Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара — один із провідних закладів вищої освіти в Україні, має четвертий рівень акредитації та право підготовки іноземців за акредитованими напрямами й спеціальностями.

У ДНУ поєднано освітянську діяльність з науковою, здійснюють наукові дослідження, результати яких упроваджуються в навчальний процес. Наукові дослідження виконуються співробітниками 3 науково-дослідних інститутів, 97 кафедр, 31 науково-дослідної лабораторії та 7 науково-дослідних груп.

27 лютого 2017 року перейменовано в Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара.

Історія

Заснування Перша спроба заснування університету в Катеринославі була зроблена ще наприкінці XVIII століття, коли з'явився відповідний царський наказ. Але практично ця ідея була реалізована лише в 1918 році завдяки наполегливим зусиллям місцевої інтелігенції й підтримці видатних українських вчених Володимира Вернадського, Дмитра Багалія, Миколи Василенка, Лева Писаржевського, за клопотанням яких уряд Скоропадського ухвалив рішення про відкриття університету у складі чотирьох факультетів: історико-філологічного, юридичного, медичного і фізико-математичного. Перший набір на перший курс Катеринославський університет здійснив улітку 1918 року (два курси були автоматично переведені до університету з Вищих жіночих курсів, на базі яких і був заснований університет). Контингент студентів у 1918/1919 навчальному році становив 2750 чоловік. Університет розмістився у колишньому будинку Першого реального училища (15 вересня 1916 року в цьому будинку були відкриті Вищі жіночі курси (ВЖК), сучасному корпусі № 2 ДНУ (пр. Дмитра Яворницького, б. 36). Серед засновників університету були визначні науковці початку XX сторіччя Владислав Дзержинський, Микола Лебедєв, Лев Писаржевський, Матвій Любавський, Дмитро Яворницький та інші. Першим ректором університету був відомий вчений-біолог, професор В. П. Карпов, який свого часу очолював Гістологічний інститут Московського університету. Для організації факультетів запросили видатних фахівців з інших університетів: колишнього ректора Московського університету, професора Матвія Любавського, А. І. Щербину, Дмитра Яворницького та інших.

Планувалося відкрити кафедри: філософії, історії України, порівняльного мовознавства, української мови та літератури, історії мистецтв, історії церкви, археології та ін. Місцеві наукові кадри і професори, запрошені з інших університетських центрів, утворили монолітний викладацький склад Катеринославського університету, де працювали Олександр Динник, Лев Писаржевський, С. Б. Шарбе, М. Ф. Злотников, Матвій Леонтовський, Микола Лебедєв. Коли в 1918 році Українська Академія наук вперше сформувала свій склад, то одним із дванадцяти дійсних членів Академії став професор Катеринославського університету Федір Тарановський (відділення соціальних наук).

Розміщувався університет у сучасному корпусі № 2 по проспекту Дмитра Яворницького, б. 36.

Реорганізація

У 1920 році у зв'язку з реорганізацією освітньої системи із встановленням радянської окупації Катеринославський університет ліквідовано, а на його базі створюється Інститут народної освіти, що існував до відновлення університетської мережі в республіці на початку 1933 року. Уже на першому етапі функціонування університету сформувалися й здобули визнання наукові школи в галузі теоретичної (електронної) хімії академіка О. І. Бродського, прикладної механіки — академіка О. М. Динника, металофізики — академіка Г. В. Курдюмова, фізики рідкого стану — академіка В. І. Данилова, гідробіології — академіка Д. О. Свіренка, української історії, археології та етнографії — академіка Д. І. Яворницького та ін.

Значних матеріальних збитків та людських втрат зазнав університет у роки німецько-радянської війни. У ході тимчасової окупації міста були спалені всі навчальні корпуси.

