Інґлінґи

Інґлінґи — скандинавська династія конунгів, до якої належали перші історичні правителі Швеції і Норвегії. У «Сазі про Інґлінґів» Сноррі Стурлусон оповідає про них як про нащадків вана Фрейра і подає докладний родовід. Згадуються вони і в найдавнішому англосаксонському епосі «Беовульф». У Норвегії королі з династії Інґлінґів з перервами правили до 1319 року.

Етимологія назви

Що насправді означає «yngling», невідомо. Зазвичай воно тлумачиться як «нащадки Інгве», але також (як у сучасних скандинавських мовах) може означати просто «юнак»Ynglingatal og Ynglingesaga: en studie i historiske kilder, Клаус Краґ, Осло (1991), ст. 208. У скальдських катренах слово yngling зустрічається лише в однині. Лише в сагах воно вжите у множині — ynglingera або ynglingene. З катренів, які вважаються надійнішими джерелами, ніж молодші саги, насправді неможливо визначити Інґлінґів як один рід. Можливо, Yngling був просто знайомим, переписаним для принца/короля, а не чимось, що мало щось спільне з певним родомYnglingatal og Ynglingesaga: en studie i historiske kilder, Клаус Краґ, Осло (1991), ст. 210—211.

Легендарне походження Основна ідея походження роду — божественна і міфологічна. Таке тлумачення називається евгемеризм. Подібні міти пояснюють уже наявні речі, легітимізують високе становище роду. Міти про походження були поширені в Європі в ранньому Середньовіччі. Невідомо, коли конкретно виник міт про походження Гаральда Горфагера, але це могло бути в IX ст., тобто в час об'єднання ним НорвегіїFrå høvdingmakt til konge- og kyrkjemakt. Історія Норвегії 800—1300 рр., Йон Відар Сіґурдсон, Осло, (1999) ст. 95. Деякі дослідники також вважають, що поняття Інґлінґи було створено в XI—XII століттях, тобто лише пізніше вважалося, що Гаральд походить від самого ФрейраYnglingatal og Ynglingesaga: en studie i historiske kilder, Клаус Краґ, Осло (1991), ст. 183.

Легендарний предок родини Інґлінґ, ван Фрейр, син Ньйорда, мав сина Фйольніра від йотунки Герд. Цей син став першим конунгом. Таким чином, Фйольнір був наполовину богом, наполовину велетнем. Це означало, що він повинен мати сили з обох світів і, отже, бути чимось абсолютно унікальним. Це основна ідея міту: правитель є чимось особливим, що надає йому та його родині унікальне становище відносно інших родівMytene som skapte Norge: Myter og makt fra vikingtid til middelalder, Ґро Стейнсланд, (2012), ст. 87.

Історичні відомості Родовід Імів базується на деяких джерелах, зокрема «Переліку Інґлінґів» скальда (кін. IX ст.) та на «Сазі про Інґлінґів», створеній Сноррі Стурлусоном між 1220 і 1230 роками.

За результатами досліджень достовірно відомо, що конунги з роду Інґлінґів правили у Швеції (з першої половини IX ст. до 1060 року) і Норвегії (IX ст. — 1319 рік). Столицею династії шведських Інґлінґів була Стара Уппсала. Ісландські розповідають про ряд представників династії, які переїхали в Ісландії і стали частиною місцевої аристократії. Конунг Гальвдан Чорний став батьком Гаральда Прекрасноволосого, засновником династії Горфагерів, гілки Інґлінґів.

Сноррі натякає на менш божественне походження цієї династії в «Мові поезії»: одного короля війни звали Скельфір; і його рід називається Інґлінґ: його рід у Східній Країні. Рядок не дає якоїсь конкретної інформації, але не пов'язує рід з богами.

Деякі з роду з'являються в «Беовульфі»: Еадгілс (Адільс), Онела (Айле) і Отере (Оттар), але тут вони називаються Скільфінгами.

