Герцеговинський санджак (, ) — санджак Османської імперії, що існував на території сучасної Боснії і Герцеговини, Хорватії, Сербії та Чорногорії. Звідси назва історичної області «Стара Герцеговина». Існував у 1470–1833 роках.
Історія
Герцеговинський санджак був створений на завойованих турками землях Герцеговини у 1470 році.
Тоді ж у Герцеговинський санджак увійшли чорногорські землі Брди і Примор'я, в той час як Стара Чорногорія опинилася в складі Скадарського санджаку.
Адміністративний центр санджаку почергово перебував у містах Фоча (до 1572 року) і Плєвля, східна Герцеговина.
З 1580 року — Герцеговинський санджак у складі Боснійського еялету.
У 1833 році перетворений в боснійську автономію Герцеговинский еялет.
У 1867 році Герцеговинський санджак в складі Боснійського вілаєта.
Санджак беї 1469—1474 — Хамза-бег 1504—1506 — Хадим Сінан-паша Касим-Бей Кара Осман-бек 1547—1550 — Сінан-паша 1550—1561 — Мехмед-бей Обронович 1561—1563 — Малкоч-бег Сінан-бей Болянович 1567—1569 — Хусейн-паша 1586—1593 — Султанзаде 1654 — Алі-паша Ценгич 1664 — Арнаут Мустафа-паша 1664 — Мухарем-паша 1665 — Сохраб Мехмед-паша 1666 — Косе Алі-паша 1667 — Ібрагім Паша Тешняк 1702 — Мустафа-бек 1718—1719 — Алія 1833—1851 — Алі-паша Різванбегович, візир Герцеговини
Див. також Герцеговина Історія Боснії і Герцеговини
Примітки
Посилання Мапа Герцеговинського санджаку