«Білору́с» (колишня польська «Zaradna») — річковий канонерський човен (канонерка) типу Z.
Історія корабля Канонерку побудовано у 1933—1935 рр. в портових майстернях Marynarka Wojenna у місті Пінськ під назвою «Зара́дна» (). Озброєння складалося з 100-мм гаубиці Шкода M14/19 у башті, розташованій у передній частині корпусу, а також 37-мм танкової гармати Puteaux SA 18 та 7,92-мм кулемета Гочкіса у маленькій башті від бронеавтомобіля в передній частині надбудови . Разом з 3 іншими канонерськими човнами типу «Z» увійшла до складу 1-го бойового дивізіону Речкової флотилії ВМС Польщі.
У 1939 році у складі дивизіону канонерку направлено на річку Струмень (рукав Прип'яті) у район села Лемешевичі, де вона увійшла до групи підполковника Влодзимера Клевщчинського (), сформовану для захисту моста та переправи на відтинку Статичів — Старі Коні. 18-19 вересня 1939 року частково підірвана та затоплена власним екіпажем на річці Струмень в районі села після вступу Червоної Армії у Західну Білорусь.
5 листопада 1939 року канонерку підняли спеціальною групою ЕПРОН та на наступного дня о 20:00 відвели буксиром Warszawa («Варшава») у Пінський порт, де її поставили на капітальний ремонт. Під час ремонту надбудову демонтували та замінили меншою за розміром броньованою кермовою рубкою. Гарматна башта була зсунута назад, а замість 100-мм гаубиці в ній розташували дві 76-мм гармати . На кормі розташували одну зенітну 76-мм гармату Лендера. Озброєння доповнили три кулемети «Максим».
Наказом № 0149 від 21 лютого 1941 року канонерку під назвою «Білорус» зарахували до складу Пінської військової флотилії (ПВФ). На момент початку Великої Вітчизняної війни вона знаходилася на верфі у Пінську та залишалася несамохідною. 28 червня, ще до евакуації бази флотилії у Пінську, «Білорус» на буксирі почав перехід до Києва з метою дооблаштування.
18 липня біля села Берегова Слобода Річицького району канонерку, яка ще не брала участі у бойових діях, атаковано шістьма німецькими пікірувальниками. Корабель отримав такі пошкодження від осколків бомб, що вибухнули поруч: пошкодження лівого двигуна, зенітної 76-мм гармати та бортової радіостанції. До того ж 3 червонофлотці поранено.
Після ремонту у Києві на верфі заводу імені І. В. Сталіна, що закінчився 28 липня, канонерку зараховано 4 серпня до складу Київського загону річкових кораблів (ЗРК) ПВФ для дій на річці Дніпро на флангах Київського укріпленого району. 28 серпня «Білорус» перевели до складу нового Чернігівського ЗРК. 7 вересня за наказом командуючого флотилією канонерка вийшла з Києва на річку Десна. З 8 вересня «Білорус» у парі з монітором «Вітебськ» приступив до виконання завдання — не дати супротивнику переправитися на лівий берег Десни біля м. Остер та підтримувати дії 146-ї стрілецької дивізії у тому ж районі. У цілому бої виявилися невдалими для радянської сторони, і «Білорус» відходив вниз по течії у напрямку Києва. 13-17 вересня канонерський човен вів обстріл супротивника в районі сіл Літки і Жукин, а потім біля села СвиноїдиСело Свиноїди знаходилося південніше с. Літки, також на східному березі Десни. На даний момент не існує, так як влилося у с. Літки. та Вища Дубечня, взаємодіючи з піхотою 27-го стрілецького корпусу27 стрілецький корпус був формально разформований наприкінці серпня. Його управління було відправлено для організації штабу нещодавно сформованої 40-ї армії. Стрілецькі частини корпусу були передані під командування штабу 37-ї армії, хоча її оперативні сводки за звичкою говорять про «27 ск». Тим більше, що командуючий корпусом, Артеменко П. Д., залишився на фронті поблизу м. Остер. 37-ї армії Південно-Західного фронту.
Подальша участь канонерського човна «Білорус» офіціально не задокументована. Але встановлено, що канонерку або затопив, або залишив власний екіпаж у районі села Свиноїди під час відступу 27-го стрілецького корпусу з рубежу річки Десна. 6 жовтня 1941 року «Білорус» вивели із списків кораблів ВМФ наказом № 00360.
Див. також Пінська військова флотилія (СРСР) Трудовий (канонерський човен)
Примітки
Література В. А. Спичаков «Пинская военная флотилия в документах и воспоминаниях» — Львов: Лига-Пресс, 2009—384 с. — ISBN 978-966-397-118-2 ЭПРОН. Сборник статей по судоподъему, водолазному и аварийно-спасательному делу. Выпуск XXVIII, стр. 20, рис, 15. 1940 г. Боевой путь Советского Военно-Морского Флота, відповідальний: В. І. Ачкасов, А. В. Басов, А. И. Сумин та ін., видання 4-е — М.:Воениздат, 1988. 607 сторінок, ISBN 5-203-00527-3. Сторінки: 378—385 Беларуская энцыклапедыя: У 18 т. Т.6: Дадаізм — Застава, відповідальний: Г. П. Пашкоў і інш. — Мн.:БелЭн, 1998, том 6-й. 576 сторінок, ISBN 985-11-0106-0