Вовча́нський райо́н — колишній район на північному сході Харківської області з адміністративним центром у місті Вовчанську. Було утворено у 1923 році на території колишнього Вовчанського повіту, сучасних меж набув у 1966 році. У 2020 році був ліквідований. Населення району становить 44 261 (на 01 червня 2020 року) осіб.
Географія Район розташований у північно-східній частині Харківської області. Межував на сході з Великобурлуцьким, на півдні з Печенізьким і Чугуївським, та на заході з Харківським районами області, а також Шебекінським та Волоконівським районами Білгородської області Росії (на півночі).
Загальна протяжність державного кордону з Росією становить 117,5 км.
За своєю територією район посідав друге місце в Харківській області: його площа становить 1 888,1 км² (6 % від загальної території області).
Територією району протікає 13 річок і розташоване водосховище. Основною водною артерією є річка Сіверський Донець, лівий приток річки Дон. У межах району її протяжність — 42 км, із них 35 — у верхній частині Печенізького водосховища. До Сіверського Дінця впадають річки Вовча, Розрита, Плотва, Хотімля, Пільна та Стариця. Загальна площа річок та водоймищ, включаючи Печенізьке водосховище, становить 6361 га.
У районі налічувалося 95 населених пунктів, із них: одне місто районного значення, три селища міського типу і 91 село. У районі 23 сільських та три селищні ради.
Історія Історичне минуле Вовчанщини багате на яскраві події.
Ще на початку XVII століття Дике Поле, яке утворилося на території Золотої Орди після нападу монголо-татар, починає заселятися. У 1639 році козаки, які прийшли з Піддніпрів'я, поселилися біля Чугуївської фортеці, а на Салтівському юрті утворили Чугуїв та Салтів. Це були перші козацькі слободи в нашому краї. А 1674 року козак Мартин Старочудний заснував слободу Вовчі Води. Тоді ж з'явилася перша згадка про поселення на Вовчих Водах, коли бєлгородський воєвода Ромадановський звернувся до царя Олексія Михайловича з проханням заснувати поселення для захисту від татар. Цар наказав заснувати поселення і скликати на проживання в ньому черкасів з Малоросії, а от росіян приймати було заборонено.
Коли наприкінці XVIII століття було утворено Слобідсько-Українську губернію з центром у Харкові, Вовчанський повіт включав 14 волостей і його населення становило понад 56 тис. осіб. У 1892 році повіт розділяється на три стани, мешканцями яких було вже понад 166 тис. осіб.
Згодом Вовчанщина зазнала і революційних подій, і лиха війни. 12 квітня 1923 року в Україні була проведена адміністративно-територіальна реформа, за якої Вовчанський повіт був розділений на 8 районів: Білоколодязький, Великобурлуцький, Вовчанський, Жовтневий, Печенізький, Рубіжненський, Хотомлянський та Шиповатський. Станом на 1 січня 1924 року населення Вовчанського району становило 27329 осіб.
Промисловість району почала розвиватися в другій половині XIX століття. 1865 року у Вовчанську працювало 2 цегляних заводи, паровий млин, спиртний, пивний, цукровий заводи та завод з вироблення сальних свічок. Росла торгівля та розвивалося ремісництво. Вже на початку минулого століття у Вовчанську почали працювати 2 олійних заводи та типографія. У 1927 році запрацювала фабрика з виготовлення хусток, у 1928 — ткацька фабрика, у 1930 — швейна фабрика, у 1937 — взуттєва фабрика.
Сільське господарство району теж має багату історію. Ще в роки Вовчанського повіту на кожну з 118 дворянський садиб припадало в середньому по 327 десятин, на селянський двір припадало по 7 десятин. У повіті також було 57 економій поміщиків, де сіяли буряки для цукрових заводів Гендрикова, «Ротермундт й Вейссе», Скалова та Ребендера. Вирощували наші земляки і зерно, і картоплю. В минули роки Вовчанщина була відома своїми ярмарками, на яких продавали свою продукцію і селяни, і ремісники, і промисловці.
