Дяченко Михайло Григорович — нар. 15 серпня 1947 р. в селі Михайлівка Царичанського району Дніпропетровщини, помер 10 січня 2024.
Життєпис Навчався в ДНУ, де закінчив три курси історико-філологічного факультету. Працював у рідному селі різноробом, листоношею, інспектором з кадрів колгоспу «Авангард» та КСП «Оріль».
1965 року вірші, переклади, афоризми, пісні Дяченка друкувалися в обласних та республіканських газетах і журналах «Вітчизна», «Україна», «Дніпро», «Київ», «Січеслав», а також у колективних збірках «Провесінь», «Україно, ти — моя молитва», «Дороги Чионгшону» та альманахах «Вітрила», «Роксоланія», «Свічадо». Один із авторів «Антології поезії Придніпров'я» (2000) і збірок: «Слово про літературу та письменників Придніпров'я» (2005) та «Шевченкіада Придніпров'я» (2008).
Книги «Іще зозулі слово не погасло…» (1991) «Свято Білої Лілеї» (1991) «Музика і мати» (2008) «Фієста серця» (2012) — ця книга із попередньою є різножанровими (поезії, переклади, автопереклади, рядки, цікаві словосполучення, статті, есеї, листи, контамінації, афоризми, уривки зі щоденника, пісні). «Підручник з Поезії» (2013, дві книги, 920 ст.) «Відрядження у Відродження» (2015) «Підручник з Поезії» (2016).
Нагороди, звання Член Національної спілки письменників України (1999). Лауреат обласної літературної премії ім. Миколи Шутя.
Примітки