У «Мові поезії» Стурлусон розповідає про Гальвдана Старого, «найзнаменітішого конунга» і вісімнадцятьох його синів. Перші дев'ять були великими воїнами, вони загинули, не залишивши дітей. Решта стали предками різних королівських родів, включаючи «Інгві, від якого походять Інґлінґи»Молодша Едда, LXXX. Імовірно, Гальвдан Старий це легендарний персонаж, який був вигаданий, щоб обгрунтувати походження декількох благородних родів.

Праця «Як було засновано Норвегію» є розповіддю про походження різних легендарних норвезьких родів. Вона також простежує нащадків велетня Форньота, «Готланду, Кенланду та Фінляндії», через правнука Нора, який тут є епонімом і першим великим королем Норвегії, а потім надає подробиці про нащадків Нора та його брата Гора в наступному розділі, відомому як «Генеалогія». Розповідь нагадує початок «Оркнейської саги», яка дає дещо іншу версію історії та надає деталі лише про нащадків Гора, включно з інформацією, якої немає в «Заснуванні Норвегії» чи «Генеалогії». Значна частина матеріалу в цих розповідях більше ніде не знайдена, особливо відстеження багатьох знатних родин до велетнів, а не до Одіна, що є тенденцією в інших місцях.

У «Генеалогіях» також стверджується, що багато героїчних сімей, відомих у скандинавській традиції, але які не жили у Норвегії, мали фінське походження, переважно від правнука Нора Гальвдана Старого. Потім показано, що майже всі родоводи, що походять від Гальвдана, відновлюються в особі Гаральда Прекрасноволосого, першого короля Норвегії. Цю інформацію можна підтвердити в інших джерелах.

Розповідь «Генеалогії» закінчується переліком королівських нащадків Гаральда аж до Олафа IV і твердженням, що праця була написана в 1387 році.

Зі Швеції до Норвегії За словами Сноррі, династія очолила заселення шведських провінцій і утвердилася як королі цих земель, не заперечуючи верховенство шведського короля в Уппсалі, поки династія майже не знищила себе разом з Інг'яльдом Підступним і його падінням. Його нащадки, втім, вціліли і переселилися у Норвегію. Олаф Лісоруб був родоначальником норвезької гілки.

Родовід відповідно до джерел Беовульф VIII — поч. XI ст. Список Інґлінгів IX ст. Книга ісландців 1130-ті Historia Norwegiæ XII ст. Сага про Інґлінґів 1230-ті Як заселялася Норвегія 1387БуріБорОдінІнгвіІнгвіФрейрНьйордНьйордНьйордНьйордФрейрФройрІнгвіфрейрФрейрФйольнірФйольнірФйольнірФйольнірФйольнірСвейгдірСвегдірСвегдірСвегдірСвейгдірВанландіВанландіВанландаВанландіВанландіВісбурВісбурВісбурВісбурВісбурДомальдіДомальдДомальдДомальдіДомальдіДомарДомарДомарДомарДомарДюггвіДюггвіДюггвіДюггвіДюггві/ТрюггвіДаг МудрийДагДагДаг МудрийДагАгні Книга про ісландців та історія Норвегії свідчать, що Алрік і Ерік були синами Даґа, а Аґні — онуком.АлрікАлрік«Історія Норвегії» вказує, що Аґні був конунгом не після Даґа, а після АлрікаАгніАгні Ск'ялфарбондіАлрік і ЕрікАгніГогніАлрік і ЕйрікАлрікІнгві і АльвІнгвіІнгальдрІнгві і АльвІнгвіЙорундЙорундЙорундЙорунд і ЕйрікЙорундфродіАунАун СтарийАунАун СтарийАун СтарийЕгілЕгілЕгіл Вендельський ВоронЕйгіл Вендельський ВоронЕгіл ТуннундолгЕгіл ТуннандолгОттар і ОнелаОттарОттарОтереОттар Вендельський ВоронОттар Вендельский ВоронЕагдільс і ЕнмундАдільсАдільс з УппсалиАдільс/АзільсАдільсАдільс з УппсалиЕйстенЕйстенЕйстенЕйстенЕйстенІнгварІнгварІнгварІнгварІнгвар ВисокийАнундАнунд ПершовідкривачАнунд ПершовідкривачАнунд ПершовідкривачАнунд ПершовідкривачІнг'яльдІнг'яльдр ЗлийІнг'яльдрІнг'яльдр ЗлийІнг'яльдр ЗлийОлавОлав ЛісорубОлав ЛісорубОлав ЛісорубОлав ЛісорубГальвданГальвдан Біла КісткаГальвдан Біла КісткаГальвдан Біла КісткаГальвдан Біла КісткаЕйстейнЕйстейнЕйстейнЕйстейнГальвданГальвданГальвдан ЩедрийЙого прізвисько, (), означає щедрий на золото, але скнарий на їжуГальфдан ЩедрийГудрьодГудрьодГудродГудрьод Король ПолюванняГудрьод Король ПолюванняОлавОлавГальвдан ЧорнийОлавГальвдан ЧорнийРангвальд ШанованийГельгіГаральдРьонгвальд СлавнийГаральд Горфагер

