Калінінгра́д (до 1946 року КенігсбергКенігсберг., КоролевецьКоролевець; , , з 2023 , , ) — місто в РФ, адміністративний центр Калінінградської області. Колишня столиця Східної Пруссії, анексована СРСР.

Розташоване при впаданні річки Прего́ля в Балтійське море. Важливий транспортний вузол (залізниці та шосейні дороги); морський і річковий (річка Преголя) порти; аеропорт (Храброво). Важливий центр машинобудування; розвинені металургія, легка, поліграфічна промисловості. У місті є музеї (музей бурштину, історико-художній музей, картинна галерея, музей фортифікації і т. д.), театри драми, найбільші бібліотеки (зокрема фрагменти середньовічних книжкових зібрань — бібліотеки Валленродта), зоопарк. У центрі міста розташований кафедральний собор, де поховано Іммануїла Канта. Нині громадськість міста ставить питання про повернення місту історичної назви.

Назва Тва́нгсте () — назва міста до 1255 року як прусського поселення. Слово значить «загата», водоймище при греблі (етимологічно споріднене з українським «твани́сте»). Кенігсберг (, ) — після спорудження Тевтонським орденом замку Кенігсберг і до 1945 року. За панування Тевтонського ордену назва поширилася на все місто. З німецької перекладається як «Королівська гора». Вважається, що замок названо на честь чеського короля Отокара II, який очолював хрестові походи Тевтонського ордену проти язичницької віри, яку на той час сповідували місцеві мешканці. Назви слов'янськими та балтійськими мовами мають таке ж значення. Цю ж назву рекомендувала використовувати Комісія у закордонних справах Естонії у вересні 2023 року Калінінград () — з 1946 року місто названо на честь російського радянського революціонера Михайла КалінінаУ судовому вироку: Вирок від 17.09.2015 у справі № 127/20324/15-к Вінницький міський суд Вінницької області «…уродженця м. Калинінград, РФ…». У держнаказі: Про застосування спеціальної санкції — індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності — до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.. | від 07.03.2014 № 286 (rada.gov.ua) «РОСІЙСЬКА ФЕДЕРАЦІЯ, 236016, КАЛИНІНГРАДСЬКА ОБЛ., М. КАЛИНІНГРАД…» Крулевець () — історична та нинішня польська назва. 9 травня 2023 року Комісія стандартизації географічних найменувань Польщі змінила офіційну назву на Крулевець і не рекомендується використовувати назву Калінінград польською мовою. Рішення прийнято через факт присвоєння місту поблизу польських кордонів імені Михайла Калініна — злочинця, відповідального, серед іншого, за ухвалення рішення про масове вбивство поляків (Катинський розстріл), що має в Польщі емоційний і негативний характер125. posiedzenie Komisji Standaryzacji Nazw Geograficznych poza Granicami RP. РФ різко засудила рішення Польщі змінити назву в офіційних польських документахУ Кремлі відреагували на рішення Польщі перейменувати Калінінград. 11.05.2023, 06:39 Краловець () — історична чеська назва. Караляучюс () — історична литовська назва, Литва повторно узгодила цю назву для міста в травні 2023 року. Караляучі () — історична латиська назва, Латвія узгодила цю назву для міста в травні 2023 року.

Історія

Тевтонський орден

Місто заснували 1255 року тевтонські лицарі на місці прусського поселення Tuwangste на честь чеського короля Премисля Отакара II, який очолював тевтонські війська під час їх чергової експедиції проти Пруссії. Тевтонські лицарі звели тут замок, що у 1256 році отримав назву Замок Королівської гори в Самбії (castrum de Coningsberg in Zambia), латинською — Mons Regius (пізніше Regiomontium).

Місто стало частиною Тевтонського ордена та столицею Самбійскої єпархії, однієї з чотирьох єпархій на території Пруссії. Орден остаточно завоював Пруссію в 1273 році і розпочав розширення міста. Це стало можливим завдяки єпископу Самбії Генріху фон Стрітбергу, котрий передав Ордену свою частину міста. У 1312 році королівський замок став резиденцією Великого маршала Ордену. На зламі XII і XIV ст. капітула Самбії побудувала новий кафедральний костел святого Войцеха.

