Вибухо́ва маши́нка, підривна машинка (, , ) — переносний пристрій для електричного підривання зарядів ВР. Розрізнюють динамоелектричні та конденсаторні вибухові машинки. Вітчизняні типи вибухових машинок: батарейні конденсаторні прилади КВП-1/100 м, ПИВ-100 м; іскробезпечний високочастотний вибуховий прилад ІВП-1/12; граничні вибухові прилади КВП 200 і КВП 750. Призначені для висадження від електричних мереж в шахтах безпечних по вибухах газу і пилу.
Використання терміна «машина» походить від ранніх конструкцій, в яких використовувався електричний генератор, що керується шляхом намотування поворотної ручки або натискання вниз Т-подібної ручки. Сучасні вибухові машини живляться від батарейок і керуються за допомогою перемикачів і кнопок і не нагадують старі конструкції.
В інженерних військах
На озброєнні інженерних військ ЗСУ є підривні машинки КПМ-3, КПМ-1А, ПМ-4, «Вихор», «Вихор-міні», а також підривні машинки іноземного виробництва (Guerilla тощо).
+Тактико-технічні характеристики підривних машинок Характеристики КПМ-3 КПМ-1А ПМ-4 Тип конденсаторна імпульсна Послідовне з'єднання ЕДП 200 шт R=600 Ом 100 шт R=350 Ом 5 шт R=20 Ом Паралельне з'єднання ЕДП 5 шт R=30 Ом 5 шт R=15 Ом 2 шт R=6 Ом Довжина провідної лінії, м - - 50 Опір провідної лінії, Ом - - 8 Вага, кг 2,3 2,1 0,41
Для підривання електродетонаторів у кількості, що перевищує ТТХ однієї машинки, можна застосовувати дві паралельно з'єднані машинки КПМ-1А. Тоді накопичувальні конденсатори обох заряджаються шляхом обертання привідної ручки будь-якої з машинок. У цьому випадку максимальна кількість ЕД, що підриваються: при послідовному з'єднанні 200 шт., R=700 Ом; при паралельному з'єднанні 5 шт., R=30 Ом.
Історія Першу задовільну магнітно-індукційну вибухову машину сконструював у 1878 році Генрі Джуліус Сміт з Маунтін-В'ю, Нью-Джерсі.See: Smith, H. Julius, «Improvement in magneto-electric machines» , U.S. Patent no. 201,296 (January 17, 1878). Smith, H. Julius, «Dynamo-electric igniting machine» , U.S. Patent no. 353,827 (December 7, 1886). Smith, Henry Julius, «Art of blasting» , U.S. Patent no. 534,289 (February 19, 1895). Krehl, Peter O. K., History of Shock Waves, Explosions and Impact: A Chronological and Biographical Reference (Berlin, Germany: Springer, 2009), p. 365. Його механізм складався зі стиснутого вниз Т-подібного руків'я. Нижній кінець руків'я був рейкою, яка приводила в рух шестерню, що, у свою чергу, приводила в рух високовольтне магнето, яке створювало високу напругу, необхідну для підриву вибухової речовини.
Література
Примітки