по Северному Азербайджану» в конце 1899 г. Тифлис, 1900 (в соавторстве с Я. Ф. Шкинским); «Краткий военный обзор Азиатской Турции». Курс старшего класса Николаевской академии Генерального штаба, прочитанный 1907–08 гг. Лекции ГШ полковника Аверьянова. , 1908; «Этнографический и военно-политический обзор азиатских владений Оттоманской империи». , 1912.

Нагороди Орден св. Станіслава 3-го ст. (01.01.1897), орден св. Ганни 3-го ст. (01.01.1901), орден св. Станіслава 2-го ст. (06.12.1903), турецький орден Меджида 3-го ст. (07.10.1904), орден св. Ганни 2-го ст. (10.02.1906), бухарський орден Золотої Зірки 2-го ст. (28.01.1907), перський орден Лева і Сонця 2-го ст. (04.01.1908), орден св. Володимира 4-го ст. (07.03.1910, зі старшинством з 06.12.1909), болгарський орден «За військові заслуги» (08.09.1910), турецький орден «Османіє» 2-го ст. (08.05.1911), орден св. Володимира 3-го ст. (06.12.1912), орден св. Станіслава 1-го ст. (06.12.1914), орден св. Ганни 1-го ст. (13.06.1915), орден св. Володимира 2-го ст. (30.11.1915).

Примітки

Джерела Журнал «Разведчикъ» № 1259 от 16.12.1914. Журнал «Разведчикъ» № 1297 от 15.09.1915. Журнал «Разведчикъ» № 1277 от 28.04.1915. Басханов М. К., «Аверьянов Пётр Иванович» // Русские военные востоковеды (до 1917 года). Биобиблиографический словарь. — : «Восточная литература», 2005. — С.9-10. Залесский Константин Александрович: «Кто был кто в Первой мировой войне». : Астрель, 2003 — С.11. ISBN 5-271-06895-1. Ганин А. В., Корпус офицеров Генерального штаба в годы Гражданской войны 1917—1922 гг. — , 2009 Балакшин А. Б., «Кадеты России. Мальчишки в шинелях». Рипол Классик, 2017. Т. 2. — С.206-207. — ISBN 5521052232, 9785521052233. Волков С. В., Генералы и штаб-офицеры русской армии. Опыт мартиролога: В 2 т. — Т. 1. , 2012. — С.16. Рутыч Н. Н., Биографический справочник высших чинов Добровольческой армии и Вооруженных Сил Юга России: Материалы к истории Белого движения. , 2002. — С.22–23.

Посилання

Русская императорская армия — Аверьянов Петр Иванович Биография на сайте Хроно. Ру АВЕРЬЯНОВ Петр Иванович // интернет-портал Минобороны России Аверьянов Пётр Иванович // Энциклопедия «Всемирная история» Аверьянов Пётр Иванович // Хронос