Sega Corporation — японський розробник відеоігор і дочірнє підприємство зі штаб-квартирою в Токіо. Під керівництвом Sega було створено низку всесвітньо відомих ігрових франшиз для аркад і консолей, серед яких Sonic the Hedgehog, Angry Birds, , Puyo Puyo, , Total War, Virtua Fighter, Megami Tensei, , Persona та Like a Dragon.
Компанія була заснована Мартіном Бромлі та Річардом Стюартом 3 червня 1960 року під назвою Nihon Goraku Bussan. Незабаром після цього вони придбали активи компанії Service Games of Japan. У 1965 році, після злиття з імпортером ігрових автоматів Rosen Enterprises, компанія отримала назву Sega Enterprises, Ltd. Вже у 1966 році Sega випустили свою першу аркадну гру — . У 1969 році компанію придбали . Проте через фінансовий спад у сфері аркадних автоматів на початку 1980-х років Sega переключилися на розробку ігрових консолей, випустивши SG-1000 і Master System. Однак ці пристрої не змогли скласти серйозну конкуренцію тодішньому лідеру на ринку — Nintendo Entertainment System (NES). У 1984 році керівники Sega і здійснили викуп компанії за підтримки , що відкрило нову сторінку в історії компанії.
У 1988 році Sega випустили консоль Mega Drive, що у Японії зіткнулася з жорсткою конкуренцією, але за кордоном здобула популярність, особливо після виходу гри Sonic the Hedgehog у 1991 році. На деякий час Mega Drive, відома на Заході як Genesis, навіть перевершила за продажами свого головного конкурента від Nintendo. У 2001 році, після кількох комерційних невдач, таких як 32X, Saturn і Dreamcast, Sega припинили виробництво консолей і зосередилися на розробці та виданні ігор як сторонній розробник. У 2004 році компанію придбали . У 2015 році було створено Sega Holdings Co., Ltd. В той же час Sega Corporation перейменували на Sega Games Co., Ltd., а їхній підрозділ, що займався аркадними іграми, виділили в окрему компанію Sega Interactive. У 2020 році Sega Games та Sega Interactive знову об'єдналися, утворивши Sega Corporation.
Міжнародні філії Sega — Sega of America та Sega Europe — мають штаб-квартири в Ірвайні та Лондоні відповідно. До її студій розробки входять власні дослідницькі та виробничі підрозділи, які випускають ігри під брендами Ryu Ga Gotoku Studio та Sonic Team для ключових франшиз. Sega Sapporo Studio переважно підтримує токійські команди розробників. Крім того, Sega володіє Atlus (разом із їхніми підрозділами досліджень і розробки) та п'ятьма студіями у Великій Британії та Європі: Creative Assembly, , , Two Point Studios і Rovio Entertainment (разом із Ruby Games). Sega є одним із найпродуктивніших виробників аркадних ігор у світі, а її маскот, Їжак Сонік, має міжнародне визнання. Компанію високо оцінюють за її креативність та інновації, проте в останні роки її критикують за непопулярні бізнес-рішення у та якість творчого контенту.
Як частина Sega Sammy Holdings і одна з ключових складових Sammy Group, Sega не лише займається розробкою відеоігор, а й володіє компанією , що спеціалізується на виробництві аркадних автоматів та іграшок. До складу Sega також входять дві анімаційні студії: TMS Entertainment, яка займається створенням, продюсуванням та розповсюдженням аніме, і , що спеціалізується на CG-анімації.