Розвиток поселення змусив Орден підняти статус замкового селища навколо млина до рангу міста. 27 травня 1300 року надано міські права Новому Місту (Nova Civitas), яке згодом почали називати так, як і сусіднє село — Lipnick (Липник). У 1478 році назву вперше фіксують на письмі німецькою мовою як Löbenick, яку згодом почали вимовляли як Löbenicht. У 1322 році Орден віддав капітулі східну частину острова за умови будівництва моста через ріку Преголю. Тут єпископ почав будівництво нового собору. У 1327 році великий магістр Вернер фон Орзельн надав Кнайпгофу права міста. Місто повинно було називатися Vogtswerder (Острів мера); використовували також назву Pregelmünde, але закріпилася у вживанні старша назва — Кнайпгоф. Старе місто й острів Кнайпгоф належали Ганзі, а від 1440 — Прусському Союзу.

У 1454 році 56 прусських міст і областей проголосили про своє підпорядкування Тевтонії. Польський король Казимир IV Ягеллончик створив Крулевське воєводство зі столицею у Крулевці і включив його до складу Польщі. 12 квітня 1455 року війська Тевтонського ордена повернули місто, а воєводство припинило своє існування.

Під час Тринадцятирічної війни Крулевець у 1457 році став резиденцією Великого магістра Тевтонського ордена (переїхав із Мальборку).

Феод Польського Королівства 1466—1657

З часів Другого Торунського миру, у роки 1466—1525, місто було столицею Держави Тевтонського ордену, залежної від Корони Королівства Польського. Під час польсько-тевтонської війни 1519-21 місто було обложено в травні 1520 військом польських найманців під командуванням великого коронного гетьмана Миколая Фірлея.

Після секуляризації Тевтонського ордена і прусської данини, поданої в 1525 році великим майстром королю Сигізмунду Старому, місто стало столицею Пруссії, залежної від польського короля як феод. На знак залежності чорний прусський орел отримав королівську корону на шию і літеру «S» від латинського імені короля Sigismundus (Сигізмунд, Зигмунт). Незабаром в Пруссії почалася релігійна війна, у результаті якої панівною релігією в країні стало лютеранство.

У 1542 році герцог Альбрехт Гогенцоллерн (племінник короля Сигізмунда Старого) створив у Кнайпгофі партикуляристську школу під назвою Академії, де повинні були готувати кандидатів для навчання в університеті. У 1544 році школі була перетворена на Pedagogium, який існував до 1617 року.

На прохання Альбрехта польський король Сигізмунд II Август 28 березня 1560 року надав університету (Альбертіна) в Королевці привілеї нарівні з Краківською академію, з того часу університет мав право призначати вчені ступені.

Завдяки зусиллям короля Сигізмунда III і єпископа Вармії Шимона Рудницького (який мав титул єпископа Самбії) в роки 1614—1616 в Королевці було побудовано католицький костел, але через протести сусідньої євангельської литовської громади не дозволили побудувати вежу або повісити великий дзвін.

У 1618 році Пруссія перейшла у володіння курфюрстів Бранденбурга, а у 1657 році отримала незалежність від I Речі Посполитої. Незважаючи на формальний розрив зв'язків із Польщею і подальший тиск германізації, польський елемент у цих краях ще був присутній.

У Королівстві Пруссії та Німецькій Імперії

У 1701 році курфюрст Бранденбургу коронувався в Кеніґсберзі як король Пруссії Фрідріх I. Коронація мала місце в Пруссії, тому що вона не була частиною Священної Римської імперії, й імператору було легше прийняти титул короля Пруссії. В результаті коронації земля під владою курфюрстів Бранденбургу стала частиною нового Королівства Пруссії. Кеніґсберґ був тільки місцем коронації, столиця країни залишалася в Берліні.

