Вернер Остендорф (; 15 серпня 1903, Кеніґсберґ — 1 травня 1945, Бад-Аусзее) — німецький офіцер Ваффен-СС, группенфюрер СС і генерал-лейтенант Ваффен-СС, кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з Дубовим листям.
Ранні роки Вернер Остендорф народився 15 серпня 1903 року в місті Кеніґсберґ. У травні 1919 року вступив добровольцем в батальйон «Люк» (Східна Пруссія). З березня 1920 року працював на різних промислових підприємствах. 5 листопада 1925 року вступив в армію. 1 серпня 1933 року дослужився до звання Обер-лейтенанта в 1-му піхотному полку.
З приходом до влади нацистів вступив в НСДАП (№ 4 691 488). 1 березня 1934 року перейшов в Германський авіаційний поштовий союз. 1 жовтня 1935 року вступив в СС (№ 257 146) і був призначений інструктором тактики в юнкерському училищі СС в Бад-Тельці. З 1 квітня 1938 командир 4-го штурму Штандарта СС «Дер Фюрер», а з 1 червня 1939 командир Зенітного дивізіону СС.
Друга світова війна У складі різних частин військ СС воював в Польській і Французькій кампаніях, на радянсько-німецькому фронті. За відзнаки в боях під Смоленськом 13 вересня 1941 року нагороджений Лицарським хрестом Залізного хреста. У лютому — червні 1942 року командував бойовою групою в дивізії СС «Райх». З червня 1942 по листопад 1943 року Остендорф був начальником штабу II танкового корпусу СС.
Після того як на заході в жовтні 1943 року була сформована 17-та панцергренадерська дивізія СС «Ґьотц фон Берліхінген», Вернер 20 жовтня був призначений її командиром. У червні 1944 був поранений в боях в районі Карантана, а після одужання знову очолив дивізію. 15 листопада був замінений Лінгером, а 2 грудня призначений начальником штабу групи армій «Верхній Рейн».
29 січня 1945 року Вернер Остендорф був призначений командиром 2-ї танкової дивізії СС «Дас Райх». У боях в Угорщині був тяжко поранений в бою і відправлений в госпіталь в Бад-Аусзее, де 1 травня 1945 помер від наслідків поранення.
Звання Шутце (2 листопада 1925) Курсант (1 квітня 1926) Єфрейтор (1 серпня 1927) Унтерофіцер (1 жовтня 1927) Фенріх (1 серпня 1928) Оберфенріх (1 серпня 1929) Лейтенант (1 червня 1930) Оберлейтенант (1 липня 1933) Оберштурмфюрер СС (1 жовтня 1935) Гауптштурмфюрер СС (30 січня 1938) Штурмбаннфюрер СС (1 червня 1939) Оберштурмбаннфюрер СС (13 грудня 1940) Штандартенфюрер СС (1 березня 1942) Оберфюрер СС (20 квітня 1943) Бригадефюрер СС і генерал-майор Ваффен-СС (20 квітня 1944) Группенфюрер СС і генерал-лейтенант Ваффен-СС (1 грудня 1944)
Нагороди Німецька імперська відзнака за фізичну підготовку в сріблі Нагрудний знак пілота Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року» Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» Залізний хрест (1939) 2-го класу (19 травня 1940) 1-го класу (23 червня 1940) Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям Лицарський хрест (13 вересня 1941) як оберштурмбаннфюрер СС і начальник оперативного відділу дивізії СС «Райх» Дубове листя (№ 861; 6 травня 1945, посмертно) як группенфюрер СС і генерал-лейтенант Ваффен-СС і командир 2-ї танкової дивізії СС «Дас Райх» Німецький хрест в золоті (5 червня 1942) як штандартенфюрер СС і командир бойової групи дивізії СС «Дас Райх» Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42» Нагрудний знак «За участь у загальних штурмових атаках» Нагрудний знак «За поранення» в чорному Кільце «Мертва голова» Відзначений у Вермахтберіхт (29 липня 1944)
Джерела
Schulz, Andreas, Wegmann Günter, Zinke, Dieter: Die Generale der Waffen-SS und Polizei: Lammerding-Plesch, Biblio-Verlag, 2003, ISBN 978-3-7648-2375-7.
Yerger, Mark C. (2005). German Cross in Gold Holders of the SS and Police, Volume 2, "Das Reich: " Karl-Heinz Lorenz to Herbert Zimmermann. San Jose, CA: R. James Bender Publishing. ISBN 0-912138-99-8