Анекдоти про слонів - це жарти у формі абсурдної загадки, головоломки, а часто навіть послідовність обох, що містить згадку про слона. Жарти про слонів були захопленням в 1960-х роках, і багато людей згенерували величезну кількість їх просто використовуючи створену формулу(шаблон). Іноді вони пов'язані з пародіями або каламбурами. Приклади:

Історія У 1960 році компанія L.M. Becker Co із Еплтона, штат Вісконсин випустила набір з 50 карток з назвою «Слонячі жарти"(). Слон жарти вперше з'явилася в США в 1962 році. Вони були вперше зареєстровані в влітку 1962 року в Техасі, і поступово поширилися по всій території США, досягнувши Каліфорнії в січні / лютому 1963 року. До липня 1963 року, слона жарти були всюдисущі і можуть бути знайдені в газетних колонках, журналах Тайм та Севентін. І мільйони людей, що працюють аби побудувати більше жартів за тією ж формулою.

Структура Жарти про слонів базуються на абсурдності та невідповідності їх гумору, і контрасті з нормальними уявленнями і знаннями про слонів. Вони засновуються на абсурдистських міркування про те, що наприклад єдиний спосіб виявити слона в своїй ванні або в своєму холодильнику — це запах його дихання, або присутність слідів на маслі; що якщо знайти слона, то за звичкою він буде одягнений у черницю; що слон може вилізти на вишню; що слон буде лакувати свої нігті, і цього в свою чергу буде достатньо, щоб приховати це і щоб стати непомітним. Жарти про слонів часто є пародіями на загадки звичайних малих дітей, відповідями на які як правило є загальновідомі предмети та явища - яйце, сніг, день. У слонячих загадках, відповідь навпаки є дивовижною та абсурдною і її не можливо відгадати, якщо не знати кульмінаційного моменту. Девід Річі описує жарти про слонів як зміну двох кадрів із розширеням рамок сприйняття події. Анекдот про слона у ванній містить перехід від першого реалістичного кадру, в якому "слони не могли бути знайдені де-небудь поруч зі мною у ванній", до фантастичної зміни обрамлення та акцентування у другому кадрі, де в свою чергу реальність логічно зруйнована тому, що "жодна з явних ознак слонів (наприклад, розмір і колір) не актуалізується, а натомість значення надається зовсім вторинним асоціаціям що стосуються любові слонів до споживання арахісу". Автор стверджує, що гумор у жартах про слонів виникає через протиріччя між «логічною і очікуваною схемою відповіді" на загадку, та фактично абсурдною кульмінацією. Жарти про слонів є радше сукупністю поєднаних загадок, аніж окремими автономними і є поєднанням абсурду із подальшим використанням несподіваної логічної структури відповідей, які випливають із попередніх і впливають на наступні.

Символізм Жарти про слонів на думку багатьох коментаторів є символом культури Сполучених Штатів і Великої Британії 1960-х. Елліот Орінг відзначає, що жарти про слонів послабили кліше і формули звичайних запитань і відповідей, поставили під сумнів загальновизнану мудрість, кинули виклик авторитету традиційних знань. Він провів паралель між феноменом анекдотів про слонів і контркультурою 1960-х, заявивши, що "вивільнення було мета обох", вказуючи на сексуальну революцію і зазначивши, що «напевно це було не випадково, що багато хто в слоножартах наголошував на вторгненні сексу в найшкідливіші місця.»

Приклади Г. Чому слоник фарбує свої нігті червоним лаком? П. Так легше сховатися на полуничній грядці.

Г. Що може свідчити про присутність слона у ванні разом з тобою? П. Запах арахісу його подиху.

Г. Як дізнатися, що слон побував у твоєму холодильнику? П. За відбитками на маслі, сирі, сирковому кремі.

Г. Котра година, якщо слон сидить на твоєму паркані? П. Час будувати новий паркан.

Див. також Серія анекдотів про мертвих немовлят Чорний гумор Абсурд

Примітки