Згідно з відомостями Вовчанської земської управи за 1900 р. в повіті було в обкладанні поземельними зборами 334 073 десятини доброї землі, в тому числі надільної селянської — 181 022 десятини, приватної — 153 051. Роки радянської влади відзначилися створенням колективних сільськогосподарських підприємств.
Роки німецько-радянської війни принесли розруху та тяжкі випробування мешканцям Вовчанщини. Понад 25 ти. людей з Вовчанського району пішли на фронт через примусову мобілізацію до Червоної армії, а додому з них повернулися лише 14 тисяч. Понад 11 тис. солдат та офіцерів Червоної армії загинули у воєнні роки на Вовчанській землі, захищаючи радянський тоталітарний окупаційний режим на українській землі.
Німецька окупація Вовчанського району почалася 10 червня 1942 року і тривала майже до кінця літа 1943 року. За цей період у районі було знищено 770 мирних жителів, 1700 вовчан було відправлено на примусові роботи до Німеччини. У цілому за роки війни району було нанесено збитків на суму більше мільярда карбованців у довоєнних цінах. 14 земляків—вовчан під час німецько-радянської війни отримали радянське звання Героїв Радянського Союзу.
У рамках загальнодержавної реформи децентралізації, яка стартувала в Україні у 2014 році з метою передачі більше повноважень і ресурсів на місцевий рівень, на території Вовчанського району відбулися суттєві адміністративні зміни. У 2015 році, відповідно до Закону України «Про добровільне об'єднання територіальних громад» та за рішенням місцевих рад, було утворено Старосалтівську об’єднану територіальну громаду — одну з перших в області. Громада включила в себе селище міського типу Старий Салтів (як її адміністративний центр) та низку сільських рад і населених пунктів, які добровільно об'єдналися в єдину адміністративну одиницю з власним бюджетом, виконавчим комітетом і новими повноваженнями в освітній, медичній, соціальній та інфраструктурній сферах. Створення ОТГ дало можливість місцевій владі самостійно розпоряджатися фінансовими ресурсами, планувати розвиток території, залучати інвестиції та реалізовувати інфраструктурні проєкти.
У 2020 році в Україні була проведена масштабна адміністративно-територіальна реформа, в результаті якої кількість районів у Харківській області скоротилася з 27 до 7. Вовчанський район як адміністративно-територіальна одиниця був ліквідований. Його територія увійшла до складу новоутвореного Чугуївського району з адміністративним центром у місті Чугуєві. На території колишнього Вовчанського району було сформовано дві спроможні територіальні громади: Вовчанська міська громада — з центром у місті Вовчанську; Старосалтівська селищна громада — з центром у смт Старий Салтів.
Ці громади стали основними адміністративними одиницями місцевого самоврядування, на які покладено основну відповідальність за розвиток територій, надання адміністративних та соціальних послуг, управління освітою, охороною здоров’я, комунальним господарством тощо.
Адміністративний устрій
Район адміністративно-територіально поділявся на одну міську раду, три селищні ради та 23 сільських рад, які об'єднують 95 населених пунктів та підпорядковані Вовчанській районній радіАдміністративно-територіальний устрій Вовчанського району на сайті Верховної Ради України.
Населені пункти, зняті з обліку: Бузове Друге Вільне Деревенське Максимівка Нежданівка Родники Солом'яне Цюрупа
Політика 25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Вовчанського району було створено 46 виборчих дільниць. Явка на виборах складала — 47,00 % (проголосували 18 165 із 38 645 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Михайло Добкін — 33,86 % (6 150 виборців); Петро Порошенко — 27,29 % (4 958 виборців), Сергій Тігіпко — 11,85 % (2 153 виборців), Юлія Тимошенко — 7,69 % (1 396 виборців), Петро Симоненко — 4,27 % (775 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 2,31 %.
