Дени́с Володи́мирович Січи́нський (2 жовтня 1865, Клювинці, тепер Гусятинський район, Тернопільська область — 26 травня 1909, Станиславів) — український композитор і хоровий диригент, перший професор музики у Королівстві Галичини та Володимирії, музично-громадський діяч, педагог. Автор музики до пісні-маршу «Не пора», одного з найпопулярніших українських гімнів початку XX століття на слова Івана Франка.

Життєпис

Народився 2 жовтня 1865 року в с. КлювинціБаб'як П., Головин Б. Пиндус Б. Січинський Денис Володимирович // (Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія, тепер Гусятинський район, Тернопільська область, Україна). Рано втратив батьків.Стех Я. Піснею до серця, серцем до України… — С. 5.

Основи музичних знань Денис Січинський здобув у Тернопільській класичній гімназії, після закінчення якої Тернопільська гімназія, що дала світу геніїв у 1888 році вступив на правничний та теологічний факультети Львівського університету, але музичну освіту завершив у Львівській консерваторії (1892).

Після завершення студій переїхав до Коломиї, де заснував чоловічий вокальний квартет. Потім працював учителем гри на фортепіано, диригентом хорів у Бережанах та в інших містах заходу України, також Станиславові, Перемишлі (диригент у 1895—1896Іван Смолинський — диригент і математик). Ще — капельмейстером оркестру при сирітському притулку в Дроговижі як організатор і диригент хорів співацького товариства «Боян» (засноване 1891 р.).

Денис Січинський був надзвичайно талановитим, став першим композитором у Галичині, однак «жити з музики» було не легко, тому його життя було досить важким. Позбавлений засобів для існування, Денис Січинський змушений був братися до будь-якої роботи — переписувати ноти, аранжувати популярні твори, керувати хором, військовим оркестром, давати уроки, лекції, працювати рахівником, бухгалтером, капельмейстером у сирітському притулку. Працював у Львові. Саме львівському «Боянові» композитор присвятив свої два великих твори: в'язанку народних пісень «Було не рубати зеленого дуба» і кантату «Дніпро реве». 1894 року Денис Січинський разом з І. Франком, М. Павликом, О. Роздольським, Ф. Колессою, О. Нижанківським брав участь у створенні у Львові комітету для збирання й публікації українських народних пісеньСтефанія Павлишин Нездійснений геній (до 150-річчя Дениса Січинського) // Українська музика. — 2015. — № 3 (17). — С. 62—67..

1902 року заснував у Станиславові першу музичну школу, організовував сільські хори. Один з ініціаторів Союзу Співочих і Музичних Товариств Галичини (1903).

Помер Денис Січинський від зараження крові (сепсису) 26 травня 1909 року. Похований у меморіальному сквері Івано-Франківська. Лише після смерті композитора громадськість усвідомила, якої втрати зазнала.

Вшанування пам'яті 1956 року була видана перша музикознавча праця про життєвий і творчий шлях композитора. Автор — доктор мистецтвознавства Стефанія Павлишин. На честь композитора Дениса Січинського названа вулиця в Івано-Франківську, в Тернополі та вулиці в інших містах України. До 100-літнього ювілею Січинського завдяки ініціативі Андрія Ставничого та за підтримки дирекції Станіславському музичному училищу присвоїли ім'я Дениса Січинського. Це — один із провідних навчальних закладів України, потужний осередок культури та мистецтва Прикарпаття, що виховує справжніх фахівців, яскраві творчі особистості, національно-свідомих громадян — патріотів своєї держави. До 125-річного ювілею Дениса Січинського було підготовлено розлогу програму з творів композитора. Відбулася науково-теоретична конференція, на якій виступили викладачі Львівської консерваторії професори Стефанія Павлишин, Марія Бойко, доценти Любомира Яросевич, Юрій Ясіновський та викладачі Івано-Франківського музичного училища. У меморіальному сквері Івано-Франківська встановлено пам'ятник на його могилі, виконаний у формі кобзи. У жовтні 2015 року музична громадськість Івано-Франківська і України, музичне училище, що назване ім'ям Дениса Січинського, відзначили 150-річний ювілей композитора. Проведено ювілейну академію в Івано-Франківській обласній філармонії, відбулися концерти, де звучали твори композитора, вшанування, пам'ятні урочистості. А біля могили композитора відбулася панахида, яку відправив о. Зіновій Касько за участю хорового колективу. У рамках святкування 150-ліття маестро відбулося вручення премії імені Дениса Січинського, яку цього року отримав хор «Галицькі передзвони». Начальник управління культури, національностей та релігій Івано-Франківської ОДА Володимир Федорак привітав хор в особі його художнього керівника і диригента Ігоря Дем'янця. Слово про Д. Січинського виголосив викладач музичного училища кандидат мистецтвознавства Ігор Глібовицький. На честь Дениса Січинського названі вулиці у Львові, Івано-Франківську, Коломиї, Тернополі, Калуші та Гусятині. Вулиця названа на його честь, бере свій початок з Кардинала Сліпого й простягається аж до бульвару Т. Шевченка у Тернополі.