Історія
Заснування та успіх аркадної продукції (1940—1982) У травні 1940 року американські бізнесмени Мартін Бромлі, Ірвінг Бромберг і Джеймс Хампер заснували компанію Standard Games у Гонолулу, Гаваї. Їхня мета полягала у постачанні гральних автоматів, зокрема ігрових слот-машин, на військові бази, оскільки з початком Другої світової війни попит на дозвілля серед військових значно зріс. Після завершення війни засновники продали свою компанію у 1945 році та наступного року створили нову — Service Games, назва якої підкреслювала фокус на військових клієнтах. У 1952 році уряд США заборонив використання слот-машин на своїх територіях і Бромлі відправив співробітників Річарда Стюарта та Рея ЛеМера до Токіо для заснування японської філії Service Games. Їхнім завданням було постачати ігрові автомати на американські бази в Японії. Через рік усі п'ятеро заснували Service Games Panama, щоб централізувати контроль над діяльністю Service Games у різних країнах. Протягом наступних семи років компанія розширила свою присутність у Південній Кореї, Філіппінах та Південному В'єтнамі. Назва «Sega», що є абревіатурою від Service Games, вперше з'явилася у 1954 році на слот-машині Diamond Star. Через погану репутацію, спричинену розслідуваннями уряду США щодо незаконних бізнес-практик, японська філія Service Games була розпущена 31 травня 1960 року. Однак уже 3 червня Мартін Бромлі заснував дві нові компанії для продовження її діяльності: Nihon Goraku Bussan і Nihon Kikai Seizō. Вони викупили всі активи Service Games of Japan і розподілили між собою основні напрями бізнесу. Nihon Kikai Seizō, що працювали під брендом Sega, Inc., зосередилися на виробництві слот-машин, тоді як Nihon Goraku Bussan під керівництвом Річарда Стюарта діяли як Utamatic, Inc. і займалися дистрибуцією та експлуатацією автоматів з монетним управлінням, зокрема музичних автоматів (джукбоксів). У 1964 році обидві компанії об'єдналися, зберігши назву Nihon Goraku Bussan.
Приблизно в той самий час , офіцер Військово-повітряних сил США, який перебував у Японії, у 1954 році заснував у Токіо бізнес із фотокабінами. Згодом ця компанія отримала назву Rosen Enterprises, а в 1957 році почала імпортувати в Японію ігрові автомати з монетним управлінням. У 1965 році Nihon Goraku Bussan придбали Rosen Enterprises, після чого була створена Sega Enterprises, Ltd. Девід Розен став генеральним директором і керуючим директором, Річард Стюарт зайняв посаду президента, а Рей ЛеМер отримав роль директора з планування. Невдовзі після цього Sega змінила свій профіль із виробництва слот-машин на розробку аркадних ігрових автоматів. Вони почали імпортувати джукбокси , пінбольні автомати , а також від Midway Manufacturing.
Оскільки Sega імпортували вживані ігрові автомати, які потребували частого ремонту, компанія почала самостійно виготовляти запасні частини, зокрема ігрові рушниці та фліпери. За словами колишнього директора Акіри Нагаї, саме це стало поштовхом до розробки власних ігор. Першою Sega стала — симулятор підводного човна, випущений у кінці 1960-х. Вона мала світлові та звукові ефекти, які вважалися інноваційними для свого часу, і швидко стала хітом у Японії. Згодом гру почали експортувати в торгові центри та універмаги Європи та США, де вона відіграла важливу роль у стандартизації ціни 25 центів за гру в американських аркадах. Компанія була здивована таким успіхом і протягом наступних двох років почала випускати та експортувати від восьми до десяти нових ігор на рік. Світовий успіх Periscope став поштовхом до «технологічного ренесансу» в аркадній індустрії, спричинивши хвилю нових аудіовізуальних електромеханічних ігор наприкінці 1960-х — початку 1970-х років. Однак, через масове піратство, Sega були змушені припинити експорт своїх ігор приблизно у 1970 році.
У 1969 році Sega була продана американському конгломерату , хоча Девід Розен залишився на посаді генерального директора. У 1974 році Gulf and Western зробили Sega Enterprises, Ltd. дочірньою компанією американської фірми, яку перейменували на Sega Enterprises, Inc. Компанія випустила свою першу відеогру Pong-Tron у 1973 році. Незважаючи на пізнішу конкуренцію з боку Space Invaders від Taito у 1978 році, Sega скористалися , а їхні доходи зросли до понад $100 млн до 1979 року. У цей період Sega придбали , які виробляли аркадні ігри на основі мікропроцесорів, та дистрибутора ігрових автоматів Esco Boueki, засновником і власником якого був . Накаяма зайняв керівну посаду в японському підрозділі Sega. На початку 1980-х Sega увійшли до п'ятірки найбільших виробників аркадних ігор у США, а їхні доходи зросли до $214 млн. У 1979 році компанія випустила , яка вперше використала механіку «з'їдання точок», що пізніше з'явилася у Pac-Man від Namco. У 1981 році Sega ліцензували Frogger від Konami, яка стала їхньою найуспішнішою грою на той момент. У 1982 році компанія випустила першу відеогру з ізометричною графікою .
