Тетя́на Едуардівна Кра́вченко (при народженні — Токарева; — радянська і російська акторка українського походження. Народна артистка Росії (2002).
У 2014 році підтримала анексію Криму Росією та російську агресію проти України.
Внесена до бази даних центру «Миротворець» (незаконна гастрольна діяльність в окупованому Криму, антиукраїнська пропаганда)Центр «Миротворець»: Кравченко Тетяна Едуардівна.
Біографія Народилась 9 грудня 1953 року в місті Сталіно (Українська РСР), нині — Донецьк.
Батько Тетяни — Василь Дмитрович Токарєв, помер, коли їй було 3 місяці. Її виховувала мати — Емілія Іванівна Карлаш і вітчим — Едуард Семенович Яковлєв. Про те, що Яковлєв не був їй рідним батьком, Тетяна дізналася у 10 років.
Брала участь в постановках шкільного театрального гуртка, читала вірші. В 1970 році закінчила середню школу № 20 міста Донецька, після чого подала документи на хімічний факультет Донецького державного університету, однак не пройшла за конкурсом. В 1971 році Тетяна, за згоди матері, поїхала в Москву вступати до театрального інституту. Боячись негативної реакції вітчима, для нього була оголошена версія, що Тетяна «пробує себе на математичний факультет МДУ».
З першої спроби вступила до Вищого театрального училища імені М. С. Щепкіна. Пронавчавшись там рік, була помічена Аллою Тарасовою і буквально переманена в Школу-студію МХАТ, куди була зарахована одразу на другий курс.
У 1976 році закінчила Школу-студію МХАТ (курс Павла Массальського і Алли Тарасової). На випускному спектаклі був присутній режисер Марк Захаров, який відразу ж запропонував молодій акторці ввійти в склад очолюваної ним трупи театру «Ленком».
За вступу на роботу в Ленком, Олег Янковський порадив Тетяні виступати під другим, менш поширеним прізвищем, оскільки акторів і акторок «Яковлевих» було дуже багато. Вона взяла прізвище своєї прабабусі, і з тих пір відома як Тетяна Кравченко.
Перша роль в театрі була в спектаклі «Мої надії» за п'єсою Шатрова, де Тетяна виконала головну роль. В спектаклі також грала народна акторка СРСР Тетяна Пельтцер, з якою у молодої акторки одразу ж склались теплі дружні стосунки. Як наслідок, Пельтцер взяла на себе роль наставниці і педагога Тетяни Кравченко.
Була двічі одружена. Першим її чоловіком був Володимир Лавинський, який працював художником-постановником Школи-студії МХАТ. Цей шлюб проіснував 2 роки.
Другий чоловік — Дмитро Гербачовський, кінопродюсер Ленфільму. В шлюбі з ним Кравченко прожила 6 років. У шлюбі народила єдину дочку — Анну Гербачовську, в 1986 році в Санкт-Петербурзі. Шлюб розпався.
Є однією з головних акторок театру «Ленком», де виконала понад 30 ролей. Активно працює в антерпризних театральних проєктах. Широко відома за численними работами в кіно. Всього знялась у понад 130 фільмах. Найвідомішою для масової авдиторії стала після зйомок у серіалі «Свати».
Громадська позиція 2014 року висловила підтримку анексії Криму Росією.
У 2015 році акторці заборонили в'їзд в Україну у зв'язку з її підтримкою анексії Криму та війни на Донбасі.
У 2023 році підтримала російську агресію проти України.
Творчість
Театральні роботи «Ленком» «Божевільний день, або Одруження Фігаро» — Марселіна «День опричника» — ясновидиця Парасковія Мамонтівна «Мої Надії» — Надія «Революційний етюд» — Сапожникова «Диктатура совісті» — Надя «Мудрець» — мати Глумова «Дорога Памела» — Глорія «Жорстокі ігри» — Дівчина, схожа на ангела 1993 — Марселіна — «Божевільний день, або Одруження Фігаро», за п'єсою Бомарше, реж. Марк Захаров «Шут Балакірєв» — Балакірєва «Одруження» — сваха Фекла Іванівна «Трубадур і його друзі» — Отаманка розбійників «В списках не значався» — довга дівиця «Іванов» — Бабакіна «Зустрічі на Сретенці» «Революційний етюд», «Містифікація» — Манілова, Коробочка
Антерприза 1996 — Рут — «Неймовірний сеанс», за п'єсою Н.Кауарда «Неугомонний Дух», переклад М.Мішина, реж. Михайло Козаков / Російська антреприза Михаийла Козакова «Авантюрна сімейка, або Як украсти мільйон» / театр «Миллениум» під керівництвом Валерія Пономаренко «Пастка для чоловіка» / театр «Миллениум» під керівництвом Валерія Пономаренко «Здрастуйте, я ваша теща!» — Галина Іванівна, теща «Плачу на перед», «Чоловік для жінок», «Трактірщиця», «Сторічник», «Заміжні наречені», «Бумеранг», «Неймовірний сеанс» за п'єсою Н.Коуарда «Неугомонний Дух», «Авантюрна сімейка, або Як украсти мільйон», «Астрономія кохання», «Друге дихання», «Ідеальне вбивство», «Нюра Чапай», «Пастка для чоловіка», «Біля кохання», «Убий мене, голубчик», «Суччий ангел», «Заміжні наречені», «Я залишаюсь», «Наречені», «Мила моя».
Нагороди і визнання
Орден Пошани (14 січня 2014) — "за великі заслуги в розвитку вітчизняної культури і мистецтва та багаторічну плідну діяльність" на користь РФУказ Президента Российской Федерации от 14 января 2014 года № 18 Заслужена артистка РРФСР (3 листопада 1991) Народний артист Росії (2002) Лауреат театральної премії «Чайка» (1998) Кінопремії Лауреатка премії спілки кінематографістів «Созвездие» (2000) Приз IV відкритого російського фестивалю кінокомедії «Улыбнись, Россия!» у номінації «Краща жіноча роль» — за роль сусідки у фільмі «Кримінальне танго» Премія XVII відкритого російського фестивалю кінокомедії «Улыбнись, Россия!» (2016) — «за внесок у комедію»
Примітки
Посилання Татьяна Кравченко на сайте театра «Ленком»
Татьяна Кравченко. Официальное сообщество в социальной сети «ВКонтакте» Татьяна Кравченко в программе «Судьба человека». 14.11.2017