Жозеф Симон Галлієні́ (; 24 квітня 1849, Сен-Беа, Верхня Гаронна — 27 травня 1916, Версаль) — французький воєначальник, військовий командир і адміністратор у французьких колоніях. Сумно відомий в Мадагаскарі як французький воєначальник, який відсторонив від влади і відправив у заслання королеву Мадагаскару Ранавалуну III і скасував 350-річну монархію на острові.Basset, Charles (1903). Madagascar et l'oeuvre du Général Galliéni (in French). Paris: A. Rousseau.
Галлієні був відкликаний з відставки з початком Першої світової війни. Як військовий губернатор (комендант) і організатор оборони Парижа відіграв важливу роль у Першій битві на Марні, коли реквізував паризькі таксі (таксі Марни) і на них перевезли підкріплення з Парижа, що стало однією з причин поразки німецьких військ.
З жовтня 1915 по березень 1916 Галлієні — міністр оборони Франції, 1921 р. йому посмертно присвоєно звання Маршал Франції.
Біографія
Молодість, початок кар'єри Галлієні народився 24 квітня 1849, Сен-Беаі, Верхня Гаронна. Мати — корсиканка, батько Гаетан Галлієні — італієць, народився в Польяно-Міланезе, регіон Ломбардія; був солдатом-піхотинцем, дослужився до чину капітана.Bernhard 1991, p 16 (Тут і далі див. розділ Література)
Після навчання у Національному військовому училищі в Ла-Флеш Жозеф Галлієні вступив в Особливу військову школу Сен-Сір в 1868 році. 15 липня 1870 р. йому присвоєно звання другого лейтенанта і він розпочав службу в 3-му полку морської піхоти, а за три дні почалася французько-прусська війна.Clayton 2003, pp 215-6
У складі цього полку Галлієні брав участь у битві при Седані, був поранений і взятий в полон 1 вересня 1870 р. у Базеї. Перебував у полоні у Німеччині і повернувся до Франції 11 березня 1871 року. В полоні вивчав німецьку мову, вів записник, який назвав німецькою, англійською та італійською «Erinnerungen of my life di ragazzo» («Спогади про моє життя з юнацтва»).Tuchman 1962, pp 339-40Bernhard 1991, p 22
Служба в колоніях 25 квітня 1873 р. Жозефу Галлієні присвоєно звання лейтенант і відправлено до 2-го полку морської піхоти, з яким він розпочав свою службу в колоніях, прибувши на острів Реюньйон, де провів три роки.
11 грудня 1876 р. здобув призначення у військовий підрозділ сенегальських стрільців і 20 грудня відбуває в Дакар, столицю Сенегалу, на північно-західну межу Чорної Африки. Брав участь у різних дослідженнях і військових експедиціях. В 1878 році Галлієні здобув звання капітана.
30 січня 1880 р. він відпливає на човні з міста Сен-Луї до міста Рішар-Толь (близько 100 км) по річці Сенегал. 29 березня Ж. Галлієні прибув до міста Бафулабе в Малі, де уклав договір з місцевими володарями, що дозволило встановити тут протекторат Франції.
У 1905 році війська під його командуванням брали участь у каральній операції, яка була спрямована проти малагасійських повстанців, які намагались досягнути незалежності своєї країни, яка була окупована і перетворена на французьку колонію внаслідок другої франко-малагасійської війниCurtin, Philip D. Disease and empire: the health of European troops in the conquest of Africa by Philip D. Curtin с. 187.
Здоров'я Галлієні було підірвано під час війни. Він мав рак простати. Він переніс дві хірургічні операції у версальській клініці та помер у лікарні 27 травня 1916 року. Згідно з його останньою волею, Галлієні поховали на цвинтарі комуни Сен-Рафаель поряд із тілом дружини.
Примітки
Література
Haythornthwaite, Philip J. (1994). The World War One Sourcebook. Arms and Armour Press, London. ISBN 1-85409-102-6