Населення Розподіл населення за віком та статтю (2001):
На 01 січня 2005 року у Вовчанському районі проживало 52,3 тис. осіб, із них: 29,5 тис. – міського населення і 22,8 тис. – сільського. Станом на 01 квітня 2005 року в районі проживало 16 770 пенсіонерів, що становить 32 % від загальної кількості населення. Щільність населення становить – 27,5 ос. на 1 км².
Станом на початок 2005 року народжуваність в районі на 1 000 ос. становила 8,5 ос., смертність відповідно — 22,6 ос.
Національний склад населення (за переписом 2001 року) Національність Кількість Відсоток українці 46451 85,4 % росіяни 6780 12,4 % вірмени 294 0,5 % білоруси 276 0,5 % цигани 211 0,4 % азербайджанці 97 0,2 % інші національності 314 0,6 %
Економіка Сільське господарство Основною спеціалізацією району в сільському господарстві є рослинництво — 75,2 % від сільськогосподарського виробництва області, решту 24,8 % становить тваринництво. В рослинництві основними напрямками виробництва є вирощування зернових і технічних культур, у тваринництві — м'ясо та молоко.
Сільськогосподарськими угіддями в районі зайнято понад 138 тис. га, серед яких: 110,6 тис. га — ріллі; 17,1 тис. га — пасовища; 6,06 тис. га — сінокоси. 26,546 тисяч га. в районі займають ліси.
В районі працювало 42 агроформування та 107 фермерських господарств. За 2004 рік усі господарства району виробили валової продукції на суму 174,6 млн грн. у порівняних цінах, що на 14 % більше, ніж у 2003 році.
Досягненнями в сільському господарстві за останні 3 роки стали стабілізація роботи сільськогосподарських підприємств та збільшення кількості підприємств, що працюють прибутково. Якщо у 2003 році агроформування району в цілому мали мінусову рентабельність, то в 2004 — рентабельність склала 1,7 %. Крім того, за останні роки почала обновлятися матеріально-технічна база господарств, техніки було придбано на суму 12,4 млн грн. Досягненням є й те, що в районі зменшено кількість проблемних підприємств за рахунок інвестування, зміни засновників, орендарів земель тощо. Поступово збільшується кількість фермерських господарств, йде інтегрування сільськогосподарських підприємств із промисловими. Збільшується також і вкладення кредитних коштів у розвиток господарств району. У 2005 році вдалося отримати довгостроковий кредит на суму 800 тис. грн. і є перспектива отримати ще таких кредитів на суму близько 3 млн грн. Серед найрозвиненіших сільгосппідприємств — ПСП «Молнія» (Білецький М. І.), ПСП «Нива» (Смолович А. С.), ТОВ «імені Т. Шевченко» (Супрун О. М.) тощо.
Промисловість В районі працювало 11 промислових підприємств авіаційної, легкої, переробної і харчової промисловості та машинобудування. Найпотужнішими є ВАТ «Вовчанський агрегатний завод», ЗАТ «Вовчанський ОЕЗ», ВАТ «Маслоробний завод», ВАТ «Вовчанський м'ясокомбінат» та інше.
Крім того, різноманітними послугами населення району забезпечують понад 200 підприємств торгівлі, громадського харчування, підприємства побутового обслуговування і 58 приватних підприємців, що надають 15 видів послуг.
У 2004 році загальний обсяг вироблених і реалізованих побутових послуг склав 2,4 млн грн. Станом на 1 січня 2005 року кількість малих підприємств склала 131, кількість приватних підприємців — 1042 особи. Частка надходжень до бюджету усіх рівнів від малого бізнесу на початок 2005 року становила 13,1 %. Транспортними послугами населення району за 38 автобусними маршрутами забезпечують приватні підприємці, а також Харківське автотранспортне підприємство АТП-16331 и АТП м. Шебекіно Бєлгородської області Російської Федерації.