Шма́ньківці — село в Україні, Тернопільська область, Чортківський район, Заводська громада. Адміністративний центр колишньої Шманьківської сільської ради. До складу Шманьківців входить хутір Струсівка — колишнє село.
Географія Лежить на правому березі р. Нічлавки (права притока Нічлави, басейн Дністра), за 12 км від районного центру і 2 км від найближчої залізничної станції Шманьківчики. Географічні координати: 48° 59’ північної широти і 25° 55’ східної довготи. Середня висота над рівнем моря — 280 м. Територія — 2,27 км². Дворів — 268.
Поруч протікає потік Самець, який впадає в Нічлавку, а північну межу села зачіпає потік Ставки (права притока Нічлавки).
Вулиці У селі є дев'ять вулиць: Сучасна назва Тип Колишні назви Додаткові відомості Зелена Вулиця Назва вулиці виникла штучно, на ній немає значних зелених насаджень, дерев. Розпочинається від вулиці Тараса Шевченка і продовжується Новою вулицею. Івана Франка Вулиця Названа на честь видатного українського поета Івана Франка. Розпочинається від вулиці Степана Чарнецького і продовжується вулицею Тараса Шевченка. Коротка Вулиця Назва говорить сама за себе. Розпочинається від вулиці Степана Чарнецького і продовжується вулицею Тараса Шевченка. Нова Вулиця Назва вулиці говорить сама за себе. Розпочинається від вулиці Зеленої і закінчується біля села Пастушого. Січових Стрільців Вулиця Розпочинається від вулиці Степана Чарнецького і продовжується вулицею Зеленою. Степана Чарнецького Вулиця Шкільна Розпочинається від вулиці Тараса Шевченка. Стрілка Вулиця Стрівка // Зенон Друк. — 2013. Назва вулиці походить від колишнього хутора Стрівка, який згадується в історико-мемуарному збірнику «Чортківська округа». Струсівка Вулиця На початку XVIII століття існувало окреме село, яке з XIX та XX століть увійшло до Шманьківців. Назва вулиці походить від антропоніма Струс, який був засновником села. Ймовірно, це міг бути представник із польської шляхти Струсів. 12 липня 2013 року мешканці вулиці відзначали її деньОгородник, М. Безслідно зникле село: із Струсівки на Чортківщині залишилася лише однойменна вуличка // Наш день. — 2021. — 12 травня.. Тараса Шевченка Вулиця Центральна Розпочинається на початку села і продовжується вулицею Новою. Згадується в історико-мемуарному збірнику «Чортківська округа», як вулиця Шевченка. До 1939 року була частиною села. Капітальний ремонт вулиці здійснювався в 1990-тих роках, коли мали відбутися перші червонокалинівські фестини, приурочені Степану Чарнецькому600 метрів автошляху районного значення «Швайківці — Залісся» оновили // Чортків.City, 4 червня 2019 р.. 19 березня 2004 року вулицю Центральну перейменовано на вулицю Тараса Шевченка до дня святкування 190-ї річниці з дня його народження. У травні 2019 року встелено 600 метрів вулиці новим асфальтом.
Адміністративне підпорядкування Хорватське племінне об'єднання (8—10 ст.), Київська Русь (10—11 ст.), Теребовлянське князівство (1084—1141), Теребовлянська земля Галицького князівства (1141—1199), Галицько-Волинське князівство (1199—1349), Подільське князівство (1363—1404), Скальський округ (кін. 14 ст.), Велике князівство Литовське (1404—1434), Королівство Польське (1434—1569), Перша Річ Посполита (1569—1672), Чортківська нахія Язловецького саджаку Кам'янецького еялету (Подільського пашалику) Османської імперії (1672—1699), Перша Річ Посполита (1700—1772), Габсбурзька монархія, Австрійська імперія, Австро-Угорщина (1772—1810, 1815—1915, 1917—1918), Село громада Шманьківці деканат Шманьківці циркулу Заліщики Австрійської імперії (за Йосифинською метрикою — 1785—1788), Гміна Шманьківці Циркул Чортків Австрійської імперії (за Францисканською метрикою — 1815—1854), Гміна Шманьківці Чортківського повіту Тернопільське воєводство Австрійської імперії (1854—1867), Гміна Шманьківці Чортківського повіту Австро-Угорщини (1867—1914), Заліщицька округа Тернопільського краю Російської імперії (1810—1815), Гміна Шманьківці Австрійської імперії (1815—1915), Російська імперія (1915—1917), Гміна Шманьківці Австро-Угорщини (1917—1918), Чортківського військового округу Тернопільської військової области ЗУНР (1918—1919), Гміна Шманьківці Чортківського повіту Тернопільського воєводства Друга Польська Республіка (1920—1934) Гміна Колиндяни Чортківського повіту Тернопільського воєводства Друга Польська Республіка (1934—1939), Шманьківська сільська рада Чортківського району Тернопільської области УРСР (СРСР) (1939—1941), Крайсгауптманшафт Чортків (1941—1944), Шманьківська сільська рада Чортківського району Тернопільської області УРСР (1944—1991) України (1991—2020) Заводська селищна громада Чортківського району Тернопільської области України (від листопада 2020).