Фрідріх Вільгельм I видав 13 червня 1724 ратушний регламент, який об'єднував три міста: Старе місто, острів Кнайпгоф і Ліпнік, поряд з належними їм волями () в одне місто Кеніґсберґ, офіційна назва якого відтепер: Королівсько-прусське столичне і резидентське місто Кеніґсберґ (нім. Königlich Preussische Haupt- und Residenzstadt Königsberg). Місто отримало також новий герб — з гербу Старого міста були взяті білий хрест і корона (в середині), герб Ліпніку справа — корона між двома зірками, зліва герб Кнайпгофу — корона посеред двох мисливських рогів. Всі зображення поєднував прусський орел з княжою короною на голові та королівською короною з ініціалами FW (Fryderyk Wilhelm) на грудях. Цей герб використовувався виключно на муніципальній печатці, і тільки в 1906 році він став офіційною емблемою міста Кеніґсберґа.

У 1736 Леонард Ейлер розв'язав відому проблему мостів Кеніґсберґа. Вирішення цієї проблеми ініціювало розвиток теорії графів.

У 1757 вибухнула війна, яку називали Семирічною. Відповідно до угоди між Австрією і Росією імператриця Єлизавета 31 грудня 1757 видала указ, згідно з яким Кеніґсберґ було включено в склад Росії. Росіяни покинули місто в березні 1763 року.

У 1807 під час втечі від Наполеона в Кеніґсберзі перебував Фрідріх Вільгельм III й королева Луїза.

У 1890 до складу міста включили королівські волі: Burgfreiheit, Tragheim, Altroßgarten, Neue Sorge та Sackheim.

У 1871 місто стало частиною новоствореної Німецької імперії.

У 1933 було засновано один з перших німецьких концтаборів у Quednau.

Часи другої світової війни

Штурм міста радянськими військами в ході східно-прусської операції почався 6 квітня 1945; особливою запеклістю відрізнявся бій за форт № 5 «король Фрідріх-Вільгельм III», який охороняв північно-західні підступи до міста. У ході цього штурму радянськими військами під командуванням Маршала Радянського Союзу Василевського була вперше застосована тактика початку піхотної атаки до закінчення артилерійської підготовки, що дозволило уникнути вогню противника на підході до укріплень і застати гарнізон зненацька; зворотною стороною медалі стали значні втрати від вогню власних військ. Серед інших, великі втрати понесли добірні гвардійські частини: пам'ять про них згодом увічнено монументом «1200 гвардійців», розташованому в центрі міста на Гвардійському проспекті. А 9 квітня над вежею «Дер Дона», де нині розташований музей бурштину, було піднято червоний прапор, позначивши кінець німецької історії міста.

Відразу після радянської окупації почалися масові зґвалтування німецьких жінок, дівчат, дівчаток радянськими військовослужбовцями.

За рішенням Потсдамської конференції північна частина німецької провінції Східна Пруссія, разом зі своєю столицею Кенігсбергом, тимчасово була передана Радянському Союзу. Пізніше, під час підписання договорів про межі Калінінградську область було повністю визнано володіннями Радянського Союзу.

З 370 000 мешканців-німців, які жили тут до війни, залишилося заледве 20 000. Хоча відразу після війни почалася робота з адаптації німців до нової влади: виходила газета «Новий час» німецькою мовою, були організовані школи, де викладання велося німецькою, — було прийнято рішення про депортацію німецького населення в Німеччину і майже всіх німців було відправлено в Німеччину до 1947. Тільки деякі фахівці допомагали відновлювати роботу підприємств аж по 1948 і навіть по 1949, — але і їм не дано можливості отримати радянського громадянства: вони згодом були депортовані до Німеччини. Замість них у місто були переселені радянські громадяни.

4 липня 1946 після смерті «всесоюзного старости» М. І. Калініна, Кенігсберг перейменовано в Калінінград, хоча Калінін не мав жодного прямого стосунку до міста, — а на карті СРСР вже були міста Калінін (нині Твер) і Калінінград під Москвою (нині Корольов).

Після війни місто стало заселятися швидкими темпами, відновлювати виробництво. Але місто мало напівзакритий статус у зв'язку зі стратегічним положенням і великою кількістю військ. Для іноземців ж місто було повністю закрите — за винятком рідкісних візитів дружби з сусідньої Польщі іноземці практично не відвідували його.

Владою не приділялося ніякої уваги спадку німецької культури: старе місто не відновлювалося, а руїни замку були знесені в кінці 1960-х років, незважаючи на протести архітекторів, істориків, краєзнавців та мешканців міста.

Сучасний стан