Вихід на ринок ігрових консолей та відродження аркад (1982—1989)
Після спаду індустрії аркадних ігор Gulf and Western у вересні 1983 року продали компанії свій північноамериканський підрозділ з виробництва аркадних ігор та права на їхню ліцензію. Водночас вони зберегли підрозділ досліджень і розробок Sega у Північній Америці, а також їхню японську дочірню компанію, Sega Enterprises, Ltd. З огляду на занепад аркадного бізнесу президент Sega Enterprises, Ltd. Накаяма запропонував компанії використати свій досвід у розробці апаратного забезпечення для виходу на японський ринок домашніх ігрових пристроїв. Це сприяло створенню комп'ютера SC-3000. Дізнавшись, що Nintendo працюють над ігровою консоллю Famicom, орієнтованою лише на відеоігри, Sega почали паралельну розробку своєї першої домашньої ігрової системи — SG-1000, разом із SC-3000. Різні модифікації SG-1000 були випущені на міжнародних ринках. У 1983 році продажі консолі перевищили 160 000 одиниць, що значно перевершило початкові прогнози Sega у 50 000 пристроїв за перший рік. Однак вона не змогла конкурувати з Famicom, оскільки Nintendo активно розширювали свою бібліотеку ігор, залучаючи сторонніх розробників, тоді як Sega не поспішали співпрацювати з конкурентами в аркадному бізнесі.
У листопаді 1983 року Розен оголосив про свій намір залишити посаду президента Sega Enterprises, Inc. до 1 січня 1984 року. Новим президентом і генеральним директором компанії було призначено Джеффрі Рокліса. Невдовзі після випуску SG-1000 та смерті засновника компанії , Gulf and Western розпочали продаж своїх другорядних активів. У 1984 році Накаяма і Розен організували викуп японської дочірньої компанії за підтримки , провідної японської компанії з розробки програмного забезпечення. Група інвесторів на чолі з Розеном і Накаямою придбала японські активи Sega за $38 млн. Головою компанії став керівник CSK , а Накаяма обійняв посаду генерального директора Sega Enterprises, Ltd.
У 1985 році Sega розпочали роботу над Mark III — оновленою версією SG-1000. Для ринку Північної Америки ця система вийшла під назвою Master System, також Sega надали їй футуристичний дизайн, орієнтований на західні вподобання. В Японії Mark III вийшла у жовтні 1985 року. Попри те, що в деяких аспектах її апаратне забезпечення було потужнішим за Famicom, консоль не мала успіху на старті продажів. Оскільки Nintendo забороняли стороннім розробникам випускати ігри для інших консолей, Sega самостійно створювали ігри та отримували права на портування чужих проєктів. Щоб просувати консоль у Північній Америці, Sega планували продавати Master System як іграшку, подібно до того, як Nintendo просували Entertainment System. Для цього компанія об'єднала зусилля з американською іграшковою фірмою , використовуючи її досвід у цій галузі. Однак неефективний маркетинг з боку Tonka завадив успішним продажам. До початку 1992 року виробництво консолі в Північній Америці припинилося. У регіоні було продано від 1,5 до 2 млн консолей Master System, що було значно менше, ніж у Nintendo та Atari, які займали відповідно 80% і 12% ринку. Проте в Європі Master System досягла успіху, зрівнявшись у продажах зі своїм конкурентом від Nintendo. Станом на 1993 рік активна база користувачів у Європі становила 6,25 млн. Консоль також залишається популярною в Бразилії, де компанія , партнер Sega у цьому регіоні, продовжує випускати нові версії. До 2016 року в Бразилії було продано 8 млн одиниць Master System.