Іван Іванович — сатирична повість М. Хвильового, написана у 1929 році. Твір складається із семи частин, у яких письменник розповідає про патологічні процеси, що відбувалися в суспільстві підконтрольної більшовикам України під час непу. У творі порушується питання про облудність людей, які претендували на роль господарів нового життя. Автор не лише висміює світ «Іванів Івановичів», але й змальовує атмосферу тогочасної української дійсності з усіма її нещадними реаліями, які притаманні періоду непу. «Іван Іванович» - полісемантичний текст, в якому можна знайти іронію та сатиру на тогочасне суспільство[Безхутрий Ю. М. Удосконалити чи заперечити? Іронія в оповіданні Миколи Хвильового «Іван Іванович» [Електронний ресурс] / Ю. М. Безхутрий // Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна. — 2011. — Режим доступу до ресурсу: http://ekhnuir.univer.kharkov.ua/handle/123456789/5009 .].

Сюжет

Пролог В епіграфі використана цитата М. Гоголя. Пригадуються думки В. Теккерея щодо роману Свіфта «Мандри Гуллівера». Для Вільяма Теккерея загибель величезного гіганта рівноцінна загибелі грандіозного царства. Виявляється, що думки Івана Івановича співпадали із міркуваннями В. Теккерея, коли в студентські роки його вигнали із третього курсу юридичного факультету за «вольтер'янство». Замолоду Іван Іванович вважав, що «Мандри Гуллівера» можуть в кожному домі стати настільною книгою внаслідок перемоги «революційного народу». Однак оповідач повідомляє нам, що з плином часу юнацькі ідеї пішли в забуття і, можливо, вже нащадки юриста-недоучки все-таки зможуть втілити вольтер'янські погляди у життя. Читача повертають до історії про Івана Івановича[Хвильовий М. Іван Іванович [Електронний ресурс] / Микола Хвильовий // Бібліотека української літератури. — 1929. — Режим доступу до ресурсу: http://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=665 .].

I Іван Іванович живе у 38-й квартирі на вулиці Томаса Мора у «від голови до п'ят революційному городі». Нині по місту їздять автомобілі (таксі) та запашно пахнуть клумби. Раніше, за словами Методія Кириловича, на цій вулиці було багато чиновників, але тепер їх тут зовсім нема. В добу існування комгоспів головний герой із партійною кличкою «Жан» живе у будинку пролетарського походження. Іван Іванович перемовляється декількома словами із знайомим Іполітом Онуфрієвичем та прямує додому. Сім'я нашого персонажа — «новий комуністичний побут». Дружина Марфа Галактіонівна має партійну кличку «товаришка Галактика». Автор зображає Марфу Галактіонівну тогочасним зразковим типом дружини нового побуту. Героїня особливо не вирізняється своєю зовнішністю, хоч трошки манікюрить нігті «для здоров'я». Вона читає Леніна та Маркса, проте часом її хочеться прочитати книжки Мопассана. Подружжя має сина — Май, та доньку — Фіалку. Крім того, Іван Іванович має двох коханок. Мадмуазель Люсі — гувернантка, а Явдоха — радянська куховарка і член харчосмаку. Достаток Івана Івановича становить 250 карбованців, а взагалі він член колегії та тресту. Виявляється, що родині ледь вистачає, але Іван Іванович ні за що не покаже людям навколо, що в нього щось не так. Йому важливо носити один і той самий костюм, мати білосніжний носовичок та заздалегідь сплачувати на «друга дітей». Коли чоловік і дружина сідають говорити про соціалізм, то автор називає свого героя за партійним прізвиськом. Під час розмови Марфа Галактіонівна намагається заспокоїти свого Жана, що зненацько рознервувався. Головний герой без особливих причин почав вважати, що вожді вироджуються. Але він за своєю душевною структурою не здатен їм цього простити. Через переживання у персонажа починає боліти серце і він зникає у своєму кабінеті. В гості до подружжя завітав Методій Кирилович, який своїми манерами приваблює товаришку Галакту. Колега Івана Івановича залишається в одному приміщені із товаришкою Галактикою, яка зізнається у своєму бажанні мати близькість із чужим чоловіком. Між двома у кімнати відбується те, за чим автор не може підглядати і що він не здатен чути.

II Іван Іванович відкриває для себе проблему розмірів власного помешкання. Для нього кількість кімнат — є проблемою, хоч він цілком тверезо розуміє, що більшість людей немає і по дві кімнати. У роздумах про те, як він досягнув цієї квартири, герой пригадує себе на початку сімейного життя. Тоді Іван Іванович самовіддано проливав кров во ім'я кращого майбутнього і рішуче працював з товаришкою Галактою, завідуючи губерніяльною Наросвітою. Тоді він сперечався із комгоспним агентом з приводу казенних та подарованих колегами речей, але не зважаючи на тремтіння внутрішнього стержня все ж залишився на довгі роки із майном невідомого для нього походження. Подружня пара просинається і має дискусію щодо меню. Іван Іванович не хоче, аби його раціон був схожим до міщанського. Однак присутність дітей у домі змушує Марфу Галактівну проігнорувати пропозицію чоловіка замінити другу страву вірменською горілкою та капушками, а натомість приготувати ще й котлети. Іван Іванович йде по справам у трест, а Марфа Галактівна опісля лекції для кухарки, що запізнилася, йде до дітей. Гувернантка нагадує про комунікативну складову формування індивідуальностей веде малечу в дитячий садок. Інколи в оселю може раптово повернутись наш герой із Методієм Кириловичем. Вони обговорюють «полову проблему і сучасний побут». Але часом Іван Іванович приходить ближче до вечора і просто проводить час із родиною. Інколи він, його дружина та Методій Кирилович потрапляють у кінематографі на фільм із побутово-сатиричною тематикою і це призводить до наступних наслідків. Іван Іванович пояснює своїм супутникам, що не вбачає у таких картинах жодної реалістичності. Автор плавно переводить читача у простір помешкання, де панує тепла та сімейна атмосфера. Тато танцює із донькою, а старші жінки ласкаво посміхаються через ці миті щастя.