Королі Норвегії з династії Інґлінґів

Наприкінці IX ст. Норвегія об'єдналася в одне королівство. На західному березі Віку (тепер Християнс-фйорд) був розташований фюльке Вестерфйорд, сьогоднішній Вестфолл, у якому першопочатково правили королі з династії Інґлінґів. Згодом столиця помінялася на Тронгейм, який залишався нею майже всю історію першої норвезької держави з перервами.

Нижче наведений список королів Норвегії з цієї династії та роки їх правління (в дужках). Перелік впорядковано за хронологічним принципом до Гокона V Магнуссона, після якого Норвегію успадкував онук з Фолькунгів. Певні обставини вказані у виносках.

Гаральд I Прекрасноволосий (872—930); Ейрік I Кривава Сокира (930—935); Гокон I Добрий (935—961); Гаральд II Сірий Плащ (961—970)Після нього королем Норвегії став Гаральд I Синьозубий з Кнютлінгів; Олаф I Трюггвасон (995—1000)До і після короткого правління Олафа правителем був Свен I Вилобородий з Кнютлінгів, спочатку скинутий заколотом. Але потім датський король позбувся Олафа і повернув Норвегію під свій контроль внаслідок битви під Сволдером; Олаф II Гаральдссон (1015—1028)Після нього королем Норвегії став Канут Великий з Кнютлінгів; Магнус I Добрий (1035—1047); Гаральд III Суворий (1047—1066); Олаф III Спокійний (1066—1069); Магнус II Гаральдссон (1066—1069); Олаф III Спокійний (1069—1093); Магнус III Босоніг (1093—1103); Ейстейн I Магнуссон (1103—1123); Сігурд I Хрестоносець (1103—1130)Після нього йде період громадянських воєн; Магнус IV Сліпий (1130—1135); Гаральд IV Гіллі (1130—1136); Сігурд II Мунн (1136—1155); Інге I Горбань (1136—1161); Ейстейн II Гаральдссон (1142—1157); Гокон II Широкоплечий (1157—1162); Магнус V Ерлінгссон (1162—1184); Сверрір I Сігурдссон (1184—1202); Гокон III Сверрірссон (1202—1204); Гутторм I Сігурдссон (2 січня — 12 серпня 1204 року) Інге III Бардссон (1205—1217); Гокон IV Старий (1217—1263); Магнус VI Виправник Законів (1263—1280); Ейрік II Магнуссон (1280—1299); Гокон V Магнуссон (1299—1319).

Див. також Скельдунги

Джерела Войтович Л. Гольмґард: де правили руські князі Святослав Ігоревич, Володимир Святославич та Ярослав Володимирович? // Український історичний журнал. — К., 2015. — № 3 (522) за травень-червень. — С. 37-55. ISSN 0130-5247

Примітки

Посилання Країна епічних подій та її осередок: первісна фонетика й семантика назви (на матеріалі індоєвропейських етнічних спільнот) http://www.heimskringla.no/wiki/Ynglingatal_(B1) Історія Інґлінґів