«Не пора́» — вірш українського письменника Івана Франка циклу «Україна» зі збірки «З вершин і низин» (редакції 1893/1897Мозаїка із творів, що не ввійшли до Зібрання творів у 50 томах. — Львів: Каменяр, 2001. — 434 с.), створений 1880 року. Свого часу, разом ще з кількома віршами циклу, був заборонений за польського панування, правління Російської імперії та радянських часівЦикл Івана Франка «Україна». Був одним з найпопулярніших українських гімнів початку XX ст.Українські гімни.
Написання За твердженням літературознавців Б. Лепкого і В. Щурата, основою мелодії гімну стали мотиви давнього німецького маршу. Її неодноразово опрацьовували різні композитори, але найбільш поширена — музика Д. Січинського.
Найпопулярнішим гімн І. Франка став на початку XX ст. серед українського студентства, якому не вдалося домогтися перетворення Львівського університету з австро-польського навчального закладу на український. В результаті студентам довелося переходити на навчання до закордонних університетів.
Поезію вперше надруковано в журналі «Світ» (1881). Невдовзі, під назвою «Національний гімн», видано в друкарні Шмапера (Лейпциг, 1897). Денис Січинський поклав твір на музику. Твір не був надрукований на території Емського указу. Згодом «Не пора» увійшов до Січового співаника (1921).
В альманаху «Січ» 1909 року говорять про велике студентське віче у листопаді 1901 року, під час якого гімн «Не пора, не пора, не пора…» вперше пролунав на вулицях Львова у якості гімна. Згодом його підхопили січові стрільці.
У радянському франкознавстві цикл було скорочено. Патріотичні поезії Франка в УРСР не друкувалися, починаючи з 30-х років. Вірш «Не пора», як і вірші «Ляхам» та «Розвивайся ти, високий дубе…», надалі, під пильним оком цензури, не увійшли до 50-томного зібрання творів письменника. Єдиним виключенням став лірично-нейтральний «Моя любов».
За часів Незалежності твір для духового оркестру переклав Богдан Сапелюк. Відтоді увійшов до репертуару військових оркестрів ЗСУ, зокрема композиція лунала на ювілейному параді до дня НезалежностіВиконання під час параду.
Текст
Січовий співаник (1921) Не пора, не пора, не пора Москалеви й ляхови служить: Довершилась України кривда стара, Нам пора для України жить.
Не пора, не пора, не пора За невигласків лить свою кров І любити царя, що наш люд обдира, Для України наша любов.
Не пора, не пора, не пора В рідну хату вносити роздор! Най пропаде незгоди проклята мара! Під Украйни єднаймось прапор!
Бо пора це великая єсть: У завзятій, важкій боротьбі Ми поляжем, щоб волю і славу і честь, Рідний краю, здобути тобіСічовий співаник / Упорядник Кирило Трильовський. — Відень: Друкарня «Адрія», 1921. — 96 с..
Мозаїка із творів (2001) Не пора, не пора, не пора Москалеві й ляхові служить! Довершилась України кривда стара, Нам пора для України жить.
Не пора, не пора, не пора За невігласів лить свою кров І любити царя, що наш люд обдира: Для України наша любов.
Не пора, не пора, не пора В рідну хату вносити роздор! Хай пропаде незгоди проклята мара! Під Украйни єднаймось прапор!
Бо пора ця великая єсть: У завзятій, важкій боротьбі Ми поляжем, щоб волю і славу і честь, Рідний краю, здобути тобі!Іван Франко Мозаїка із творів, що не ввійшли до Зібрання творів у 50 томах. — Львів: Каменяр, 2001. — 434 с..
Див. також Запорозький марш За Україну Козацька слава
Література «Січовий співаник» 1921, упорядник Кирило Трильовський. Друкарня «Адрія», Відень.
Примітки
Посилання Януковичу заспівали «не пора москалеві служить» Симоненко назвал стихи Ивана Франка «Не пора, не пора москалеві й ляхові служить!» проявлением пещерного национализма