Творчість

Опери: «Роксоляна» — історична опера (1908).

Кантати: «Дніпро реве» (1892), «Кантата». Його преосвященству Єпископові Станиславівському о. Др. Григорію Хомишину, «Лічу в неволі» (1902, слова Тараса Шевченка), «Минули літа молодії» — 30 березня 1907 композитор створив хоровий твір на слова Тараса Шевченка. Посвята на рукопису така: «В. пов. Нусі Тисовецькій на спомин від автора». Твір цей довгі роки вважався втраченим.

Солоспіви: «Дума про Нечая» (Слова народні); «Кілько дум то переснилось» (Слова У. Кравченка); «Пісне моя» (Слова І. Франка); «Із сліз моїх» (Слова Г. Гейне, переклад А. Кримського); «Не співайте мені тої пісні» (Слова Лесі Українки) та інш. Хори на слова Тараса Шевченка, Івана Франка та ін. «Не пора» (Слова І. Франка); «Чом, чом, земле моя» (Слова В. Лебедєвої); «Непереглядною юрбою» (Слова І. Франка); «Січ в поході» (Слова В. Лебедєвої) та інш. Духовні твори. Збірка обробок народних пісень. Пісні для дітей. Фортепіянні мініатюри.

Примітки

Джерела

Жадько В. Український некрополь. — К., 2005. — С. 290. Зінків І. Вокальна творчість Дениса Січинського / Ірина Зінків. — Львів : Сполом, 2021. — 102 с. : іл. — Бібліогр.: С. 93—97. Павлишин С. Д. В. Січинський. — К., 1956. — 34 с. Павлишин С. Денис Січинський. — К.: Муз. Україна, 1980. — 48 с. Стех Я. Піснею до серця, серцем до України // Вільне життя плюс. — 2016. — № 43 (15779). — 3 червня. — С. 5. — (Славні земляки). Його сильна нота в українській музиці [Текст]: [про життєвий і творчий шлях Д. Січинського] / В. Стахів // Сільський господар плюс Тернопільщина. — 2020. — № 43 (28 жовт.). — С. 10 : фот Денис Січинський. 1865—1909 : матеріали до біо-бібліографії діячів української культури / [склали: С. П. Костюк, П. К. Медведик ; наук. ред. канд. мистецтвознавства С. С. Павлишин] ; М-во культури УРСР, Львів. держ. наук. бібліотека. — Львів: Каменяр, 1966. — 60 с.

Посилання

Ноти та біографія Дениса Січинського Глібовицький Ігор Музичне училище вшановує Січинського // Галичина. — 2015. — 10 жовтня. Денис Січинський // Портал «Українські пісні». Денис Січинський. Присвята до 150-річчя youtube. — 02.10.2015. Юлія Овсяник Дизьо Січинський — вразливий талант // Zbruč. Живе душа його в музиці // Івано-Франківська обласна бібліотека для юнацтва. Денис Січинський // Тернопільська обласна бібліотека для молоді Турянська Олександра Мій Січинський (До 150-ліття маестро) // Галичина. — 2015. — 30 вересня. Урочистості з нагоди 150-річчя Д. Січинського // youtube. — 05.10.2015. Денис Січинський. Самотній геній | #01 Сезон 5 | ART ПерсонА ДЕНИС СІЧИНСЬКИЙ ПІСНЯ МОЯ_1995