Клімат
Топоніміка
Провідний в Україні фахівець із ономастики, доктор філологічних наук, професор Львівського університету Михайло Худаш у своїй монографії «Походження українських карпатських і прикарпатських назв населених пунктів (відантропонімні утворення)» зазначив, що початкове значення було «Шмайківці», що означало «рід або підданці Шмайка». Тобто первісна назва села звучала Шмайківці, яка згодом переросла у Шманьківці у зв'язку із перезвучанням літери «й» на «н». Прямий аналог — це український відповідник назви «Шмайко».
Микола Крикун подає такі варіанти назв с. Шманьківці, зафіксовані у хронологічному порядку у відповідних джерелах: Szmankowce, с. — Кам'янецька земська книга 1617, 1642; Szmankowce, с. — Подимний реєстр 1629, 1650 1661, 1667; Szmankowce, с. — Поголовний реєстр 1662; Szmankowce, с. — Комісарський реєстр 1678; Czerminkofce, с. — Боплан.
Історія Давні часи У селі знайдено старожитності трипільської культури (4—3 тис. до н.е), культури Ноа (14—11 ст. до н.е.), голіградської культури (11—7 ст. до н.е.), черняхівської культури (2—5 ст. н.е.) та культури Лука Райковецької (7—10 ст. н.е.), поселення та могильник давньоруського часу. Із середньовічним періодом пов'язані знахідки різноманітних бронзових та срібних прикрас: персні, кульчики, намисто, бляшки діадем, датовані XVI—XVII ст., які до Другої світової війни зберігалися в музеї археології Ягайлонського університету в Кракові (Польща).
Середньовіччя, Новий Час У багатотомному виданні актових джерел, які перебували в архіві монастиря отців Бернардинів у Львові, є перша відома згадка про село Шманьківці. Згідно з актом від 16 липня 1449 року, який зареєстрували в Теребовлі, Зимгунд Кердей отримав вищезгадане село.Akta grodzkie i ziemskie. — T. XII. — № 2528. — S. 218.
1469 року відбулася ревізія грамот на володіння маєтностями в РусіJabłonowski A. Źródła dziejowe. T. 18, cz. 1. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. T. 7, cz. 1. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. — Warszawa, 1902. — S. 53. .
Згідно з поборовим реєстром 1563—1564 рр., у Шманьківцях зафіксовано православний храм, власником якого був ЛянцкоронськийМихайловський, В. Православні парафії Подільського воєводства за матеріалами поборових реєстрів 1560-их років // Український історичний журнал. — 2012. — № 6 — С. 139..
29 вересня 1485 року польський король і великий князь литовський Казимир IV Ягеллончик видав грамоту, якою, зокрема, підтвердив продаж Яном Фредром із Плешевичів братам Бучацьким половини села Шманьківців у Скальському повіті на річці Сарнек за 200 гривень і двох коней вартістю 50 гривеньAGAD. — MK. — Sygn.14. — f. 169—170.Грушевський М. Матеріали до історії суспільно-політичних відносин в Західній Україні // Записки наукового товариства ім. Шевченка. — Т. 63. — Кн. 1. — С. 62—63. ; населений пункт придбали магнати брати Бучацькі гербу Абданк.Грушевський М. Матеріали до історії суспільно-політичних і економічних відносин Західньої України . Серія перша (ч. 1-80) (1361—1530). — С. 62—63.
1609 року руський воєвода Станіслав Ґольський віддав Марцінові Маковецькому фільварок у Шманьківцях, ті менші половини, які Маковецький посідав згідно з доживотнім правом від Миколая БучацькогоЛННБ ім. В. Стефаника. Відділ рукописів, ф. 141, оп. 1, спр. 2301, арк. 8 зв..
