Маршалок господарський (також маршалок великого князя, господаря) — спочатку уряд дворський, пізніше переважно земський Великого князівства Литовського.
Історія та обов'язки уряду Уряд маршалка з'явився у Литві наприкінці XIV століття при дворі Великого князя Вітовта. Уряд титулувався як маршалок великого князя, господарський або дворський. З 1411 року почав називатися маршалком найвищимStanisław Kutrzeba: Historia ustroju Polski w zarysie: Litwa. Lwów: Księgarnia Polska B. Połonieckiego, 1921, s. 83-84..
З часом виокремилися три уряди маршалків: маршалок великий литовський, маршалок надвірний литовський і маршалок господарський (дворський, дворний)Leszek Podhorodecki: Dzieje rodu Chodkiewiczów. Warszawa: Wydawnictwo Bellona, 1997. — ISBN 83-86-85735-8. — S. 7.. Останній був спочатку заступником маршалка великого, проте з плином часу його роль обмежилася функціями церемоніальними.
Одночасно існувало декілька маршалків господарських — з кінця XV століття їх було, зазвичай, 8 і всі вони мали однакові значення та повноваження. Маршалок господарський мав гідність лише дещо вищу, ніж придворні чиниGrzegorz Błaszczyk: Diecezja żmudzka od XV do początku XVII wieku: ustrój. Poznań: Wydawnictwo Naukowe UAM, 1993. — ISBN 83-232-0585-X. — S. 264.. Цей уряд став почесним урядом від часів великого князя Олександра Ягеллончика й в урядницькій ієрархії знаходився досить високо: після урядників земських і дворськихJózef Wolff: Kniaziowie litewsko-ruscy od końca wieku XIV. Warszawa: 1895, s. 74.. Він був радником правителя, виконував особливі доручення останнього, керував надвірними службами; мав право засідати у Раді панівRazlik A. Wielkie Księstwo Litewskie w systemie parlamentarnym Rzeczypospolitej w latach 1569—1763. — Warszawa: Wydawnictwo Sejmowe, 2002. — ISBN 8370595782. — S. 50. та отримувати доходи зі столових маєтків (як їх державця).
У XVI столітті посідання уряду маршалка господарського вважалося початком адміністративної та державної кар'єри. Перебування на посаді маршалка господарського не заважало одночасному посіданню інших урядів.
У процесі переймання ВКЛ польських традицій, маршалок господарський отримав деякі повноваження намісника воєводи або каштеляна у регіонах, де їх не було. Однак тільки уряд волинського маршалка з часом став досить впливовим.
На час укладання Люблінської унії (1569) було 18 маршалків господарських. Тоді ж було запропоновано зробити цю посаду сенаторською аналогічно до посади каштеляна.
Врешті-решт, посада маршалка господарського була перетворена на посаду маршалка земського або повітового — особу, яка відповідає за організацію повітового сеймика. Цей уряд був одним із найвищих у ієрархії литовських урядів земських.
Деякі відомі маршалки господарські Радзивілл Остікович (1420—1428) Петро Іванович Монтигердович (1480—1482) Юрій Пац (1480—1486) Заберезинський Ян Юрійович (1482) Солтан Олександрович (1482—1492) Станіслав Кишка (1492) Ян Радзивілл (Бородатий) (1499—1514) Сапіга Іван Семенович (з 1504 р.) Аляксандр Ходкевич (1506—1509, 1511—1547) Богуш Михайло Боговитинович (з 1510 р.) Юрій Зенович (1516) Сапіга Павло Іванович (1519—1557) Андрій Михайлович Санґушко (1522—1547) Іван Остафійович Горностай (1529—1552) Василь Тишкевич (1546—1558) Оникій Остафійович Горностай (1551) Олександр Сангушко (1553—1565) Юрій Тишкевич-Логойський (1558—1566) Остафій Богданович Волович (1561—1569) Микола Сапіга (1566—1576)
Маршалки Волинської землі Олізар Шилович (1463—1486) Петро Іванович Монтигердович (1487—1490) Семен Гольшанський (1494—1500) Михайло Острозький (1500—1501) Семен Гольшанський (1501—1505) Федор Янушкевич (1505/1506—1507) Острозький Костянтин Іванович (1507—1522) Андрій Олександрович Санґушко (1522—1534) Федір Санґушко (1535—1547) (1548—1550) Костянтин Василь Острозький (1550—1608)
Див. також Маршалок Маршалок великий литовський Маршалок надвірний литовський Маршалок земський
Примітки
Джерела та література Вяроўкін-Шэлюта У. Маршалак // Вялікае Княства Літоўскае. Энцыклапедыя ў 3 т.. — Мн.: Беларуская Энцыклапедыя імя П. Броўкі, 2005. — Т. 2: Кадэцкі корпус — Яцкевіч. — ISBN 985-11-0378-0. — С. 273.