У повоєнний час починається бурхливий розвиток університету. В 1951 році відкривається фізико-технічний факультет для підготовки спеціалістів у новій галузі техніки — ракетобудуванні. На більшості факультетів і кафедр проводились дослідження з фундаментальних і прикладних наук. З'являються і успішно розвиваються нові наукові школи в галузі математики, механіки (професори М. П. Корнійчук, В. І. Моссаковський), фізики, радіоелектроніки (професори Ф. І. Коломойцев, М. І. Варич, І. С. Мірошниченко), біології, біотехнології (професори О. Л. Бельгард, Г. Б. Мельников), хімії (професор В. С. Малиновський), ракетно-космічної техніки (професори В. А. Махін, М. Ф. Герасюта, В. М. Ковтуненко, М. І. Дупліщев), соціально-гуманітарних наук (професори B.C. Ващенко, Д. П. Пойда). Розширювалася номенклатура спеціальностей, за якими здійснювалась підготовка фахівців, зростав кадровий потенціал, створювалися нові факультети, кафедри, лабораторії, науково-дослідні інститути, зміцнювалась матеріально-технічна база.

Багато років Дніпропетровський державний університет підпорядковувся Міністерству вищої та середньої освіти РРФСР.

З середини 60-х років розпочалося будівництво нового університетського комплексу з розвиненою соціально-культурною інфраструктурою. Перетворення університету на один із провідних вишів України та колишнього СРСР цілком закономірно і справедливо пов'язується з ім'ям академіка В. І. Моссаковського, який був його незмінним ректором упродовж 22 років (1964—1986).

Університет зазнав великої реорганізації: Дніпропетровський інститут народної освіти, Дніпропетровський вищий інститут освіти, відновлюється знову університет на базі фізико-хіміко-математичного інституту та біофаку інституту профосвіти у 1933 р. В якій би формі чи назві не існував наш університет, він завжди був визнаним і впливовим. Одним із найкращих у республіці вважався Катеринославський інститут народної освіти. Бібліотека, де були зібрані цінні видання, зокрема з історії, літератури, педагогіки, у 1930 р. була однією з найбільших академічних бібліотек України. У 1967 р. в ДДУ (третьому університеті в Україні) відкрито факультет підвищення кваліфікації викладачів закладів освіти. Також ведеться інтенсивна робота в сфері міжнародного співробітництва. Так факультет міжнародної економіки на чолі з доктором економічних наук Ігорем Сазонцем бере активну участь у підготовці міжнародної програми «Відкритий мережевий університет СНД» (Москва, РУДН), учасником якої є ДНУ ім. Гончара за спеціальностями «Міжнародна економіка» та «Менеджмент» та є одним з організаторів плідної співпраці в межах програми між Дніпровським національним університетом та Університетом прикладних наук м. Міттвайда (Німеччина).

Визнанням авторитету вчених університету було включення їх до складу науково-методичних та координаційних рад Мінвузу СРСР і АН СРСР та УРСР. ДДУ в регіоні став провідним освітнім і науковим центром, а в СРСР — базовим закладом освіти. Дніпровський університет є провідним центром республіки з вивчення джерелознавства історії України, одним із трьох провідних центрів у галузі ядерної фізики й одним із перших ЗВО СРСР та України, які порушили питання про гуманізацію й гуманітаризацію освіти і внесли до навчальних планів нові предмети: українську мову, історію України, етику, естетику, екологію та ін.

Сучасність За час свого існування університет підготував понад 70 тисяч фахівців. Зважаючи на загальнодержавне й міжнародне визнання результатів діяльності Дніпровського держуніверситету, розробку й реалізацію ним найважливіших державних програм у гуманітарній сфері, наявність у закладі визнаних на загальнодержавному і світовому рівнях фахівців та їх наукових шкіл, Указом Президента України від 11 вересня 2000 року університету присвоєно статус національного. 25 червня 2008 р. постановою Кабінету міністрів України ДНУ присвоєно ім'я його знаменитого випускника Олеся Гончара.

В ДНУ навчається понад 15 тисяч студентів, з них більше 12 тисяч — за денною формою навчання. Підготовка фахівців в університеті здійснюється за денною, заочною та екстернатною формами навчання за 10 галузями знань, 37 напрямами підготовки фахівців з вищою освітою та 69 спеціальностями з ліцензованим обсягом прийому 2860 осіб.