22 лютого 1610 року руський воєвода та барський староста Станіслав Гольський, запросивши шманьківецьких ченців-домініканців, заклав монастир домініканів з костелом під назвою Пресвятої Діви Марії та святого Станіслава в Чорткові. Монастиреві виділяє більшу частину в селі Шманьківцях із ставками: перший — Млинський, другий — при Дворі, третій — Кам'яний, четвертий — Мацеєвський, п'ятий — Дем'яновський. Станіслав Лянцкоронський з Бжезя та Ян і Миколай Потоцькі з Потока також виділяють монастиреві свої частини в цьому селіBarącz S. Rys dziejów zakonu kaznodziejskiego w Polsce . — Lwów, 1861. — T. II. — S. 413—414. . 3 лютого 1622 року домініканці отримують ще частину шманьківецької землі в дар від Яна й Миколая Потоцьких.
1623 року Зофія з Бжезя, дружина Миколи Чурила з Горая, рідна сестра та спадкоємиця подільського воєводи Станіслава Лянцкоронського, свої дідичні маєтності села Шманьківців, менші і більші, а також Швайківці відступає Павлові Келпінському та його спадкоємцям.
6 лютого 1624 року відбувся бій під Шманьківцями між польською армією під командуванням Станіслава Конєцпольського та татарською ордоюТимів І. Напад татар на Поділля і Прикарпаття взимку 1624 р. // Наукові записки з української історії: збірник наукових статей. — 2015. — Вип. 37. — С. 13—16..
26 листопада 1624 року монахи-домінікани з Чорткова разом із сусідом села Шманьківців Павлом Келпінським () прийняли рішення звести тут замок для оборони від татарBarącz S. Rys dziejów zakonu kaznodziejskiego w Polsce … — T. II. — S. 414—415. Андрій Гуменяк ствердив, що цього дня побудували замок (див.: Центри діяльності домініканців у Львівській архідієцезії // Гілея: науковий вісник. — К. : Гілея, 2019. — Вип. 149 (№ 10). — Ч. 1. Історичні науки. — С. 54.), очевидно, помилково., який у наступному столітті розібрали, матеріал використали для будівництва мурів довкола костелу, монастиря і садка в ЧортковіАндрій Гуменяк ствердив, що для будівництва муру костелу; див.: Гуменяк, с. 54.. До Чорткова в 1624 році перенесли всі скарби зі шманьківецького монастиря.
1627 року Павел Келпінський відступив свої маєтності луківському ловчому Марцінові Маковецькому. 1644 року Ґабріель Келпінський, син Марціна, відступає свої маєтності Шманьківці, розташовані в Кам'янецькому повіті Подільського воєводствів, які одідичив після смерти свого брата Павла в цілісності й з усіма користями, на користь Кшиштофа Келпінського та його законних спадкоємців, а від усіх претензій і процесів зі своєї сторони звільняється та акт дарування підтверджує присягоюЛННБ ім. В. Стефаника. Відділ рукописів, ф. 141, оп. 1, спр. 2301, арк. 63.. 1653 року Вацлав Келпінський, син Станіслава й рідний брат Яна Келпінського, свої маєтності села Шманьківці та інші нерухомі та рухомі, які одідичив після батька й матері та після рідного брата, відступив на користь своїх двоюрідних братів — Адама та Феліціяна Келпінських. Від претензій на ті маєтності зі свого боку відмовляється та акт дарування підтверджує присягоюЛННБ ім. В. Стефаника. Відділ рукописів, ф. 141, оп. 1, спр. 2301, арк. 71.. 1661 року Адам, син Ґабріеля Келпінського, свої маєтності Шманьківці та Шманьківчики, що зосталися після безпотомної смерти батька Павла Келпінського, записує Ґабріелеві Сільніцькому на Сільницях, львівському ловчому, ротмістрові корогви Станіслава Потоцького, краківського воєводи та великого коронного гетьманаЛННБ ім. В. Стефаника. Відділ рукописів, ф. 141, оп. 1, спр. 2301, арк. 71 зв..
26 липня 1671 року Ульріх фон Вердум називає село Черниховом; перебуваючи тут з військовим обозом, він занотував у своєму щоденнику, що «це село мало замок, яке кілька днів тому, після тривалої оборони, татари взяли штурмом і вбили всіх людей, не пошкодувавши жінок і дітей. Люди Вердума бачили тіла вбитих, які ще не були поховані.»Liske K. Cudzoziemcy w Polsce: L. Naker, U. Werdum, J. Bernoulli, J. E. Biester, J. J. Kausch. — Lwów, 1876. — S. 137. .