Імпера́тор (, ) або Хуанді́ — титул верховних правителів Китаю у 221 до н. е. — 1916 роках. Також титул правителів Монголії у 1260—1370 роках і правителів Маньчжурії в 1636–1912 роках. Позначав верховного голову Піднебесної, володаря центральної країни світу, що керував нею з волі Небес. Зазвичай, імператори були носіями найвищої релігійної, політичної і військової влади у країні. Титул було запроваджено правителем династії Цінь, що об'єднав китайські держави в одну і став називатися «першим імператором Цінь» (Цінь Ши Хуанді). Інша назва титулу — Син Неба, стародавнє звертання до всіх китайських правителів. В науковій та художній літературі також часто згадується як Імпера́тор Кита́ю (), хоча така титулатура вживалася рідко, переважно у новому часі. Більшість імператорів були етнічними китайцями, проте третина всіх імператорських династій були не-китайського кочівницького походження.
Інші назви Богдихан або бугдухан — тюрксько-монгольська назва правителів династії Цін. Дослівно: «священний государ». Ван (титул) — назва правителів Стародавнього Китаю; аналог європейського «короля». Каган (титул) — титул верховного правителя у степових народів, аналог китайського і європейського «імператорів» Син Неба — стародавній титул правителя Піднебесної, що використовувався ванами і імператорами Китаю. Хан (титул) — назва правителів у степових народів; аналог європейського «короля» і китайського «вана».
Список Перед-імперські часи (до 221 до н.е.) → Династія Мін (1368 — 1644) → Імператори династії Мін Династія Цін (1636 — 1912) → Імператори династії Цін Список правителів Китаю
Джерела та література
Непомнин О. Е. История Китая: Эпоха Цин. XVII — начало XX века. — Москва: Восточная литература, 2005.
Посилання