Кампуси і корпуси

17 навчально-лабораторних корпусів («Головний корпус» № 1, який розташований за адресою: м. Дніпро, пр. Науки, 72), сім гуртожитків для студентів та аспірантів на 3 500 місць,  спортивні споруди та заклади відпочинку (палац спорту з басейном, водна станція, тир, хокейний майданчик, відкритий стадіон, профілакторій, спортивно-оздоровчий табір), Палац Культури Студентів (з актовим залом на 500 місць та малою залою на 120 місць), бібліотека з фондом близько 2,2 млн примірників.

Структура університету

Факультети

Факультет української й іноземної філології та мистецтвознавства Факультет суспільних наук та міжнародних відносин Факультет систем і засобів масової комунікації Економічний факультет Історичний факультет Факультет психології Юридичний факультет Факультет фізики, електроніки та комп'ютерних систем Хімічний факультет Біолого-екологічний факультет Факультет медичних технологій, діагностики та реабілітації Факультет прикладної математики Механіко-математичний факультет Фізико-технічний факультет Центр заочної та вечірньої форм навчання Центр післядипломної освіти Центр доуніверситетської підготовки </div>

Інститути В університеті функціонує 3 науково-дослідних інститути:

біології (дослідження біофізики складних систем, наземної екології та рекультивації земель, фізіології та молекулярної біології рослин). геології (вивчення надр південного сходу України з метою розширення мінерально-сировинної бази промисловості, раціонального використання мінерально-сировинних ресурсів регіону). енергетики (науково-дослідні роботи інституту спрямовані на розвиток сонячних і вітрових енергетичних систем, а також перспективних систем ракетно-космічної техніки та енергозберігаючих технологій).

Ліцей

При університеті в 1991 році створено Дніпровський ліцей інформаційних технологій при ДНУ (ЛІТ).

Також при університеті в 1998 році було створено Дніпровський ліцей-інтернат фізико-математичного профіля (ДОЛІФМП).

Ректори Лебедєв Микола Йосипович, 1918 Карпов Володимир Порфирович, 1918—1920 Писаржевський Лев Володимирович, 1920—1921 Злотников Михайло Федотович, 1921—1923 Кашкаров М. М, 1923—1926 Александров Наум Львович, 1926—1928 Фідровський Василь Михайлович, 1929—1933 Ринська Розалія Самсонівна, 1932 Палько Петр Семенович, 1933 Куїс Микола Григорович, 1933—1934 Комаровський Марк Борисович, 1934 Морозов З. Л., 1934—1936 Єфімов Іван Микитович, 1936—1937 Архангельський Василь Михайлович, 1937—1938 Сафронов Леонід Іванович, 1938, 1939—1941, 1945—1951 Розгін Іван Федорович , 1941—1942 (період німецько-нацистської окупації) Корчинський Микола Володимирович, 1938—1939 Полежаєв Василь Минович, 1943—1944 Хмарський Никифор Захарович, 1944—1945 Мельников Георгій Борисович, 1951—1964 Моссаковський Володимир Іванович, 1964—1986 Прісняков Володимир Федорович, 1986—1998 Поляков Микола Вікторович, з 25 листопада 1998 — 21 вересня 2020 Оковитий Сергій Іванович , з 8 квітня 2021

Почесні доктори та випускники університету

Почесні доктори університету Андрущенко Віктор Петрович — ректор Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова, рішення Вченої ради 2008 Гарасимюк Мар'ян — Ректор Люблінського університету ім. Марії Кюрі-Склодовської, рішення Вченої ради 21.04.2005 Бакіров Віль Савбанович — ректор Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна, рішення Вченої ради 2008 Гончар Олесь Терентійович — Видатний український письменник, голова правління Спілки письменників України. Академік НАН України., рішення Вченої ради 08.04.1993 Горбулін Володимир Павлович, почесний член президії НАН України, академік НАН України, доктор технічних наук, професор, випускник ДДУ. Дзяк Георгій Викторович — Ректор Дніпровського державного медичниого університету. Академік АМН України, рішення Вченої ради 25.10.2001 р.