III Головний герой збирається з товаришкою Галактикою на зібрання комосередку. В один із четвергів подружжя партійців поспішало аби взяти участь в будівництві першої в світі Радянської Республіки. Марфа Галактіонівна вдягається симпатично та нагадує своєму чоловікові робітницю тютюнової фабрики. Іван Іванович також вдається бідніше, аніж зазвичай. «Щось надзвичайно зворушливе було в цьому передяганні, ніби це передягання було подібне до того, що його ми спостерігаємо у вівтарі. Але в той час, коли піп надягає на себе шикарну, цілком ідеалістичну ризу, тут ми бачимо, як краще вбрання міняють на скромний, можна сказати, матеріалістичний одяг і до того ж у звичайному коридорі. Словом, Іван Іванович (товариш Жан) і Марфа Галактіонівна (товаришка Галакта) воістину зразково і похвально орієнтувалися у всіх вимогах епохи переходового періоду». Між Марфою Галактіонівною та Іваном Івановичем розвертається діалог із політичним спрямуванням. Хоча й головний герой безмежно радий владі у власній країні, але він вважає, що у центрі політичного процесу, що відбувається, лежить не утворення соціалістичного союзу, а впровадження його в кожній окремій державі. Дружина ж героя намагається спростувати недоречні думки чоловіка тезою про спільну економіку для країн соціалістичного союзу. Іван Іванович розуміє, що його умовиводи можуть призвести до утворення справжньої України, а тому варто залишитись стояти на постулатах останнього пленуму ЦК. У сутінках чутно дзвони з вечірньої служби в церкві, але наш герой волів, аби це гули гудки на заводах. На його думку, такі звукові вихлопи сильніше вражають людину, аніж якісь там звуки первісної християнської комуни.

IV Дія відбувається у залі засідань комосередку. Тема доповіді — остання вилазка проти самокритики. На першому ряду сіли Іван Іванович, Марфа Галактіонівна та Методій Кирилович. Останній зізнається громадськості, що між них є дискусійщик. Опісля десятків варіантів та припущень, виявилось, що антагонізм приховано у тихому та лагідному товариші Лейтері. Марфа Галактіонівна одразу повідомляє, що завжди вважала його анархістом-індивідуалістом. До зали ввійшов головний начальник і секретар комосередку. Останній попросив намітити кандидатуру на голову даного зібрання. Спочатку слово отримав Семен Якович. Під час його промови у залі було відчутно, як аудиторія напружено поглинає думки свого улюбленого доповідача. В один із моментів доповіді Климентій Степанович викинув незагострений до кінця олівець, що і стало приводом для зауваження зі сторони Семена Яковича. Промова оратора надзвичайно сильно вразила людей і такого ентузіазму вже давно не було в комосередку. Далі слово передали товаришу Лейтеру, який захотів висловити деякі думки з приводу справжньої постановки самокритики. Новий доповідач не був прийнятий публікою і слово перейняв Іван Іванович. Він кмітливо висміяв намагання дискусанта, пояснив переваги самокритики та змусив аудиторію себе полюбити.

V Подружня пара повернулась додому, коли Явдоха поралась на кухні, а мадмуазель Люсі вишивала сорочку своєму майбутньому нареченому. Під час подальшої розмови чоловіка та дружини діти вже спали. Іван Іванович намагався знайти у теці потрібний документ, аби знайти підтвердження, що його все таки подавали на зібранні записок. Але натомість він виявив не оголошену стенограму якогось пленуму ЦК. Він подумав, що його дружина зробила таку прикрість, однак Марфа Галактіонівна одразу дала зрозуміти, що ворогів у чоловіка вистачає. Виявилось, що під час засідання Семен Якович випадково положив цей документ у портфель головного героя. Того ж дня вже ближче до ночі, коли всі заснули Марфа Галактіонівна все ще добивалась у свого чоловіка відповіді на запитання «чим же соціалізм відрізняється від комунізму». У Івану Івановичу сниться полум'я та м'яко-бірюзове небо.

VI Осінь змінилась зимою. Іван Іванович вирішив ощасливити громаду появою нового винаходу. Йому здавалось, що влітку на їх помешкання нападуть мухи і тому варто вигадати якусь мухобійку. Для того, аби головний герой міг більшість свого часу присвятити винаходу він написав заяву до свого комосередку. Щоб його звільнили від партнавантаження. Напровесні Іван Іванович зрозумів, що мухобійку потрібно оснащити електрикою. Отож мухобійку винайшли. Коли муха сідала на апарат головного героя і саме на тому місці, де за проектом бажано було, щоб вона сіла, електрика обов'язково вбивала її. Іван Іванович на деякий час заспокоїв своє его новатора. Але потім він згадав, що його будинок був у стані «соціалістичного змагання». Іван Іванович викликав Методія Кириловича на соціалістичне змагання. Суть якого полягала в тому, що Іван Іванович зробить три мухобійки, а Методій Кирилович буде три дні агітувати службовців тресту за утворення фабрики з їх виробництва. Після Різдва до родини приїхав брат дружини — товариш Мрачний. Раніше він працював лісничим, але був усунений із посади чи то через шахрайство, чи то через опозиційні ухили. У будь-якому випадку чоловік, дружина та її брат почали мати зуб на Сталіна через його дискусійність.

VII